Як домашні тварини допомагають нам у пандемію
За даними Американської асоціації товарів для домашніх тварин, понад 12 мільйонів американських сімей придбали домашніх тварин за час першого локдауну COVID-19. Бажання надати песикам і котикам притулок під час пандемії продовжує тенденцію суспільства спілкуватися з домашніми улюбленцями у важкі часи. Як писало видання TIME на обкладинці 1974 року, «Під час воєн, повстань та депресій, зокрема, бажання стати власником домашніх тварин лише збільшується. Навіть в умовах нинішньої економічної рецесії та інфляції, коли догляд за домашніми тваринами є непомірним навантаженням на сімейний бюджет, у США кількість власників домашніх тварин все більше й більше зростає».

Хоча значна частина читачів можуть пов'язувати ідею притулку для тварин із «усиновленням» кішки чи собаки, але перші такі місця, як правило, рятували коней, а активісти зосереджувались на допомозі тварин, які були ключовим видом транспорту.

В епоху Прогресивної епохи, подібно до того, як активісти соціальних реформ закликали до гуманного ставлення до робітників заводів під час швидкої індустріалізації та урбанізації, так само активісти говорили про гуманне поводження з тваринами.

14 квітня 1869 року, Керолайн Ерл Уайт та група інших проактивних жінок створили перший у країні притулок для тварин у Бенсалемі, штат Пенсільванія, за межами Філадельфії. На додаток до коней, його місія розширилася, щоб «якомога швидше забезпечити притулок для загублених і безпритульних собак, де їх можна буде утримувати до тих пір, поки для них не знайдуть нову родину». Усе уявлення про притулок як місце, куди можна піти та знайти домашнього улюбленця, насправді закріпилося у другій половині ХІХ століття і відтоді стабільно зростає.

Все більше фондів створювали після Другої світової війни, коли домашніх тварин стали сприймати як частину американської родини в передмісті. У період 1970-х у США можливість мати домашню тваринку стало майже таким же священним демократичним правом, нібито воно було прописане в Конституцію. На той час близько 60% американських сімей мали домашнього улюбленця, і все частіше їх балували. Сьогодні Американська асоціація товарів для домашніх тварин заявляє, що ця кількість становить дві третини домогосподарств (67%); у березні витрати на товари для домашніх тварин вперше перевищили позначку в 100 мільярдів доларів.

Але зі збільшенням кількості заводчиків зростала й кількість котів та собак — не всі з них мали свою родину. Тоді суспільству треба було шукати рішення, що робити з котами та собаками, яким нікуди подітися.

До 1970-х років технологія стерилізації та кастрації стала більш широко застосовуватися, а групи з питань захисту тварин пропагували девіз «прийняти закони, виховувати, стерилізувати», щоб зменшити кількість небажаних тварин. Поштовх до «усиновлення» та спроба зробити притулок першим місцем для пошуку домашнього улюбленця були важливою частиною цієї загальної стратегії. Такі заходи суттєво зменшили кількість безпритульних тварин на вулицях.

Серед собак відсоток вихованців з притулків збільшився з 15% у 2006 році до понад 35% у 2016 році. Інтернет та соціальні медіа лише сприяють зростанню обізнаності. До того ж багато знаменитостей створювали притулки для тварин: танцівниця Айрін Касл заснувала «Сироти бурі» в 1928 році і стала президентом гуманного товариства графства Вестчестер, штат Нью-Йорк; Доріс Дей була відома як «Виловлювачка собак з Беверлі-Хіллз»; а ведучий Боб Баркер неодноразово закликав глядачів подбати про те, щоб їхніх домашніх улюбленців стерилізували.

Ця місія впродовж десятка років залишається необхідною.