Ігор Бураковський: Cучасний Трамп нагадує мені Леоніда Черновецького

До вашої уваги стисла текстова версія розмови з професором Ігорем Бураковським. Що намагається побудувати Трамп в економіці сьогодні, і що скажуть про нього нащадки через 10-20 років? Чи варто питати поради у практиків з бізнесу і як приймати рішення? Про все це ми говорили на «Аналізуй». Повну відео версію дивіться тут. 

Вартість прийнятого або не прийнятого рішення за сьогоднішніх часів є надзвичайно високою. Тобто сьогодні дуже важко, особливо за час війни, відіграти назад. У чомусь помилилися, вчинок скасували — і пішли іншим шляхом, — це так сьогодні не працює. Тому рішення мають бути виважені, але звичайно скориговані на високий рівень невизначеності. Війна взагалі така штука, яка не дає можливості прийняти якусь однозначно правильну думку. Ми тільки через певний період часу зрозуміємо, про що йде мова і взагалі чи треба було це рішення приймати. Це і про сумне.

А що стосується нинішнього стану, то відразу скажу, що президенти і в США, і в багатьох інших країнах, намагаються прислуховуватися до бізнесу і до практиків. Для цього побудована ціла система презентації їхніх інтересів, представлення інтересів різних бізнесів. У тому ж самому Європейському Союзі є навіть спеціальний підсайт на сайті Європейської комісії, де будь-які серйозні речі, типу стратегія переходу до кліматично-нейтральної економіки, або якісь інші речі, попередньо обговорюються в різних варіантах. Під час цих обговорень дуже часто коригуються ці рішення. Вартість їх потім для бізнесу, скажімо, скорочується, або приймається якийсь інший компенсаційні заходи. Тобто цей процес триває.

Що стосується безпосередньо самого Трампа, то, як мені здається, тут треба розрізняти дві речі. Перший момент, як він бачить своє місце у світовій історії: хочемо ми цього чи не хочемо, але ось ці персональні відчуття й амбіції грають дуже велику роль й інколи йдуть всупереч з раціональними економічними розрахунками. З іншого боку, це в принципі ідея великої Америки, що треба якимось чином показати всім, що Америка не просто велика, а така країна, яка може впливати на всіх і економічно, і політично. Це накладається на певний пакет проблем, з якими стикаються і Сполучені Штати Америки, і Європейські Союзи, й інші країни. 

Однак тут є ще одна дуже велика небезпека. Тому що коли уряд, неважливо український чи якийсь інший, або та людина, яка приймає остаточні економічні рішення, слухає тих чи інших людей, вона повинна розуміти, що дійсно є важливим для України, для своєї країни, для Сполучених Штатів Америки, для Великої Британії і так далі. Що є фактично типовим, я би сказав, лобізмом. І тут важливо зберегти оцей баланс. Тому що дуже часто те, на що розраховує бізнес, не завжди збігається з глибинними економічними інтересами. Давайте будемо вважати, що це певна історична річ, якою треба опікуватися.

Чого хоче Трамп від і для Америки?

Це дуже складне питання, тому що я особисто не знайомий з Дональдом Фредовичем, але мені здається, що за поведінкою Трампа треба бачити дійсно епатажний складник, і про це вже багато написано. Перше, наскільки я розумію, ідея Трампа полягає в тому, що Америка потребує політики модернізації своєї власної виробничої бази. І це не тільки ідея Трампа. Про ці речі говорять сьогодні і в Європейському Союзі, і в багатьох інших країнах. І це пов'язано з тим, що змінюється, як кажуть, патерни економічного розвитку. 

Другий момент — це те, що всі країни сьогодні так чи інакше відчувають на себе вплив глобалізації. І ясно, що глобалізація — це і позитивні моменти, пов'язані з новими виробничими можливостями, але з іншого боку, це, в принципі те, що називається destruction. Тобто, це руйнування усталених зв'язків, усталених, можливо, якихось соціально-психологічних стереотипів і багато-багато чого іншого. І ясно, що з одного боку треба користуватися глобалізацією, з іншого боку, від неї треба захищатися, але це вже логіка політики. 

Ну і нарешті третій момент — це те, що в економічній теорії є таке розуміння, як велика країна. Велика країна — це не обов'язково велика територія, це просто країна з великою економікою, яка, з одного боку, є великим експортером чогось, товарів чи послуг, і великим споживачем товарів, послуг або якихось інших ресурсів. В принципі, в економічній теорії чітко показано, як велика країна може впливати не завжди цивілізованими економічними інструментами на те, щоб отримати більший економічний зиск.

Мені здається, що на цих трьох уявленнях, можливо, і будується вся Трампова економічна політика. Ну, а далі виникає питання, що може зробити Америка, чи дійсно вона всесильна в цьому варіанті? І друге питання, що політика, яку проводять США, і це відома проблема, — не тільки політика експорту, але й політика імпорту. А ще світ змінюється, і разом з цим, очевидно, будуть змінюватися наші уявлення, що треба було б робити вчора, позавчора, і може взагалі будуть якісь нові уявлення, що треба робити післязавтра.

Але річ в тому, що в нинішньому світі переграти всі правила, які існували до цього часу і змінити всі економічні напрямки руху товарів, послуг, капіталу, фінансів, людей і так далі практично неможливо. Тому за великим рахунком, я думаю, що сьогодні Трамп перш за все мацає ґрунт, щоб зрозуміти, що відбувається, де можна натиснути. Знову таки, це не зовсім питання економіки, це питання його психіки, яка швидко вирішує якісь речі, в тому числі абсолютно не дивлячись на закони і на все що з цим безпосередньо пов'язано.

Також я думаю, що Трампу самому особисто треба зрозуміти що світ змінився і сьогодні при всій повазі до Сполучених Штатів Америки і до того, що це найбільша економіка світу, але взаємозв'язки з іншими державами мають на США вплив. Дійсно, там 15 чи 20 років, а може навіть і більше, коли я ще навчався в університеті, ще за радянськими підручниками, завжди говорилося про те, що, ви знаєте, коли американська економіка починає чхати, то канадська економіка лягає у лікарню.Тепер ми бачимо, що ситуація просто змінилася.  Ті ж самі мита на автомобілі, які будуть ввозитися з Канади в США, і деякі речі, які також пов'язані з автомобільними промисловостями в Мексиці, виявилися дуже непростими. США вже три чи п’ять найбільших виробників сказали:  «Пане Трампе, окей, вибачте, це наші заводи. Тобто, мексиканці або канадці працюють за відповідним законодавством всієї країни, але це наші гроші. Бо якщо не буде цього експорту, то ми будемо втрачати». І тут одразу виникає оця проблема. Вже адміністрація Трампа почала видавати такі собі індульгенції. Тобто в цілому ми це все тримаємо, але для вас є спеціальні ліцензії, так що поки що, хлопці працюйте. І це, як мені здається, дуже важливий показник. 

Не знаю, що напишуть про Трампа в майбутньому, але я написав би наступне. Перше, це людина, яка намагалася приймати епатажні, швидкі рішення для вирішення дуже складних питань. І в багатьох випадках це просто не спрацьовує, зважаючи на складність світу.

Другий момент — це людина, яка намагалася зробити Америку центром всесвіту, але тепер це не працює. І сьогодні завдання будь-якого політика полягає в тому, як вписатися в ці мережеві, економічні, безпекові, політичні структури. Ну і нарешті третій момент, що це людина, яка показала, що швидкість прийняття рішень, нерозуміння багатьох складностей, багатьох соціально-економічних процесів і перебільшення власної значущості для світової історії завжди приводить до, не буду говорити до колапсу, але до великих розчарувань. 

Тут я до цього ще хотів би додати, якщо ми будемо говорити про Трампа, я спілкувався з моїми колегами по Інституту економічних досліджень, ви знаєте, мені на думку спала така теза, що з ким його можна було б порівняти. Сучасний Трамп нагадує мені Леоніда Черновецького. Пам'ятаєте такого в українській політиці в місті Києві? От не знаю чого.От, хоча вони відрізняються зовнішньо і так далі, але за манерою і психотипом поведінки, мені здається, це просто брати-близнюки.

Спілкувався Микола Вересень