Ігор Бураковський: Що відбувається з російською економікою?

Не так багато джерел і публікацій в профільних медіа, які б давали чітку відповідь — що в Путіна з економікою і на скільки ще вистачить грошей? З цим питанням «Аналізуй» звернулись до одного з небагатьох українських економістів, який спеціалізується на міжнародній економіці та тримає руку на пульсі. Перед вами стисла текстова версія розмови з професором Ігорем Бураковським, повну відео версію дивіться тут.

Сьогодні, з огляду на його психотип, я вважаю, що Путін розглядає вихід із війни як загрозу тому, що було напрацьовано — тобто він переконаний, що завершення війни у будь-якому вигляді може призвести до руйнації досягнутого й спричинити значно більші проблеми. Тому, на його думку, воюватимуть стільки, скільки зможуть. Як кажуть економісти, «крива вивезе».

Другий момент — у 2025 році російська економіка дійсно підійшла до певної поворотної точки і фактично застрягла. Стоїть вибір, що робити далі. За статистикою видно скорочення виробництва в багатьох цивільних галузях, проблеми з постачанням товарів, які раніше імпортувалися, і складнощі з фінансуванням війни. Тому Путін намагається вичавити з економіки, зокрема з оточення та великих компаній, якомога більше грошей — наприклад, підвищенням ПДВ. Це свідчить, що в нормальному бюджеті грошей на війну недостатньо; водночас багато людей на цьому заробляють — виробники військових товарів. Є вже непоодинокі випадки, коли держава не встигає розрахуватися за постачання озброєння, але влада вирішила, що постачання триватиме незалежно від своєчасних платежів: платите ви чи ні — виготовляйте танки, гармати, літаки й постачайте.

Отже є чимало ознак того, що російська економіка не в стані повного краху, але депресивно налаштована — я назвав би це стагфляцією. Темп економічного зростання падає; навіть «маленький плюс» на папері нічого суттєвого не означає. Водночас тривають інфляційні процеси, які зачіпають багато сфер. Можна детально розбирати по секторах, де що відбувається, але загальна картина — очевидна.

Тому сьогодні я б визначив ситуацію таку, що поворотна точка та виходу раціонального з цієї точки немає, навіть якщо Путін завтра закінчить війну, йому треба буде робити дуже непопулярні, дуже непрості реформи для того, щоб ребалансувати те, що було розбалансовано протягом багатьох років. Ну і другий момент, я дивлюся на небо, на картинку над Кремлем. І в мене є такі от фізичне відчуття, що десь там збирається зграя чорних лебедів і вона вже чистить свої пір’їнки та готова злетіти на російську економіку. 

За останні 15–20 років світову економіку змінено: сильні держави стали ще сильнішими, але жодна з них не може одноосібно розв'язувати глобальні питання — навіть великі гравці змушені взаємодіяти (Китай, США, ЄС тощо). Механізми цієї взаємодії тріщать, і очевидно, що необхідно шукати нові форми співпраці для мирного вирішення економічних протиріч.

Третій пункт — зростання ролі деяких країн, які раніше вважалися периферією світової економіки. Йдеться, зокрема, про Індію і в низці аспектів про Китай: останній ще не дуже багатий, але в низці високотехнологічних секторів він має зовсім іншу якість економіки, що змінює розклад сил. На жаль, це супроводжується великою кількістю конфліктів і перерозподілом впливу.

Російсько-українська війна показала: конвенційна зброя радикально змінилася — це вже не просто «винтовочка Мосіна» чи інші архаїчні зразки. Це стимул для розвитку військово-промислового комплексу. Далі стоїть питання: скільки нам взагалі потрібно зброї і чи можемо ми вже жити без війн у різних регіонах планети.