Гаррі Каспаров: Я щодня думаю, скільки ще терпіння може бути в українців

Сьогодні вночі українські безпілотники атакували вчергове логістичні центри Wildberries у Краснодарі та Невинномиську. Мої вітання Збройним силам України з ефективною військовою операцією!

Вже чути «виття на болотах» — хвиля заяв із боку «антивоєнних росіян» та записних експертів, які ставлять під сумнів, а часто й просто заперечують правомірність ударів ЗСУ по таких об'єктах. Усім цим коментаторам вкотре хочеться нагадати: громадяни Росії, які вважають себе частиною цивілізованого світу, не мають жодного морального права коментувати дії України принаймні доти, доки триває війна. Як громадянам держави, що веде цю жахливу геноцидну війну, їм варто мовчати.

Для мене очевидно, що всі логістичні центри Wildberries є беззаперечно законною ціллю для ЗСУ. І справа не лише в тому, що ці центри є важливими вузлами контрабанди, через які забезпечуються російська окупаційна армія та підприємства військово-промислового комплексу, які гостро потребують підсанкційних компонентів, критично важливих для виробництва ракет і дронів. Україна, будучи жертвою неспровокованої військової агресії та щоденних ударів по своїй території, має право на військову відповідь агресору в межах міжнародного права. Складно уявити сьогодні серйозного німецького чи японського політика, який вимагав би визнати Гаррі Трумена чи Дуайта Ейзенхауера воєнними злочинцями за бомбардування під час Другої світової війни. Водночас варто пам'ятати, що сучасне міжнародне гуманітарне право вимагає розрізняти військові й цивільні об'єкти та дотримуватися принципів пропорційності й запобіжних заходів.

Не витримує критики й пов'язування інтенсифікації російських ударів по Україні із завданням шкоди найбільшому російському онлайн-ритейлеру. Така інтенсифікація пов'язана виключно із загальним погіршенням становища Путіна. Мета війни, яку він із самого початку визначив як знищення України як держави, нікуди не зникла.

Посилення ударів по цивільному населенню є продовженням тієї війни, яку Путін фактично веде від перших днів повномасштабного вторгнення. Коли стало зрозуміло, що Київ захопити не вдасться, Росія перейшла до систематичних ударів по цивільній інфраструктурі та мирному населенню України.

Усе, до чого російські війська можуть дотягнутися, вони намагаються знищити. Російський диктатор, який давно втратив зв'язок із реальністю, бачить у цьому єдиний спосіб примусити Україну до капітуляції. Інших варіантів у нього практично не залишилося: ситуація на фронті тривалий час істотно не змінюється, стратегічних успіхів Росія не демонструє. До війська мобілізують дедалі нових строковиків і контрактників, однак це не змінює загальної картини. Ситуація в окупованому Криму також погіршується: регулярні відключення електроенергії, проблеми з паливом та забезпеченням.

У цих умовах Путіну потрібні бодай якісь дії. Найбільшого «ефекту» він досягає саме терором проти цивільного населення України.

Я щодня думаю, скільки ще терпіння залишається в українців. Очевидно, що Україна могла б вести війну зовсім інакше. Але не робить цього. Саме в цьому полягає принципова різниця: якби Україна воювала так, як воює путінська Росія, наслідки для російських міст були б катастрофічними. На щастя для громадян Росії, Україна вважає себе цивілізованою державою і тому веде війну відповідно до норм міжнародного гуманітарного права. Це вільна країна, яка бореться за своє існування та цінності демократичного світу. На відміну від тих, хто сьогодні намагається знищити Україну, і тих, хто намагається це виправдати, зокрема й серед представників російської «ліберальної» опозиції.