Чому Китай обережно реагує на війну в Україні і чи стане допомагати Росії?
Від початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну Китай займав пасивно-споглядальну позицію. З одного боку, в Пекіні казали, що «проти» насильства та «за» суверенітет України, а з іншого, на Генасамблеї ООН не засудили російську агресію і заявили, що це «питання має дуже складне історичне підґрунтя».

Це означало, що Китай ще не визначився, чи варто публічно ставати на бік путінського режиму. Бо за духом і типом правління китайська Компартія точно не тяжіє до західних демократій, а імпонує авторитарним лідерам. Водночас сила Китаю – в економіці, і жертвувати власними інтересами заради путінських амбіцій у Пекіні навряд чи б стали.

Втім, позиція Китаю у цій війні є без перебільшень важливою, оскільки від неї залежить, що далі робитиме Путін. Це розуміють і західні партнери, тому американська сторона ще з початку вторгнення наполягала на особистому контакті президента США Джо Байдена і китайського лідера Сі Цзіньпіна. Напередодні ця розмова відбулася. Лідери говорили близько двох годин, і Сі Цзіньпін заявив, що «українська криза – це те, чого ми бачити не хочемо» і що США та Китай мають довести своє світове лідерство і посприяти миру. Однак, чи буде Пекін виконувати свої обіцянки, покажуть наступні дні.

Чи зацікавлений Китай у війні в Україні?

Пекіну справді могла бути вигідна війна в Україні, але у тому вигляді, про яку міг розказувати Путін, тобто успішний бліцкриг. Швидка перемога Росії означала б новий поділ світу на сфери впливу. Як пише The Economist, тоді б «Китай керував Східною Азією, Росія мала б право вето на європейську безпеку, а Америка була б змушена повернутися додому. Цей альтернативний порядок не мав би західних цінностей чи поваги до прав людини».

Демократія є ворогом не лише для Росії, а й китайського режиму. Їхні лідери хочуть продемонструвати, що авторитаризм – це стабільність і безпека. І краще Пекін і надалі порушуватиме права й свободи людини, ніж в країні розпочнеться хаос чи війна. До того ж, перемога Росії вказала б на слабкість об'єднаного Заходу, тобто США, Євросоюзу та НАТО, а це позитивний сигнал для Китаю, який хоче в цьому столітті перевершити американського гегемона.

Також завдяки війні в Україні Китай оцінює, наскільки потужно Захід готовий реагувати на посягання територій. Чимало експертів казали, що вторгнення в Україну є провісником можливого захоплення Тайваню з боку Китаю. Західна розвідка нещодавно повідомляла, що біля самоврядного острова збільшилася активність китайських військових літаків, а в останні роки Пекін посилював свої претензії щодо Тайваню.

Також війна в Україні за будь-яких сценаріїв послабила б путінський режим, що теж для Китаю є вигідним. Після вторгнення Росія опинилася в міжнародній ізоляції, тож могла розраховувати на допомогу тільки від авторитарних країн. А слабкий сусід – це податливий сусід. Путін, не маючи іншого вибору, змушений був би йти китайцям на поступки. Пекін від цього має й економічний зиск. Опинившись під безпрецедентними санкціями, Москві доведеться шукати аналоги багатьом західним товарам на китайському ринку, що значно збільшить сальдо торгівлі на користь Китаю.

Чи стане Пекін надавати військову допомогу Росії?

Хоча Росія цього й не визнає, та джерела впливових світових видань запевняють, що Путін вже попросив допомоги у Сі Цзіньпіна. Politico пише, що «у лідерів ЄС є дуже надійні докази того, що Китай розглядає передачу військової допомоги Росії». Схожу заяву зробив і держсекретар Ентоні Блінкен, погрожуючи Китаю санкціями в разі допомоги агресору. Хоча які саме обмеження можуть бути накладені на Пекін ні США, ні ЄС не уточнювали.

Якщо Путін готовий жертвувати своїм народом та економікою заради вигаданих історичних звершень, то китайці навряд чи на таке підуть. Торгівля між Китаєм та РФ становить трохи більше $150 млрд, у той час зі США – $750 млрд, а ЄС – $800 млрд. Очевидно, який з ринків важливіший для режиму Сі Цзіньпіна.

До речі, грає нам на руку й те, що вже цієї осені відбудеться третє історичне переобрання Сі на посаді глави Комуністичної партії (хоча максимально термінів може бути два, Всекитайські збори народних представників спеціально зробили виняток для Сі в Конституції). Тож перед такою подією китайському лідеру не потрібні авантюри з Росією, які можуть послабити країну економічно.

Однак варто визнати, що це знову залежатиме від того, на які санкції готовий Захід. Чи будуть вони накладатися, якщо, до прикладу, Китай обмежиться допомогою Росії у вигляді сухпайків, припасів та певного обладнання. Якщо ж санкції будуть не надто потужними і китайська економіка зможе з ними впоратися без значних втрат, то є побоювання, що Сі Цзіньпін може долучитися до геополітичного протистояння, аби послабити позиції свого головного суперника – США.

Автор - Ігор Мисловський спеціально для "Аналізуй"