Олег Чабан: Ми нюхнули, що таке воля, що таке свобода

Набравши раз в YouTube ім’я «Олег Чабан» ви, як і ми на «Аналізуй», напевно, передивились усі його інтерв’ю. Наша редакція чекала можливості поговорити понад два місяці. Чабан каже, що цей час не пройшов марно і майбутніми колегами, поки що у статусі абітурієнтів, він задоволений. Попит на професії, що стосуються ментального здоров’я, цьогоріч обійшли, ще донедавна, модні право та економіку. Чи будуть українські науковці в майбутньому писати психологічний портрет та аналізувати диктатора Путіна — не відомом, але професор Чабан це робити категорично відмовляється. Про самогон з кавунів, ген свободи та політику на перетині психології можна дивитись тут. А для тих, хто надає перевагу текстам, редакція підготувала стислу версію розмови.

У мене немає єдиної та правильної думки про те, що таке українське ДНК. Вона відрізняється трішки вправо, трішки вліво, трішки в Польщу, трішки в Білорусь… Всі ми гомосапіенси, але гомосапіенс шліфувався дуже довго. Мільйони років в мозку, а 150 тисяч років в соціальному середовищі. Тут, скоріше, не ДНК вирізняє, а епігеном. 

Епігенетичні дослідження і взагалі розуміння, що наші дії, наша доля, чи доля конкретно вас, чи моєї сім'ї, чи мого народу, який називається українці, не є лише генетично детермінований. Отака доля — прокладена; доля, яка записана в нашому ДНК, — і ти нічого не зробиш. Крайні дослідження, в тому числі  найбільш прогресивні й ті, які мають великі гроші, щоб робити такі речі, бо це дуже дорогі дослідження, показують, що епігенетичний вплив значно більш помітний для нашого розуміння сприйняття і життя в цьому всьому, що називається історія, культурально-ментальний аспект. Епігеном — це епігенетичні дослідження і розуміння, як може вплинути на геном, не змінюючи його структуру ДНК. Нумо поясню популярно. 

Наша поведінка, наш характер, наші риси обличчя пов'язані з оцією подвійною спіраллю. Всі її добре знають. Але мало хто знає або просто забуває, що ДНК не вся активована. Геном не є активованим. Він не весь працює. Наприклад, в нейроні, нервова клітина, працює на 80%, а в шкірі — на 20%. запитання, а що роблять інші? А нічого не роблять! Але їх можна активувати або навпаки те, що не активовано, дезактивувати. Тобто раптом на оцій ділянці починається такий спалах, який можна зробити постійним, і сюди відноситься і думки, і якийсь культуральний вплив, і пісні, і виховання, і паління, і екологія. Тобто дуже багато середовищних факторів, які починають нам диктувати. 

Вернемось до базового вашого запитання, бо це дуже концептуальна річ. Так ми відрізняємося від росіян, і чому раптом проявилося російськомовне населення Сум, — пішло обороняти, захищати, боронити і тому подібне. Скоріше всього, що тут все зв'язано з цим епігеномом і тим, що в нас культивувалося багато чого, що було приховане. Ну беремо для порівняння: там мирне життя, тут мирне життя. Ходять один до одного, розмовляють єдиною мовою, ходять в одну церкву, палять одні дурні цигарки і випивають ту ж саму бормотуху, яку не треба пити. Та нічим не відрізняється! І раптом щось проявляється кардинально інше. Але раптово ніколи не буває. Навіть революція не відбувається раптом. Це починає активізовуватися оця структура ДНК, наприклад, під назвою «наша національна гордість». Я українець, я живу на цій території, це моя держава. 

Чому історія перемог дуже важлива?

Ви говорите про те, що я роблю зі своїми пацієнтами. Уявіть, прийшла людина, пацієнт, який приніс тривогу, депресію, политу алкоголем, розвалену сім'ю, відсутність роботи. Ну що не зачепиш — біда, завал. Так і думаєш, як ти взагалі ще живеш. А в нього й суїцидальні думки є. Тобто весь комплекс — він приніс тобі наче груда гімна. Приніс і каже: от розкопайте мені ту глибу, я готовий вам оплатити. І ти такий думаєш: боже, самому б не потонути в тій груді. І ти кажеш: стоп, стоп, стоп, стоп! Я не хочу бачити вашу груду. От просто не хочу. Мені вистачає свого по життю.  Візьмімо щось одне. От ви тягнете оцю груду на чому? На цій вантажівці, значить, вами там щось ще керує, щось ще смикає за ручечку. Візьмімо тільки один успіх, зробимо один успіх. Наприклад, відновимо ваш сон. Працюємо на ваш сон. Те, що я сказав, — мені потрібен успіх! 

Тому що мозок, який зафіксував оце «вау», «так я це можу зробити», «я успішний», він миттєво включає ланцюг — «я можу зробити ще». І дуже важливо зробити те, що реально людина вже зараз може зробити. Якщо вона зробила це, їй буде легше зробити інше. Зробила раз-два — вона налаштована на успіх. Третє, четверте — можна братися за великі справи, за величезні проблеми, і вигрібати, екскаватором вигрібати, а не лопаточкою викопувати. 

Якщо оцю аналогію перекинути на нарід, то там так само. Не пам'ятаю хто, по-моєму, Ющенко сказав, що сила Майдану в тому, що він звільнив те, яке назад загнати в пляшку вже неможливо, того джина. Ми нюхнули, що таке воля, що таке свобода, що можна говорити те, що ти думаєш, і не лякатися, і не боятися, і тому подібне. 

Є такий Ролло Мей — дуже крутий психолог. Він сказав класну фразу. Воля породжує тривогу. Воля — це вибір. Ти раптом опиняєшся в ситуації: «Ой, і туди можна йти? Можна. І це можна робити? Можна, тільки не вбивай нікого і не каліч себе. І це можна робити? Можна». Людина губиться. І якщо запропонувати волю — це великий стоп, це велике переосмислення. А хто ти, що ти, куди ти хочеш? Де ти хочеш, щоб твої діти вчилися? Чи дійсно там залишатися, чи кудись їхати? Чим ти хочеш займатися? А чому ти такий бідний, блін? Чому ти такий бідося в самій багатій державі після Арабських Еміратів? Чому ти сидиш в цьому гімні та колупаєшся, і цінуєш це? 

Тому дійсно, як не дивно, Росії реально вигідна поразка. Тільки тоді буде переосмислення і ситуація як після Другої світової війни.

У нас в українців є стрижень, який випрямився 

Він ще до ковіда випрямився, тому що пандемія стала величезним випробуванням, а зараз він тим більше нарешті випрямився. Я думаю, Майдани відіграли роль. Оцей ланцюжок, з якого ми починали, — успіх, успіх…. Виявляється, я можу, точно можу як мій товариш, друг впливати на долю країни, можемо вирішувати, не дивлячись на якогось політика, який не хоче йти в Євросоюз. То хоче, то не хоче, а виявляється, ми можемо цим керувати. Тобто успіх — далі ти рухаєшся за успіхом. 

Знаєте, є така психологічна техніка, психологічний трюк, в принципі це маніпуляція. Маніпуляція, яка зводиться до того, що, наприклад, в сім'ї дружина чоловіка починає його хвалити. Хвалити за що завгодно. Я ось вчора глянула на тебе і подумала, який же ти в мене класний, як у тебе лисина світиться, я хочу цьомкнути її! Який ти в мене працівник. І вчора ти сказав таку думку, я дотепер думаю над нею. Три дні хвалити, а на четвертий перестати... І буде якийсь внутрішній дискомфорт. І він буде шукати інтуїтивно, що зробити, щоб вона знову його похвалила. Тобто, якщо ти рухаєшся від успіху до успіху, то на четвертий день ти все одно будеш шукати цей успіх. Це психологія, так наші мізки працюють.

Спілкувався Микола Вересень