Ми не можемо бути слабкими — це головний меседж в суспільстві

Мені здається, що критикувати владу можна і треба, але завжди треба пам'ятати, що цю владу обрали ми самі

Фонд «Демократичні ініціативи» опублікував результати опитування, згідно з якими, станом на початок липня, 78% опитаних вважали, що президент несе пряму відповідальність за корупцію в уряді та воєнних адміністраціях. У бік соціологів лунала критика від представників влади. Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров назвав результати опитування «дуже дивними», а саме опитування «схожим на цілеспрямовану атаку». «Аналізуй» запросили директора Фонду «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва» Петра Бурковського, аби поговорити з ним про те, як українці уявляють корупцію, коли відповідають на запитання соціологів, та «давню традицію» реакції влади на соціологічні опитування. Відео версію інтерв'ю дивіться тут.

Для тих, хто надає перевагу текстовій версії, редакція підготувала декілька фрагментів.

Коли ми ставили це запитання (Чи погоджуєтесь ви з твердженням, що президент несе пряму відповідальність за корупцію в уряді, воєнних адміністраціях? — ред.), то не взяли його зі стелі, не вигадали. Це підсумок певних спостережень за українським суспільством, за тим як воно розвивається і живе. І, знаєте, у 2014 році, на мою думку, відбувся певний водорозділ у нашій історії. Їх не багато, але у 2014 році, (мова йде про Революцію Гідності) коли люди вперше усвідомили, що вони більше не хочуть жити в країні, де колишній злочинець може дістатися до верхівки влади, може побудувати систему дуже подібну до того, яка існує у Росії і Білорусі. Вже тоді ми побачили по спостереженням, що корупція була неприйнятна.

Коли ми питаємо людей про корупцію, тут питання не в президентові, а в різних запитаннях про явище корупції, що люди насамперед мають на увазі.

Якщо говорити про наш фонд, то в 2018 році за керівництва нині покійної Ірини Бакешкіної ми провели велике якісне фокус-групове дослідження. Було щонайменше 12 чи 15 фокус груп по всій країні. Воно було присвячене виключно питанню того, як люди сприймають корупцію, що вони думають про боротьбу з корупцією як з явищем.

Дослідження показало, що більшість респондентів корупцію сприймали насамперед, як незаконні дії державних службовців і урядовців. Влада корумпована — означає, що вона чинить незаконні дії, порушує права громадян. Це тлумачення не юридичне, а народне, але воно перегукується з початковим сенсом цього латинського слова, що корупція — це ураження, роз'їдання. Певний ґанж, вада, яка перетворює робочий інструмент у неробочий. Люди саме так дивилися на корупцію, на те, що держава втрачає свої головні якості з механізму захисту їхніх прав, свобод, гарантування. З певних стандартів перетворюється на свою протилежність, на те, що закріпачує людей, перетворює їх на рабів, принижує, упосліджує та забирає у людей можливості до розвитку.

Є ще інший бік корупції, який люди теж згадували, але набагато рідше. Люди говорили про корупцію, про певні незаконні сумнівні дії, але на такому низовому побутовому рівні, коли лікарі вимагали у них грошей, коли вчителі хотіли хабар — тобто випадки на повсякденному рівні.

І от тоді у нас постало питання, яке постійно дебатується, чи притаманна корупція якомусь національному характеру? Дослідження показало, що це не так. Ми це з'ясували разом з іншими колегами соціологами в тому таки 2018-му році (це загально-національне репрезентативне опитування, КМІС і центр «Разумкова»).

Що з'ясувалося? Коли людей запитали, наскільки це явище побутової корупції прийнятне, то 40% сказали, що воно взагалі не припустиме. І це дуже багато. А ще 40% сказали, що це припустимо, але погано. А ще 20% сказали, що це погано, але в деяких випадках допустимо. Приміром якщо немає іншого способу вирішити якісь питання у правовий спосіб, або бракує часу, чи бракує можливостей, то люди змушені йти на вчинок, який вони самі засуджують.

Я б інтерпретував би це так, що вже у 2018 році у нас була критична маса людей, які ставилися до корупції як до неприйнятного явища. І ще дуже багато людей вважали його неприйнятним, проте вони відчували себе слабкими перед обставинами життя і перед державою.

Мені здається, що критикувати владу можна і треба, але завжди треба пам'ятати, що цю владу обрали ми, і зараз вона виконує функції щита і меча. Тобто щита — захисту, меча — покарання загарбника.

Реакція на наше опитування з боку влади для нас була досить дивної і неочікуваною. Бачте, ми ж подібні дослідження про корупцію проводимо не перший раз. Приміром, після Майдану було спільне опитування з КМІСом, формувалось воно так: на вашу думку, від кого передусім залежить подолання корупції в Україні? Вгадайте, хто був на першому місці? Президент. З результатом 61% відсоток.

У 2018 році, тобто через три роки, було поставлено те саме питання. Знов президент на першому місці з результатом 62% відсоток. Тобто є якісь речі, які не міняються. Давайте не забувати, що у нас з 2014 року йде війна і президент, незалежно від прізвища, є верховним головнокомандувачем, він очолює політику національної безпеки та зовнішньої політики. А в нас, якщо у нас Росія — це ключова зовнішня загроза, то всередині країни, і це на рівні політичних еліт, і на рівні масової свідомості, на рівні громадян, загрозою є корупція.

До 2022 року в Росії намагалися грати на мовних питаннях, культурних, релігійних. Росія це все знищила. Єдине, чого Путіну не вдалося знищити, — це саме корупція.

У нас в суспільстві є абсолютний консенсус, що ми маємо боротися, ми не можемо поступатися територією, бо будь-яка поступка Кремлю, найменший натяк, — означає, що нас знищить.

Ми не можемо бути слабкими — це головний меседж в суспільстві — ми не маємо права бути слабкими, нам дуже важко, багато хороших людей гине. Страшні трагедії відбуваються, але нам не можна бути слабкими внутрішньо.

І влада не має бути слабкою, а корупція, знову ж таки повертаємося до того сенсу, — те, що нас нищить з середини.

Спілкувався Микола Вересень