Куликов: Запит на прості рішення — це законне право людей

Журналістика не просто пручається, а часто наступає. Вона завдає ударів тим, хто підриває основи суспільного життя. Не завжди це відбувається успішно, але наполегливість і прихильність до використання саме тих стандартів — дуже помічні.

Я вважаю, що якщо ми й бачимо дещо нове, то воно нове лише на вигляд, а по суті залишається тим, що ми неодноразово бачили. Або знали, що воно відбувається.

Ось коли кажуть, що соціальні мережі створили нові можливості, я вам скажу так: стіннівка у 9-му і 10-му класі, яка називалася «Друг дітей», чудово виконувала функцію того самого паркану, на якому пишуть «Мир» або «Геть». І людина, яка не була причетна до журналістики, шукала способи висловитися, самовиразитися. У різні історичні епохи просто були різні способи цього самовираження. Наведу банальний приклад: графіті є і на стінах Софійського собору в Києві — хтось приходив і писав. Берестяні грамоти і так далі. А далі вже пішло… І ми на кожен новий технологічний крок кажемо: «такого раніше не було» — а насправді все вже було.

Дацзибао (газета, написана великими ієрогліфами; рукописна стінгазета в Китаї, що використовувалася для пропаганди, вираження протесту тощо; право на написання дацзибао було закріплено в Конституції КНР 1975 року. — Ред.) під час культурної революції у Китаї — що це було? Той самий Telegram або Facebook, який, до речі, тодішня урядова комуністична партія створила навмисне. Себто вони призначалися для людей, які не дуже вміли створювати контент. І що більшим був ієрогліф, то більше місця він займав. На стандартний аркуш — а в Китаї стандартні аркуші не А4, а більшого формату, бо ієрогліф — це вам не літера «В» або «І» з крапкою — потрібно було менше ієрогліфів, щоб заповнити сторінку.

У Китаї, незважаючи на загалом не надто високий рівень грамотності в певний період, люди, які жили в одному з регіонів, де сходилися два основні діалекти китайської мови — а деякі лінгвісти й філологи визнають їх окремими мовами — були всі грамотні, вони вміли писати. Йдеться про північнокитайську та південнокитайську мови, або мандарин і кантонську — як ту, вже згадану тут поширену в Канаді мову. Запас слів, граматика, синтаксис у них однакові, а вимова дуже різна: люди, розмовляючи між собою, не розуміють одне одного. Тому мешканцям прикордонних, точніше, змішаних районів треба було знати, як слова пишуться, — адже пишуться вони однаково.

До чого я все це веду? До того, що написати можна одне, а мати на увазі зовсім інше. Вірніше — надати написаному два різні тлумачення.

Що можуть робити журналісти в цій справі сьогодні? Невпинно підвищувати професійну майстерність. І що краще ти знаєш, як подавати інформацію так, щоб вона була корисною і цікавою — або цікавою і корисною, — то більше це не просто шанс, а запорука успіху. Я зовсім не поділяю цих панічних думок і гасел — до речі, вони вже не перший рік існують.

З'явився ChatGPT — одразу запищали: журналісти скоро не будуть потрібні! А я пригадую, як іще років 8–10 тому студентки й студенти, яких нині іменують здобувачками й здобувачами вищої освіти, запитували мене: «А правда, що нас незабаром замінять роботи?»

Я казав, що роботиніколи не замінять журналістів, бо журналісти вже давно працюють як роботи. Тут вони замислювалися, і я пояснював — яких саме роботів. Маю на увазі роботів із романів Айзека Азімова, які працюють згідно з чотирма законами робототехніки. Вони звучать так. Перший закон: робот не повинен завдавати шкоди людині. Другий: робот має дбати про власну безпеку тією мірою, якою це не суперечить першому закону. Третій: робот має виконувати накази тією мірою, якою це не суперечить першому і другому законам. Я вважаю, що ці правила стосуються і журналістів.

Запит на прості рішення — це законне право людей

Отже, щодо простих рішень: це законне право людей — і моє, і ваше, і будь-кого — хотіти простих рішень. Що простішими будуть рішення, то менше сил ми витрачатимемо на їх втілення в життя. Але щоб досягти справді простого рішення, треба врахувати дуже багато чинників. Тому я абсолютно за те, щоб пропонувати прості рішення — але перевірені аналізом, практикою і розрахунком їхніх наслідків. Ось так.

Дивіться повну версію інтерв'ю з Андрієм Куликовим на каналі «Аналізу»