От коли були вільні вибори в Росії? Скільки живу, стільки й не було!
«Право на свободу» — частина серії розмов «30 років без СРСР», де ми говорили про наших сусідів і їхнє право на свободу
«Право на свободу» — частина серії розмов «30 років без СРСР», де ми говорили про наших сусідів і їхнє право на свободу. Співрозмовниками стали:

Володимир Пастухов — британський політолог, публіцист, юрист українського походження, науковий співробітник University college of London.

Дмитро Гудков — російський опозиційний політик, один з чотирьох депутатів Держдуми, які не голосували за «приєднання» Криму до Росії у 2014 році. Через кримінальне переслідування влітку цього року залишив Росію.

Ми підготували найважливіші думки, тези та переживання з цієї розмови. Повну версію можна переглянути тут

Ефемерність вільних виборів

Володимир Пастухов

- Я почну алегорично. Пам'ятаєте незабутнього Михайла Жванецького. Його питають:

— Як давно ви були на Багамах?

— Достатньо давно

— Але скільки?

— Скільки живу, стільки й не був.

От коли були вільні вибори в Росії? Скільки живу, стільки й не було.

Далі ми переходимо до питання, що були відносно вільні вибори. Більш вільні чи менш вільні. Якщо вас на виборчий округ не звозять під дулом автомата, то це відносно вільні вибори. Тут проблема в тому, яке розуміння російського виборця. Вільні вибори не тільки те, як порахували, а й чи були забезпечені рівні фінансові та медійні можливості всім кандидатам. У Великобританії це вважається нормою вільних виборів. Тобто якщо на початку у вас є перевага у виборах, ніж в інших кандидатах, то такі вибори не дійсні. Якщо в одного з кандидатів є державні переваги, то це не вільне голосування. Хтось може необмежено використовувати адміністративні ресурси, гроші з держбюджету, а хтось — ні, то це також не вільні вибори. У цьому значення вільних виборів у Росії немає і ніколи не було. А щодо відносно вільних виборів, то останні такі були в 1996 році президентська кампанія. Наступні — вже були сфальсифіковані. З того часу все, що відбувалося, вже за критеріями не відповідає чесності та відкритості. Раніше була можливість окремим людям бути винятками, що підтверджують правило. З десяток, напевно, було таких постатей, які змогли пробити головою стіну. Особливість таки виборів в тому, що система досягла досконалості. Тепер цю стіну вже нікому не пробити. Це вже броньований автомобіль.

Програми дій

Дмитро Гудков

- По-перше, на мій погляд, варто розділити, є програма економічних реформ, а є — політичних. Загалом таке відчуття, що й на лівому фланзі й на правому всі дійшли висновку, що потрібно руйнувати монополію влади — переходити до парламентської республіки. Потрібна система противаг, де не конкретні особистості отримують всю владу, а де влада розподіляється за інститутами. Мені здається, тут є певний консенсус, адже вона подібна в багатьох політичних сил. Зараз дуже важливо зробити так, аби цю програму підтримали відомі люди. Грубо кажучи, аби цю програму брали до уваги ті особистості, які при певних обставинах прийдуть до влади. Це те, що стосується політичної частини програми. З приводу економічної програми: у різних кандидатів чи партій вона є, але це не важливо обговорювати. Адже все залежить від обставин, за яких реалізовуватиметься ця програма: які ціни будуть на нафту? у якому стані буде економіка? коли виникнуть такі можливості? — через 3–5 років, або 10–15. Звичайно, на мій погляд, варто готувати три варіанти програми економічних реформ. У залежності від цього потрібно буде обирати ту чи іншу програму. Вона має бути реалістичною, опиратися на конкретні цифри, враховувати різні фактори. Такій роботі я й планую приділити час.

Політичні ресурси

Володимир Пастухов

- Мені здається, всі кому потрібно, в Росії лишилися. Там достатньо ресурсів, аби замістити тих, хто поїхав чи помер. Розумієте, ми живемо в столітті, в якому, з одного боку, все змінилося, але, з іншого, залишаються вічні цінності. Є протяжні лінії в історії. Одна з них говорить, що, як правило, коли мова йде вже про революційну систему (на мою думку, в Росії іншого шляху вже немає), то лідерами стають ті, про кого ніхто й не чув. Ніхто не чув про Робесп'єра за рік до того, як почалася революція. Розумієте, ми плутаємо медійну впізнаваність з потенціалом впливу. Останній залежить від особистості й обставин. І коли стан речей буде відповідним, то, як у Біблії «якщо Бог захоче, то і з каменів людей зробить» — не буде й питань про нестачу особистостей. Охочих взяти участь буде настільки багато, що між ними почнеться велика конкуренція. Так всі будуть в рівних умовах. Останні стануть першими, а перші конкуруватимуть з останніми.

Ціна свободи

Дмитро Гудков

- У Росії відбулася споживацька революція. Коли в людей довго чогось не було, коли вони довго стояли в чергах — і раптом у них з'явилася можливість споживати, то в цей момент ти починаєш це дуже сильно цінувати. Тому в росіян дуже високий запит на якісний сервіс. Набагато вищий, ніж у мешканців Європи, США тощо.

Те ж саме зі свободою. Розумієте, коли я провів півтора місяця в СІЗО, посидів у камері в декілька квадратних метрів, дірка в підлозі замість туалету. І якщо ти сонце бачиш, у найкращому випадку, годину вдень і то через ґрати, то ти цю свободу починаєш цінувати набагато сильніше.

Є навіть такий проєкт ВВС. Після того, як стався Брекзит, після Трампа, наслідків не визнання Трампом поразки, коли в нього закрили акаунт у твіттері, у багатьох розумних американців виникла ідея, щоб люди з авторитарних країн пояснювали громадянам США, що таке свобода. Я дивувався: для чого пояснювати? Вони і так все добре знають. Нічого подібного. Їм дуже важливо, що люди, які постраждали від авторитарної системи, пояснили, наскільки це погано.

Насправді нам не вистачає цього, що було в Україні: Майдан, померлі, вбивства. Мені здається, Україна вже це пережила. Заплатила кров'ю за свободу, за можливість обирати й змінювати президента. Мені складно сказати, хто цінує свободу більше. Росіяни, у яких її немає, але вона їм треба, чи західні країни, у яких ніби це є, але вони це сприймають як даність.

Сподіваюся, що зі свободою в Росії станеться подібне як і з московським сервісом. Коли запит росіян на свободу буде серйозним і вищим, ніж запит закордонних країн. Це моя така мрія-надія. Не знаю, чи вона реалізується, але щось в цьому є.