Олександр Голубов: Німці — як ті діти, що залишилися без батьків

Чи є хоч один доказ того, що Росія спонсорує крайньоправих і крайньолівих в Німеччині? Антиамериканісти в Європі нарешті відкорковують шампанське? Хто допоможе прокинутись європейцям на всі ці питання відповідає журналіст, аналітик, що живе і працює в Німеччині — Олександр Голубов.

По-перше, ми маємо розуміти, що прямих доказів, як Путін передає валізами гроші, — немає. Є чимала кількість скандалів з непрозорим фінансуванням від якихось незрозумілих німецьких бізнесменів. Є безліч речей, які показують, що корупція є. Мені здається, що найбільша політична корупція, якщо так можна назвати, її найважче прослідкувати, полягає не в грошах чи донатах, а в пропагандистській підтримці 24/7 багатомільйонними ресурсами з боку російської пропагандистської машини.

Це стосується не лише таких каналів як Russia Today чи Sputnik, а й використання Телеграм-каналів, Тік Току, вкладання величезної купи грошей не в пряму рекламу цих кандидатів, а в бот-мережі, що їх підтримують. Офіційно довести, що всі ці боти, які пишуть коментарі під якимись тік токами політика від «Альтернатива для Німеччини» (AfD) є російськими ботами — це важко. Це така сіра зона, де важко сказати, хто за які мотузки смикає, бо це вартує величезних грошей.

Умовно кажучи, це економія на пропаганді та рекламі з боку AfD. Вони фактично мусять менше вкладати грошей у своє просування. І це перспектива отримати владу в країні. Бо завдяки цим багатомільйонним вливанням, ці самі Альтернатива для Німеччини та сама Сара Ваґенкнехт (лідерка крайньолівих партії в Німеччині — ред.) отримують змогу впливати на політичний порядок денний в країні, а це варто набагато більшого, ніж прямі валізи грошей, які всім видаються корупцією. Щоправда очевидні грошові потоки в проросійські медіа в Україні, свого часу, не ставились під сумнів.

Росіяни намагаються і будуть це робити й надалі підтримувати будь-яких політичних гравців, які дестабілізують ситуацію в країні і Європі загалом. Для цього навіть не обов’язково бути сильно проросійським у своїх твердженнях.

Можна засуджувати війну, казати, що Росія напала, але не будемо допомагати Україні, бо це лише продовжуватиме війну. Цього Росії достатньо і вона вас підтримає. Тому грошей, напевно, стало менше, особливо в таких партіях як Сари Ваґенкнех. Вона вилетіла з Бундестагу, на щастя. А значить вона втратила велику підтримку. І в мене є велика надія, що вона взагалі зникне з політичного ландшафту як така. Але в “Альтернативи для Німеччини” все одно будуть якісь гранти, вони отримуватимуть якісь гроші і підтримку російської пропагандистської машини у будь-якому разі. Тому це сила, якою треба рахуватися і знаходити рішення для її протидії.

Німці усвідомили, що американська безпекова парасолька закрилась?

Німці, як і багато інших європейців, особливо враховуючи непросте німецьке минуле, завжди ставилися до американців дуже амбівалентно. З одного боку, це люди, які допомогли нам стати на ноги після Другої світової війни, найвпливовіша культура на планеті наразі. Але водночас є відторгнення дітей своїх батьків. Ні, ми самі! Ви впливаєте на НАТО. Ми кращі морально, ніж ви. І от раптом, коли ці діти опинилися без батьків на самоті, то вони кажуть, що ми ж казали, що так буде. А що робити — ми не знаємо! Це певне усвідомлення свого геополітичного та культурного дорослішання тут.

Ви кажете, що ці цінності для вас важливі та ліпші, ніж в США, то ви маєте це продемонструвати на практиці. Допомагати демократіям у світі, не втягуватися у непотрібні конфлікти, але знову ж таки мати спротив проти реальної агресії. Тут багато речей: бути реально економічно та безпеково незалежними, мати реальний вплив на політику у світі. Це потребує набагато більше зусиль, ніж просто сидіння під парасолькою ядерних США та отримання російського газу чи торгівлі з Китаєм. Є роздуми, наскільки ми тут моральні чи не воюємо в поганих місцях і не підтримуємо вторгнення в Ірак. Все це в минулому.

Мерц є першим дзвіночком, коли німецький політикум, починає шукати реальні кроки. Те, що Макрон почав задовго до цього, те, що британці не усвідомили до кінця. Мені здається, що Мерц з Німеччиною знаходиться десь посередині. Вони готові сказати «ні» Америці, що ми вас любимо, але ви з’їхали з глузду. Що робити вони поки до кінця не розуміють. Мало політиків здатні сказати відверто, що найближчі роки будуть непростими, турбулентними і потребуватимуть багатьох зусиль усього суспільства. Для того, щоб знайти себе і зрозуміти, ким ми є.

Багато хто з політиків продовжує залишатися в цьому старому модусі «матусі Меркель», яка хоче всіх втішити, сказати, що все буде добре, не треба сваритися, не треба говорити про важкі питання. Робімо всі речі, які є найпростішими та найзрозумілішими і якось воно буде. Якось воно не буде. Мені здається, Мерц це вже усвідомив, але не всі німецькі політики та не все німецьке суспільство не те щоб усвідомило, але не до кінця прийняло.

Я сподіваюся, що в найближчі місяці та роки це відбудеться, певні маркери залишають мене оптимістичним, хоча є загрози. І з боку популістів, і з боку російської пропаганди. Але шанси на позитивний розвиток подій є.

Спілкувалась Олександра Бабенко.

Повну версію інтервʼю можна переглянути тут.