Кодова назва — «Перекоп». Спогади про президентів. Частина друга.
Цим літом два видатні історики сучасности (як вони самі жартують над собою) Микола Вересень і Данило Яневський зустрілись за кухлем пива і вирішили потеревенити про історію. «Я чекав цього тридцять років, коли нарешті я буду брати участь в програмі, де говорять виключно про історію», — каже Вересень. «Миколо, ми два аксакали, які трошки побачили життя, то чому б нам не пригадати історію, яка була прямо перед очима», — роздумує Яневський. Коротше, ці двоє домовились пригадати українських президентів, якими вони їх бачили, з ким пили, кого матюкали та кому дякують досі. Перед вами стисла текстова версія спогадів про Кравчука, Кучму, Ющенка і трохи про Януковича. Відео формат можна переглянути тут.
Вересень: Я познайомився з Ющенком на початку 90-х на квартирі американської журналістки Мері Міцьо. У неї була достатньо велика квартира і різні люди, можновладці, готували у неї страви. Це був її такий задум. Ющенко приготував яєчню. Потім ми сіли пити вино, розмовляти про різні обставини, про банківську справу, в якій ніхто нічого не розумів. Ми тоді були на «ти» й це все тягнулося, аж поки він не став прем’єр-міністром. А він був дуже вдалим прем’єром. Юлію Тимошенко він поставив віцепрем'єром з енергетики. Ми з ним спілкувалися досить часто, перед його обранням президентом, під час його обрання і дуже короткий термін після, може один чи два рази я з ним зустрівся. Тому що ці його любі друзі обсіли з усіх боків — і я їм тоді сказав, що зробіть чистий список. Пригадую, був на якомусь з'їзді, зайшов в кулуари, і там стояли всі любі друзі. Там їх було шість чи вісім, я не пам'ятаю. І вони придумували, який список направити до Верховної Ради, якби втиснути своїх людей. Ті їм платили якісь мільйони, щоб ті клали в кишеню і вставляли їх у список.
Я кажу, зробіть чистий список нормальних людей, і вас будуть підтримувати ще 10 років. Ну вони на це не зголосилися. Маю сказати, що за Ющенка банківська система і гуманітарна сфера якось почали дихати більш-менш свіжим повітрям. Якраз за Ющенка, попри всі знущання і так далі, й тому подібне, без нього ми б не згадували своє минуле, свої голодомори, трипільські культури, історію своєї країни. Він спонукав нас всіх про це думати.
Яневський: Я задля чистоти експерименту скажу, що у 2001-2004 роках, аж по 28 грудня 2004 року, я був офіційно на громадських засадах радником-консультантом народних депутатів: Ющенка, голови його офісу Олега Рибачука, голови його виборчої кампанії Олександра Зінченка, з яким я вчився в один і той же час в Чернівцях в одному університеті, правда, на різних факультетах і в різних школах, але ми з дитинства були знайомі. Ще трошки товаришував з Євгеном Альфредовичем Червоненком. До слова, єдиним в тогочасному оточенні Ющенка, який був здатний на якусь фізичну дію. Бо політика — це дія, а не тільки цілувати Ющенка в усі місця, в чому полягає основний бізнес його соратників, якщо так можна сказати.
Все, що ти говориш, Микола, це все правда, але є і політична правда. Я вже не буду говорити тут публічно про вузькі наради, на яких відбувалося обговорення стратегем його обрання президентом. Це почалося у 2000-х, як його тільки зняли з прем'єрства. Ми з Вірою Ульянченко, яку я знав з часів молодості, ми полетіли на дачу Ющенка в Криму. Кодова назва — «Перекоп», як зараз пам'ятаю. Чому поїхали? Тому що мої тогочасні друзі з інституту історії, з інституту філософії бавилися соціологією і робили одне комерційне дослідження. Вставили туди питання «хто буде наступним президентом України?», поставили низку прізвищ — і Ющенко стрибнув вище 10% ще тоді.
А в Україні, кожна людина, яка має 5% електоральної підтримки, є фігурою національного масштабу. Ну, ми полетіли туди. Ющенко взагалі не пив, треба сказати. Алкоголь він не вживав, але це був єдиний день, коли я бачив його випивши. Він пив біле вино.
Річ у двох політичних речах, про які треба сказати. Ми йому показали на пальцях всю стратегію і тактику, він її вкурив. Там було одне застереження. Я йому особисто казав не один і не два рази: ніколи, нічого, ні за яких обставин ні з ким не підписувати. Чому? Тому що ви виходите, ми однозначно виграємо вибори, тоді був версус проти Симоненка, Ющенко проти Симоненка. Симоненка замінили в лютому 2004 року на Януковича, з подачі Кравчука, — і це радикально змінило багато чого. Ми почали розробляти інший варіант програми, а саме як відсунути Януковича від цієї справи. Тут я ранком прокидаюся і бачу в телевізорі, що він підписує з Юлією коаліцію «Сила народу» з розподілом місць 50 на 50. Це при тому, що його електоральне ядро — 37%, Юліні 7% голосували за нього автоматично в другому турі, а Морозове електоральне ядро розпадалося на три частини, і третя частина голосувала за Ющенка. Технологічно треба було добрати 2-3%. У нас з Левенцем була домовленість, щоб без мордобою, бо це погано для країни закінчиться. І треба сказати, що поки Левенець там був при кермі, то ніяких насильницьких ексцесів не було.
Друга річ пов’язана з його отруєнням. Мені тоді сказав один з вищих офіцерів СБУ, що буде замах на Ющенка, у нас є оперативні дані. Знайшли потім цей автомобіль нафарширований вибухівкою, але сам факт отруєння стався, і це відома штука. У мене є всі свідчення про це. На дачі у Сацюка, тодішнього першого заступника голови СБУ, були присутні Смешко, Сацюк, Ющенко і Давид Жванія.
Пізніше я питав лікарів, Роман Зварич возив в США, в Чикаго його біологічні матеріали — нігті, волосся тощо, — як так сталось? Я їх питав: хлопці, а як це фізично могло бути? Вони мені кажуть, що ця крапелька діоксину, як голівонька від голки. Зрозуміло, що це ніякі не суші. Це було жахливе отруєння, і абсолютно було зрозуміло, що це радикальний змін кампанії, все висіло буквально на волосині. Якби він помер, то незрозуміло куди б воно вийшло. Він жив у пекельних муках і це треба розуміти. От ми виводимо його на величезний мітинг на Європейській площі, він стоїть на сходах Українського музею. Коли його виводили, то охорона була навколо нього, аби ніхто не зачепив Ющенка рукою. Бо в нього були в хребті голки, з яких тік гній. Він жив в пекельних муках. Це свята правда.
Вересень: Тепер після війни, після отруєння Скрипалів, після отруєння Литвиненка в Лондоні, то я розумію, що окрім всього іншого, — чинник Росії був постійно. Я не звинувачую Юлю, я не звинувачую нікого, але те, що вплив з боку Росії був шалений і в абсолютних інтересах Росії була поразка Ющенка. Тепер мене в цьому переконувати не треба. Я абсолютно певен, що величезна кількість помітних і непомітних дій відбувалося через впливи Російської Федерації. В оточенні Ющенка такі впливи були, а в оточенні Януковича тільки такі й були. Я абсолютно знаю, що боротьба за Україну фактично триває з відходу від влади Єльцина. Тут треба теж розуміти, що Єльцин не те, що був за українську незалежність, хоча я був в залі, і коли він сказав цю фразу: «проснулся утром, подумай что ты сделал для Украины». Але оскільки він підписував Білогірські угоди, йому було лінь закреслювати те, що він сам зробив, тому він тихенько мовчав у ганчірочку.
А вже з вільними руками Путін почав діяти так, як має діяти росіянин стосовно України, а саме: намагатися знищити Україну. Будь-який росіянин це хоче зробити.
Яневський: Про веселе. Приходить до нас якийсь ботан і каже, що зробив якусь комп’ютерну гру. Показує: попади яйцем в Януковича. Питаємо: ціна питання? Він відповідає, що 50 доларів. Ми це запустили і воно стало вірусним.
Вересень: Я вже казав, що пив чай з Януковичем, він мене запрошував до себе, щоб зробити про нього кіно. Десь у 2005 чи 2006 році. Ми сіли пити чай, запала гнітюча тиша і тут він каже, що не сіло, не впало: «От все говорят сидел-сидел, но это же были лучшие годы в моей жизни». І це початок розмови. А він такий замріяний, у нього згадки про молодість.