Олександ Щерба: Ця закоханість в усіх сенсах змінила життя багатьом, для декого в негативному сенсі

Родинна історія повоєнної Європи від дипломата, колишнього посла в Австрії Олександра Щерби 

А давайте я вам теж розкажу історію. 1945 рік. Так виходить, що брат моєї бабці, як частина Червоної армії, перебуває у Відні.

Він водій одного генерала, який відповідав за технічне оснащення. Його родичі в Жмеринському районі Вінницької області починають отримувати фотографії з цієї прекрасної Австрії. Архітектура, природа. «Я з моєю Гертою», — він говорив німецькою і нього була дівчина дуже красива з ім'ям Герта.

Цього діда звали Василь. Мого батька на його честь назвали. Саме тому я Олександр Васильович.

І він приїжджає, везе вантажівку з награбованим добром для свого генерала в Астрахань. На зворотньому шляху заїжджає до своєї сестри, моєї бабці Ксені в село. І в останній вечір каже їй на вухо: «Ксенько, я не повернуся».

Бабця завжди згадувала зі сльозами: як так, війна закінчилась, ти живий, нічого не буде, нічого з тобою не трапиться. Раптом, дійсно, через буквально пару місяців перестають приходити листи, перестають приходити фотографії «Я і моя Герта». У нашій сім'ї велике питання, що трапилось з дідом Васею після цього.

Я як посол з'ясовував, виявилося, що 100 червоноармійців були розстріляні за зраду, тому що в них була саме така історія зв любов з австрійками. Бачите, для багатьох людей ця закоханість в усіх сенсах в цю країну змінила життя. Для декого вона змінила життя в дуже так негативному сенсі.