Ми вже давно «окуповані», — Естефанія Мелендес про арешт Мадуро, роль США та шлях Венесуели до демократії

Це — фрагмент розмови з Естефанією Мелендес, науковою співробітницею Центру дослідження демократії (CSD), колишньою дипломаткою (колишня посолка Венесуели в Болгарії та в кількох країнах Західних Балкан) і правозахисницею. Розмова записана на платформі «Аналізуй». За посиланням повна версія розмови.

Так, зараз існує багато різних поглядів. Багато країн і людей стурбовані питанням міжнародного права і тим, чи є це порушенням Статуту ООН. Але важливо розуміти: Венесуела вже майже 27 років живе в диктатурі. Ніколас Мадуро не був легітимним президентом. Коли говорять про порушення суверенітету США, треба чесно сказати: Венесуела давно не мала реального суверенітету, бо саме Мадуро його зруйнував. Не США — він.

У 2024 році Мадуро не визнав волю народу на президентських виборах. Вони не відповідали демократичним стандартам. Наша лідерка Марія Коріна Мачадо навіть не могла балотуватися. І навіть за таких умов ми перемогли: Едмундо Гонсалес Уррутія отримав 67%, але Мадуро залишився при владі силою. Тож говоримо про країну, чий суверенітет був порушений задовго до будь-яких дій США.

До того ж уряд США ніколи не визнавав Мадуро легітимним президентом — ні за Трампа, ні за Байдена. Проти нього існує обвинувачення, оголошена винагорода у 50 мільйонів доларів, його офіційно позначено як терориста та лідера картелю «Сонць». Тому дії США були спрямовані на захист власної національної безпеки, яку підривали під керівництвом Мадуро. Для нас, венесуельців, це величезна радість — нарешті побачити, що Мадуро має постати перед правосуддям, якого ми не маємо у країні. Це дає надію, що це початок переходу до демократії.

Але ситуація складна. Навіть після затримання Мадуро режим продовжує існувати. Віцепрезидентка Делсі Родрігес перебрала президентські повноваження. Ми розуміємо, що демократія не повернеться за один день — це процес. Головне — наміри щодо переходу вже на столі, і цей шлях має початися зараз.

Мене турбує, що деякі представники адміністрації Трампа говорять надто позитивно про Делсі Родрігес, наче вона реформаторка. Але це не відповідає реальності. Вона не прагматична і навіть гірша за Мадуро, бо зосередила у своїх руках величезну владу. Її орієнтація на Росію та Китай означає, що вона не буде партнером для демократичного переходу. США зараз мають величезний важіль впливу, і я хочу вірити, що його використають мудро. Але США не отримають жодних реальних вигод, якщо ці люди залишаться при владі. Тільки демократична Венесуела з верховенством права може бути надійним партнером у енергетичному секторі.

Сьогодні немає країни, яка розуміла б нас краще, ніж Україна. Для нас головний інтерес — відновлення демократії. Але венесуельська опозиція навіть не сидить за столом переговорів, а переговори ведуться між США та режимом Делсі Родрігес. Ми нічого не підписували і не знаємо деталей. Будь-яка угода має мати чітку демократичну умову. Без цього вона не принесе користі венесуельцям.

Майже 27 років венесуельці не бачили жодної користі від нафти, хоча ми маємо найбільші запаси у світі. І тепер говорять про «вторгнення США», але до нас не «вторгалися» ні США, ні Росія, ні Китай, ні Куба. Кубинські солдати охороняли Мадуро, навіть група «Вагнер» брала участь у його захисті. Уявіть, якщо президента Зеленського охороняли б іноземні війська — це абсурд. Ми вже давно «окуповані».

США зараз мають колосальний важіль впливу. Я сподіваюся, вони не втратять момент, бо режим — майстри виживання. Вони пристосовуються і рухаються далі у власних інтересах. Ми бачимо в США партнера і союзника у боротьбі за демократію. Риторика про «сфери впливу» вигідна Росії.

Я вважаю, що передусім потрібна політична воля для змін. Якщо буде досягнуто «полегшений варіант» режиму, це короткостроково може виглядати як позитивний результат, але в довгостроковій перспективі нічого доброго не буде. Поки ці люди залишаються при владі, проблема залишається. Венесуельці хочуть демократії, а не режиму, який їх репресує. У країні тисячі політичних в’язнів, людей катують і вбивають. Поки ситуація така, люди не можуть діяти на місцях.

Всі ці події матимуть сенс лише тоді, якщо вони спрямовані на реальні зміни у Венесуелі. Лише політична зміна і демократія можуть гарантувати верховенство права та реальні вигоди для людей. Але для цього має бути політична воля.