Для чого молоді вчити історію?

Для чого молоді вчити історію?

У мене була ситуація із сестрою, якій треба було пояснити, нащо їй вчити історію. Їй 18 років. Єдине, яке я знайшов пояснення: завдяки цьому зможеш зрозуміти, як мислить старше покоління, яким чином мислить твоє покоління. Це буде твоя конкурентна перевага, тому що через історію ти зможеш більше зрозуміти про суспільство та тих, хто тебе оточує.

Наприклад, якщо я їй зараз покажу механічний годинник, то вона по ньому не зможе зрозуміти час, як і більшість з її покоління. Але це про те, як вона сприймає час. Кажу, що мені здається, що ти сприймаєш час, як відрізок. Вона погоджується: вперед час і назад. А ті, хто виросли з механічним годинником, то вони сприймають час, як цикл. Циклічне мислення завжди намагається знайти певні закономірності. Знайти у вчорашньому дні пояснення сьогоднішнього. А відрізкове мислення, векторне, не шукає аналогій із вчорашнім днем, йому це не важливо. Є майбутнє неосяжне та безкордонне, що йде вперед. 

Навіщо задумуватися над Орбаном та іншими правими популістами в Європі? Молодь голосує за лівих, бо вони обіцяють тут і зараз. Вони не бачать антологій предтеч цього і не задумується, що це необхідно. Вони не дивляться вперед, як на виток воно піде новий. Вони є тільки тут і зараз. Хтось каже гедонізм, а хтось уникнення, або тут відповідальності зась. Є різні практики: позитивні чи негативні. 

Тому ми маємо етичний розрив, мисленнєвий, поколінево-парадигмальний, який є частково наслідком розриву між цим соціальним поступом і часом та технологічним часом. Природній інтелект вже зараз боїться відставати від штучного. Зрозуміло, що це відбивається на глобальних процесах. Зокрема політичних. І зрештою ми маємо кризу інституцій та світову пожежу, яка розгортається в окремих квартирах великого будинку. Це породжує геополітичну напруженість і де тонко, то там і починає рватися. 

А що буде післязавтра? До цього додасться розрив двох світів, паралельно чинних не за принципом демократії, статків, а є наслідком науково-технічного прогресу, який продовжив життєвий вік людини. Тому у більш розвинених країнах, переважно Західних, отримаємо ситуацію, коли житимуть не три покоління, як зараз і вчора, а два покоління.  Мається на увазі, що народжуватимуть у 40+, а помиратимуть близько 90+.

Дитина, що застала бабусю чи дідуся — це буде великою рідкістю. Хоча ще на початку минулого століття і в середині, коли почала розвиватися медицина, а народжували рано, то можна 3,5  покоління зустріти. Прадідусь і прабабуся — це було нормально.

Які тектонічні злами будуть від того, що там, де було три покоління, стане два. Це не лише про пенсійну реформу, а й всю інфраструктуру, що заточена під три покоління, їх буде два.  У світі, який заведено називати «той, що розвивається», де більша релігійність і культура народження рано дітей залишається, то там буде чотири покоління, бо рівень медицини там також зростає. Народжувати рано, а жити довго. Ось ми маємо два різних світи, які житимуть поруч і взаємопроникатимуть один в інший.

Автор: Олег Саакян, політолог