Лариса Гольник: «На власному досвіді я переконалася, що держава не любить викривачів»
Суддя, лауреат міжнародної відзнаки Blueprint for Free Speech за «мужність та доброчесність у вимозі належного розслідування корупції в судовій сфері»
Я багато разів роздумувала над тим, що право — це така річ, де все абсолютно логічно, прогнозовано та зрозуміло. Коли не тільки адвокат, не тільки суддя, а звичайний громадянин повинен розуміти, якщо ти порушив закон, то за це буде відповідне покарання. Це не обов'язково може бути кримінальна відповідальність, а, скажімо, цивільна. Коли людина за заподіяну шкоду розплачується своїми коштами. Якщо ти переступив закон — то відповідаєш за нього. Якщо дії суддів спричинили таке обурення суспільства, отже вони мають понести відповідне покарання. Але не все є кримінальна кара. Є дисциплінарна відповідальність і на даному етапі нашого розвитку суспільства та правого кола, в якому ми перебуваємо, нам прийде на допомогу орган суддівського врядування. Це Вища рада правосуддя ( ВРП) Установа, яка відповідає не тільки за дисциплінарну відповідальність. Вірніше там створюються органи, які притягують до дисциплінарної відповідальності суддів, якщо вони вчили відповідний проступок. Але цей орган повинен ще захищати й незалежність судді.

Нечесні суди — вина суспільства?

Без хабаря можна дійти до правди. Але шлях до правди… мало сказати що «тернистий», він надзвичайно складний. І, можливо, доведеться пройти всі кола пекла, аби довести справедливість. Звісно, справа зі справою різняться. Можна поставити питання: а що відбулося з цим суддею, який постановив неправосудне рішення? Чи був суддя притягнутий до відповідальності, якщо він постановив вочевидь незаконне рішення, яке, можливо, навіть не відповідає здоровому глузду. Що робити з цим суспільством, де можна практично кожного посадити? Звичайно, хотілося б згадати про корупцію, зокрема і в ракурсі тієї ж судової влади. Якщо у когось виникає якась проблема, то він починає шукати кума, свата, друзів, зв'язки, ще когось, аби розв'язати якісь свої питання. Або адвоката, який надає комплексну допомогу: він створює штучні докази, знаходить «лівих» свідків, які будуть казати те й те. І в принципі створюється паралельна дійсність, яка суперечить тій правді, яка була насправді.

Шанс побороти проблеми судочинства є. Ну не тільки в нашій країні були проблеми. В Америці теж були труднощі, але починалося все з таких одиниць як і я. Бо та ж поліція Америки не одразу стала чесною, не одразу чесною стала та ж поліція Грузії. Не відразу й судді стали в Грузії чесними. Але я пам'ятаю десь кілька років тому запитала у грузинів:

— А ви довіряєте своїм суддям? У вас суддя може взяти хабар?

— Та ні, що ви кажете!


Я розумію, там теж можуть бути проблемні справи. Вони можуть бути неоднозначними, але вони не вірять у те, що суддя може взяти хабар.

Треба боротися, адже, я вважаю не існує іншого шляху. Не будемо казати про 10-20-30 років незалежності України. Згадаймо 2016 рік. Реформа президента Порошенка. Там закладалися елементи абсолютно нормальних речей. Коли ж знову ж таки змінився президент і прийшла нова команда, вони сказали: по праву, відбувалася імітація. Так, дійсно, імітація. Були закладені цілком нормальні процедури, але їх просто вдавали. Тобто зміст підмінили формою. Зараз є досвід напрацьований експертним середовищем, громадськими організаціями, нашими міжнародними партнерами. Абсолютно нормальні процедури, як можна все-таки змінити ситуацію.

Я вважаю, що тут немає іншого шляху, як йти все ж таки шляхом змін того органу, де ти працюєш, вірніше перевірка кадрів, які очолюють судову владу. Бо, скажімо, на моєму прикладі, я показала, як діяв голова суду, переслідував, колеги-судді толерували таку поведінку. Чого це вона не йде в ногу? Вона йде зовсім інакше, не так, як весь колектив. І от саме з таких одиничних випадків, все починається. Без таких людей всередині системи не можливо змінити орган. Тому потрібно йти наступним шляхом: старі кадри мають піти.

Як відібрати чесних суддів

Знаєте, я колись чула від керівника Вищої кваліфікаційної комісії питання, яке він поставив юристам. Якого б ви хотіли мали суддю, що мав би слухати вашу справу: багатого чи бідного? Мене щось трошки навіть напрягло. А яке це має значення: суддя бідний чи суддя багатий? Для мене головне, щоб це була справедлива людина, яка відповідно до закону вирішує справу. А те, що у нього, можливо, не має великих статків, це не важливо. Можливо, він благодійник і всю свою зарплату направляє в сиротинець. Ми всі різні, на щастя. Але я вважаю, критерії доброчесності, по-перше, напрацьовані громадською радою. Доброчесність, яка вже скільки працювала при Вищій кваліфікаційній комісії, показала свою ефективність. Ми бачимо, що чомусь в інших країнах це діє, то чому у нас це не може?

Знаєте, я колись була при Американському домі й американці розповідали, як діє їхня система щодо покарання суддів, як вони борються з корупцією і т.д. Я тоді почула , що у них чи 6, чи 8 випадків імпічменту суддям. Всього-на-всього, за весь час їхнього існування. Хоча вони описали, що створено приблизно аналогічну структуру нашій. Питання, знову ж таки, як діяти?

Щодо мого власного випадку, то спочатку я намагалася вирішити свою проблему в середині системи. Я зверталася до керівництва, в Раду суддів України. Але ніхто мене не чув. І тільки коли втрутилося громадянське суспільство, яке мене підтримало, тільки завдяки ньому я залишаюся та працюю в цій системі. На власному досвіді я переконалася, що держава не любить викривачів. То, звичайно, тільки громадянське суспільство зацікавлене в таких людях. І тільки вони можуть захистити інших.