Олег Саакян: Чим є Росія для Німеччини?

Чим є Росія для Німеччини? Це насамперед невдалий проєкт «європеїзації», де сучасна агресія остаточно витіснила багаторічні намагання континентальної колонізації. Варто лише згадати історію: звідки взялася Катерина II та історики, що писали канонічну версію російського минулого? Звідки привезли Леніна у броньовику, чий капітал сторіччями заходив у цю країну і чому досі триває підтримка Навальної та подібних фігур?

Якщо проаналізувати останні 400 років, стає зрозуміло, що для німецької інтелігенції Росія — це такий собі «син-оболтус», який жив на узліссі. Це їхнє власне творіння, такий собі монстр Франкенштейна, що зрештою відбився від рук. Значна частина німецької культури сприймає Росію саме так, і тому їм надзвичайно складно переломити в собі почуття провини. Адже йдеться не лише про Другу світову війну, а про значно глибшу відповідальність «творця» за свій виріб.

Феномен «путінферштеєрів» виник не лише через політику Ангели Меркель; це цілий пласт еліт (і не тільки у Східній Німеччині), які вважали, що розуміють Росію і знають, як її стримувати та «не дратувати». Проте виявилося, що вони помилялися так само, як і багато інших у Європі. На відміну від них, скандинави, фіни та балтійці зробили свої висновки щодо росіян набагато раніше за нас.

У Європі десятиліттями вибудовували економічне, культурне та енергетичне обґрунтування цієї «зручності», і ця інерція досі діє. Росія роками паразитувала на цьому, майстерно створюючи привабливий фасад із «Большого театру» та «Толстоєвського», водночас плекаючи підсвідомий страх: мовляв, ми знову прийдемо у підвали Парижа відкорковувати гусарам пляшки сторічного вина та ґвалтувати всіх навколо.

Тому сьогодні Європі страшно і некомфортно. Вона стоїть перед необхідністю не просто переосмислити Росію, а передусім переосмислити саму себе через призму цього краху. Це важка індивідуальна та колективна робота над собою, якої вже неможливо уникнути.

Повна версія розмови за посиланням.