Битва за молодих та здібних: як розвинуті країни конкурують за мігрантів
Пандемія звела до мінімуму мобільність людей у всьому світі. Як наслідок, розвинені країни зіштовхнулися зі старінням своїх дієздатних громадян і нестачею робочої сили. Тепер вони прагнуть найняти, навчити та інтегрувати іноземців. Про конкуренцію за робочу силу та нову глобальну міграційну політику розповідає New York Times. За можливість перекласти текст на українську дякуємо проєкту Sapere Aude.

Через коронавірус багато людей раніше пішли на пенсію, хтось звільнився або просто не повернувся до роботи. Одночасно скоротилася глобальна мобільність: закриття кордонів та посилення прикордонного режиму розбило нанівець колишні масштаби пересування світом.

Ще у розпал пандемії держави намагалися нівелювати її негативні ефекти, залучаючи до роботи тих, хто вже прибув до країни. Бельгія, Фінляндія та Греція надали право на роботу іноземцям, які приїхали за студентською та іншими типами віз. У Новій Зеландії продовжили тимчасові робочі візи на невизначений термін, а Німеччина прискорила визнання іноземних професійних кваліфікацій. У Японії, країні, що швидко старіє, яка традиційно чинила опір імміграції, уряд дозволив тимчасовим працівникам змінювати роботодавців, зберігаючи свій статус.

Але наслідки пандемії насправді глибші. Вони виявили демографічний дисбаланс: середній вік мешканців багатих країн стрімко підвищується, позбавляючи ці держави робочої сили, тоді як у країнах із надлишком молодих дієздатних людей, навпаки, часто не вистачає роботи для всіх.

Цей дисбаланс може вплинути на глобальну дискусію про міграцію загалом. Європейські уряди все ще не досягли консенсусу щодо того, як чинити з новими хвилями біженців. Міграційна політика США в цілому залишається незмінною, і на мексиканському кордоні останнім часом було затримано рекордну кількість мігрантів. Однак водночас багато розвинених країн розробляють масштабні програми, щоб залучити іноземців і допомогти їм інтегруватися до їхнього суспільства.

У міру того, як глобальна економіка розпалюється, а пандемія йде на другий план, між розвиненими країнами розвивається справжня битва за молодих та здібних. Потенційним кваліфікованим мігрантам вони обіцяють спрощені візи та постійний дозвіл на проживання, посилаючи світові сигнал: потрібна допомога, прямо зараз.

Як показало опитування 5,7 тисячі британських компаній, що втратили доступ до іммігрантів з Європи через Брекзит, 70% з них зазнають труднощів із наймом нових співробітників. В Австралії гірничодобувні компанії скоротили прогнози щодо доходів через нестачу робітників. Лише у сфері готельного бізнесу відкрито близько 100 тис. вакансій, а посудомийники у висококласному ресторані у Сіднеї заробляють 65 доларів на годину. Прагнення залучити в країну іммігрантів, насамперед із кваліфікацією десь між здатністю виконувати фізичну працю та докторським ступенем з фізики, — це глобальна тенденція, спрямована на те, щоб згладити вихід із пандемії.

Влада Німеччини нещодавно заявила, що країні щорічно потрібно 400 тисяч нових іммігрантів для заповнення робочих місць у найрізноманітніших сферах — від викладання у вишах до обслуговування кондиціювання повітря — і новий закон про імміграцію вже передбачає прискорену видачу робочих віз та піврічних віз для пошуку роботи. Канада планує видати посвідки на проживання 1,2 млн нових іммігрантів до 2023 року. Ізраїль нещодавно домовився про залучення медичних працівників із Непалу. А в Австралії, де шахти, лікарні та паби практично не працюють після майже двох років ізоляції, уряд протягом наступного року має намір пустити в країну вдвічі більше іммігрантів, ніж раніше. В Америці все голосніше звучать заклики переорієнтувати імміграційну політику відповідно до економічної ситуації та видавати більше робочих віз та грін-карт.

Країни з розвиненою економікою прагнуть підвищити свою імміграційну привабливість: запроваджують електронні візи для скорочення паперової роботи, підвищують вимоги до рівня заробітної плати мігрантів, а особливо затребуваним працівникам обіцяють у перспективі постійний дозвіл на проживання.

Португалія дозволила «цифровим кочівникам» (людям, які працюють онлайн і внаслідок цього не прив'язаним до жодної конкретної локації) залишатися в країні стільки, скільки вони захочуть. Канада, де вже п'ять років поспіль спостерігається зниження народжуваності, послабила вимоги до знання мови для отримання посвідки та анонсувала 20 тисяч робочих місць для медиків, які захочуть стати повноправними громадянами. Нова Зеландія нещодавно оголосила про видачу постійних віз для 165 тис. власникам тимчасових віз.

Один із найрізкіших зрушень може статися в Японії — там демографічна бомба уповільненої дії вже призвела до того, що підгузки для дорослих продаються краще, ніж підгузки для немовлят. Два роки тому там почали видавати посвідки на проживання працівникам догляду за літніми, а також співробітникам сфери будівництва та сільського господарства. Тепер японський уряд готовий дозволити й іншим працівникам із п'ятирічними візами залишатися на невизначений термін та привозити свої сім'ї.

Молоді німці все частіше вважають за краще навчатися в університетах, а робоча сила в країні скорочується. Згідно з нещодавнім дослідженням Німецького економічного інституту (IW), у наступні 15 років Німеччина втратить п'ять мільйонів робочих рук — з них 3,2 млн. до 2030 року. Іммігранти вже стали тимчасовою заміною. Три роки тому в Німеччині було близько 1,8 млн. біженців.

«Це війна за молоді таланти, — каже політолог Параг Ханна, котрий консультував уряди з питань імміграційної політики. — У підході до міграції є чітка кодифікація рівнів документів для мігрантів, оскільки країни серйозно ставляться до необхідності збалансованої демографії та поповнення нестачі робочої сили». Для країн, з яких зазвичай їдуть мігранти, виникає ризик витоку кваліфікованих кадрів. Але з іншого боку, можливість знайти роботу за кордоном одночасно є випускним клапаном для молодих і розчарованих.

Попри переваги для деяких працівників та деяких регіонів, економісти та демографи стверджують, що дисбаланс на ринку праці зберігатиметься і навіть збільшуватиметься. Пандемія показує, як багато ще належить зробити, щоб подолати глобальний дисбаланс не лише в демографії, а й у розвитку.

Що, якщо в країні не вистачає кваліфікованих працівників? «Якщо ви хочете залучити нових працівників, вам потрібно запропонувати їм привабливі умови» — робить висновок Жан-Крістоф Дюмон, голова відділу міжнародної міграції ОЕСР.