No-Fly Zone: як працює «закрите небо» та які шанси, що НАТО візьме Україну під охорону?
«Якщо ви не можете закрити небо зараз, то дайте строк, коли. Якщо не можете зробити це зараз, скажіть, скільки людей має вибухнути, скільки рук, ніг, голів повинні відлетіти, щоб достукатися до вас? Скажіть скільки, я піду рахувати і чекатимемо цього моменту», – у такому емоційному тоні (а як інакше в період війни) Володимир Зеленський вкотре закликав західних партнерів закрити небо над Україною.

З таким проханням президент України звернувся до Джо Байдена ще 1 березня. Українське МЗС це питання піднімає на всіх міжнародних майданчиках. Цього вимагають і самі українці разом з активістами з-за кордону. Міжнародна петиція до НАТО щодо запровадження безпольотної зони набрала вже понад мільйон підписів.

Що ж таке «закрите небо»?

Цивільна авіація припинила літати над Україною ще в перший день війни, тож нині йдеться про безпольотну зону для російських військових літаків. Саме вони нині завдають найбільшої шкоди, знищуючи не тільки стратегічні об'єкти, а й бомбардуючи цивільні будинки та інфраструктуру. «Закрите небо» – це силова заборона будь-яких польотів над певною територією. «Силова» значить, що усі повітряні судна, як-от військові літаки чи гелікоптери, у цій зоні будуть знищуватися. Зазвичай безпольотну зону патрулюють військові літаки, і вона охороняється системами протиповітряної оборони (ППО) чи ракетними комплексами «земля-небо».

Найпотужніша система ППО

«Закрите небо» має реалізувати й гарантувати якась сторона, і Україна фактично у цій ролі просить виступити НАТО. Північноатлантичний Альянс має найпотужнішу систему ППО, що складається з різних засобів. Найвідоміша – це континентальний щит протиракетної оборони (Active Layered Theater Ballistic Missile Defence), яка коштує кілька трильйонів доларів. Її серцем стали надсучасні винищувачі F-35, що патрулюють на великій висоті та оснащені високочутливими радіолокаційними засобами. Фактично кілька таких літаків (кожен з яких коштує близько $1 млрд!) можуть охоплювати цілу півкулю та миттєво визначати, де ворог запускає ракети та яка їхня траєкторія польоту. Ці дані передають у центри управління, які направляють ракети-перехоплювачі для збиття ворожого снаряду чи іншої цілі.

Ризик світової війни

Втім дедалі більше заяв свідчать про те, що НАТО не збирається закривати небо для України. Союзники Альянсу провели екстрене засідання, де зокрема обговорили безпольотну зону. І відповідь від генсека НАТО Єнса Столтенберга була негативною: «Єдиний спосіб забезпечити No-Fly Zone – це відправити винищувачі НАТО у повітряний простір України, збиваючи російські літаки. Якби ми це зробили, то це могло б перетворитися у повномасштабну війну в Європі, в яку будуть втягнуті ще більше країн, і це призведе до ще більших страждань».

Схожі заяви днями зробили й головні союзники НАТО, які першими повідомляли про повномасштабне вторгнення. Речниця Білого дому Джен Псакі роз'яснила, що «закрите небо» потребує розміщення військ США на території України, і американці будуть змушені збивати російські літаки. Цього Вашингтон хоче уникнути, оскільки такі дії означатимуть «прямий конфлікт і потенційну війну з Росією». Британський прем'єр Борис Джонсон також заявив, що безпольотна зона привела б британців до прямих бойових дій проти Росії: «Це те, що ми не можемо зробити чи навіть собі уявити».

Чи є ще якісь варіанти?

«Закрите небо» насправді активно діє і в мирний час. Його встановлюють над стратегічно важливими та чутливими об'єктами, як-от урядові квартали чи в місцях масового скупчення людей під час якихось заходів. Тому в Україні вже заговорили про часткову безпольотну зону. Після обстрілу Запорізької атомної електростанції поблизу Енергодара українська сторона закликала МАГАТЕ (агенція ООН з ядерної енергетики) звернутися до НАТО, аби Альянс взяв під свою охорону бодай атомні станції.

Розглянути питання часткової безпольотної зони над Україною закликав і голова Комітету британського парламенту з питань оборони Тобіас Еллвуд. Він наголосив, що це необхідно зробити через велику кількість жертв серед цивільних. Цю ідею просуває й колишній спецпредставник США по Україні Курт Волкер. Він вважає, що НАТО могло б закривати небо поступово: спершу над західною Україною та Києвом, а патрулювання на себе могли б взяти Велика Британія, Польща і Туреччина. Однак такі пропозиції широкого схвалення серед топ-чиновників поки не мають.

Інший варіант – це прискореними темпами підвищувати протиповітряну оборону України. Як заявляв Курт Волкер, Київ потребує ще більше «Джавелінів» та ракет «Стінгер». Значно зміцнити нас могли б такі тактичні системи ППО, як Patriot чи THAAD. Раніше постачання Україні засобів протиповітряної оборони НАТО блокувала Угорщина, однак напередодні своє «вето» вона зняла. Є дані, що вже тривають переговорив про постачання ППО Україні, однак коли і що саме – тримають, звісно, у секреті.

Про що свідчить історія?


Під проводом ООН безпольотну зону встановлювали у 1992 р. над Боснією та Герцоговиною, де тривали балканські війни, а також над Лівією, яка потерпала від конфліктів після режиму Каддафі. У 90-х рр. США та їхня коаліція закривали небо на півночі та півдні Іраку, виправдовуючи такий крок тим, що Саддам Хусейн загрожував курдам і Кувейту. Втім цьому передувало знищення протиповітряної оборони агресора, тож США значно мінімізували ризики для своїх літаків.

Це важливий момент, якщо говорити про Росію. У 2016 р. США так і не наважилися закрити небо над сирійським Алеппо, яке російська авіація та сили Ассада зруйнували вщент. Тоді Білий дім теж пояснював, що безпольотна зона призвела б до прямого зіткнення з росіянами. До того ж, на той момент Москва вже встигла розгорнути потужну систему ППО в регіоні. І сирійський кейс свідчить радше про те, що США забракне духу вдатися до закриття неба та прямого бойового конфлікту з Росією, яка вже зараз намагається вибудовувати свою протиповітряну оборону в Україні, стягуючи сумнозвісні нам «Буки».