Андрій Портнов: Чи є реальна єдність ЄС щодо підтримки України?

В одному з інтерв’ю мій колега Володимир Ярмоленко (директор Українського PEN-клубу — ред.) сказав, що якби нам неприємно, але варто відвертіше та жорсткіше говорити про провини ЄС. Зокрема в тому, як війна розвивається і те, що відбувається весь час. Це, звичайно, небезпечна річ, бо будь-яка критика ЄС одразу викликає питання: то що ви пропонуєте? На що орієнтуватися? На Китай?

Але, боюся, що така критика все одно потрібна. Чому? Ми ж більш-менш маємо адекватно побачити, які можливості ЄС, його членів, які основні інтереси і які плани щодо України? До речі, це досить неочевидні речі. Попри те, що багато хто й надалі думає (і це навіть закріплено в Конституції) про цю безальтернативність не тільки європейської, але і євроатлантичної інтеграції України.

Насправді якщо подивитися внутрішньо на європейські дискусії, не тільки в Угорщині чи Німеччині, то ми побачимо, що в дуже багатьох країнах є величезні сумніви щодо того, коли і на яких умовах Україна може приєднатися до ЄС. 

От була заява Мерца, що якщо Україна і приєднається, то дуже нескоро. Він назвав якийсь захмарний рік, коли вже його не буде при владі. Чому він це зробив? Аби трошки заспокоїти німецьких виборців. Адже його рейтинг невисокий і схвалення нинішньої коаліції Німеччини не всезагальне, а навпаки — воно падає. Тому він хотів заспокоїти німецьке суспільство, сказавши, що можливо Україна колись і вступить, але це буде нескоро.

З одного боку, в Україні є це величезне очікування, що нумо швидше робити якісь кроки. А в Європі Орбан прямо каже — ніколи. Але ж так каже не тільки він. Зараз цю думку підтримують і політичні сили в Чехії, які можуть прийти до влади на виборах. Це казав, але у трохи м’якшій формі, той самий Навроцький, що мене дуже непокоїть. Так само це кажуть певні політики в Німеччині. Цей список можна зробити майже нескінченним. 

Нині однозначна підтримка повноцінної євроінтеграції України — це власне країни Балтії і до певної міри Польща, Румунія, тобто наші безпосередні сусіди. Але і там внутрішньо є потужні політичні сили, які кажуть «ні».

І ось яке цікаве питання виходить. З одного боку ЄС переконує Трампа врахувати інтереси України. Але і Трамп чудово бачить і запитує: чи є ця реальна єдність ЄС щодо підтримки України? Чи ладні ЄС фінансово та в інший спосіб підтримувати наступні роки? І взагалі що буде з цією спільнотою та союзом найближчим часом? Цього ж ніхто не знає. 

Я думаю, все що ми переживаємо зараз у Європі — це є таким переосмисленням, чим є Європа, ці блоки та союзи, де тепер Британія? Це все великі знати питання.