Олександр Яковенко: Як український мілтек та «цикл трьох тижнів» змінюють світову систему оборони
В умовах сучасної асиметричної війни швидкість адаптації технологій стає вирішальним фактором, що дозволяє українським виробникам випереджати великі західні оборонні корпорації. Учасники дискусії цьогорічного Київського Безпекового Форуму пояснюють, як Україна швидко масштабує технологічні рішення завдяки взаємодії держави та бізнесу. Зокрема, Олександр Яковенко, засновник TAF Industries, розкрив унікальну модель роботи вітчизняного мілтеку та пояснив, чому гнучкість є головною зброєю у протистоянні з ворогом.
Повна версія розмови доступна за посиланням.
FPV-дрони — це був наш перший продукт. А зараз ми — масовий виробник, який випускає понад 80 тисяч одиниць на місяць і є одним із найбільших гравців на українському ринку. Але, менше з тим, у нас є й інші продукти: це і АРС, і НРК, і інтерсептори. І ось, наприклад, пару днів тому ми тестували наші Middle та Deepstrike дрони.
Що стосується колаборації та взаємодії з іноземними партнерами? Чим ми відрізняємося від європейців? Перш за все — це цикл інновацій. Ми виробили наш продукт, я особисто, як власник, поїхав його тестувати. Я отримав фідбек. Зараз я виступлю перед вами годинку і поїду до нашого R&D-центру передавати цей фідбек, щоб уже за місяць ми зробили апдейт нашого продукту і він був релевантним для української армії. Це те, чого не можуть робити наші іноземні партнери, при всій повазі до них. Ми маємо онлайн-фідбек із фронту щодня. Ми маємо мобільні групи цивільних інженерів біля зони бойових дій, які збирають ці відгуки.
Більше того, ми розуміємо, що таке воювати, не маючи ресурсів. Це також надзвичайно важливий компонент. Щоразу, коли я зустрічаюся з іноземними партнерами, вони мене питають: «Так ви ж збираєте дрони з consumer goods, це не міл-тек (mil-tech), це просто товари, які можна купити в магазині». Так, це товари, які можна купити в магазині, але, до речі, не в європейському, тому що здебільшого вони виробляються в Китаї. І це велика проблема для європейського мілтеку в майбутньому. Ті вироби, які постачалися нам західними партнерами (як відмітили наші військові), коштують 250 тисяч доларів і здатні нести 20 кілограмів на 200 кілометрів. У нас такі коштують 20 тисяч доларів і здатні нести 25 кілограмів на 300 кілометрів. Так, вони зібрані з «консьюмер-гудс». Але в тому і є різниця між українським та європейським мілтеком. Це одна сторона медалі, позитивна.
Негативна сторона — ми не маємо доступу до «діптеку» (deep tech). Хто б що не казав, ми не маємо глибоких технологій, які підпадають під обмеження ITAR тощо. І саме тут є місце для співпраці між європейськими «праймами» та українськими стартапами й інноваційними компаніями. У нас є досвід застосування, у нас є скейлінг, ми можемо масштабуватися досить швидко. Ми розуміємо, як оперативно створювати нові ітерації продукту, тому що війна показала: те, що працювало три місяці тому, сьогодні не працює взагалі.
І тут, як відмітили наші військові, головне — це адаптивність і флексибільність. Неможливо у сучасній війні воювати засобами, які були зроблені 5 років тому. Більше того, неможливо воювати навіть тим, що зробили рік тому. Особливо це стосується дронів та будь-яких безпілотних систем. Але ми виправляємо ситуацію: буквально тиждень тому ми підписали угоду з німецькою компанією Wingcopter (тут є засновник і представник цієї компанії, можеш підняти руку). Підписали договір про створення JV (спільного підприємства) у присутності Президента України та Канцлера Німеччини щодо виробництва дронів-розвідників.
Наступний крок — ми також почали співпрацю з іншою німецькою компанією щодо виробництва дронів-перехоплювачів. Це потрібно, щоб перш за все забезпечувати українських військових, але також масштабувати ці знання та розвиватися разом із європейськими партнерами. Саме така колаборація між європейською індустрією та українськими компаніями є запорукою успіху і захисту всього європейського оборонного контуру.
Але головне, що ми маємо зараз, — це наші військові, які тримають лінію, дають постійний зворотний зв'язок і допомагають в адаптації продуктів. Ми розуміємо, що наразі критично важливою є вартість знищення ворога, і ми досягли в цьому серйозних результатів. Наш цикл інновацій дуже короткий — три тижні, максимум місяць. Ми вміємо масштабуватися, використовуючи комплектуючі, які легко знайти та придбати.
Ці компоненти є найважливішими для інтеграції в загальну систему оборони західних країн. Неможливо буде воювати в асиметричних війнах тільки дорогими та складними засобами. Ми бачимо, як вони знищуються дронами за 500 доларів — і знищуються досить легко. Так, європейські компанії знаходять рішення для захисту, наприклад, від FPV. Вони знайдуть це рішення за два роки. Українці ж потім за місяць придумають, як його обійти. І так це працюватиме постійно. Тому флексибільність та адаптивність — ключові складові сучасної гібридної війни. І такі війни триватимуть. На мою думку, ми вже знаходимося у Третій світовій. Просто всі думали, що вона буде ядерною, а вона виявилася гібридною та асиметричною.
У форматі взаємодії між європейським та українським досвідом я бачу майбутнє. Концепція Joint Venture є найбільш ефективною системою розвитку. Не знаю, наскільки це політично коректно казати, але я поки не дуже вірю в масовий експорт українського озброєння. Не тому, що зброї мало (у багатьох компаній замовлень менше, ніж виробничих потужностей), а тому, що українська зброя без українських військових не працюватиме так ефективно. Наш головний козир — це тактика застосування. Якщо я поставлю свій інтерсептор до арабських чи європейських країн, місцевим військовим знадобиться мінімум рік, щоб розібратися, як ним ефективно користуватися. Тому тільки інтеграція та глибока співпраця.