Павло Шеремета: США розділена країна

Розмова Миколи Вересня з економістом, ексміністром економічного розвитку і торгівлі в уряді Арсенія Яценюка Павлом Шереметою, відбулась в турбулентні часи становлення відносин України з новою адміністрацію Трампа. До вашої уваги оптимістично-корисне інтерв’ю, що вийшло на платформі «Аналізуй».

Трамп не є лібертаріанець, тому що вся розмова про тарифи – це антилібертаріанська розмова. Бо лібертаріанці, звичайно, за вільну торгівлю. Трамп є антипод, він є просто опонент, причому войовничий опонент в цьому плані. Але інші елементи, скажімо, зниження податків, ваги держави, дерегуляція, тут є елементи лібералізму, можливо, навіть лібертаріанства. Тому це дуже складний, контроверсійний характер. Його неможливо оцінювати тільки економічно. Я б його оцінював як disruptor. Він просто є руйнівник інституцій. 

Демократи в широкому розумінні намутили. Не лише сама демократична партія. Вони сильно зсунули вліво і свою ідеологію, і, власне, свій погляд на суспільство і на державу. При тому, забувши цілий гігантський пласт, це половина населення, яке, живе на no-man's land.Таких територій багато в США. Я багато подорожував і можу сказати, що враження такі, начебто там ніхто не живе, а там живе половина населення. І вони тому називають це forgotten land, забута земля. 

Вона гарно описана, в такій емоційній, автобіографічній книзі нинішнього віцепрезидента Джей Ді Венса («Гілбільська елегія. Спогади про родину та культуру в стані кризи» — ред.) ще тоді, коли він був, між іншим, антитрампістом. Він описує про своє тяжке дитинство в Огайо і максимум, куди вони їздили, це в сусідній штат Кентакі. Мама на наркотиках, він виховується бабусею. Звичайно, що все це є на державних субсидіях. Бабуся його запитує і, це ключова фраза в книзі: «Для чого мені ці авіаносці, коли мамі не вистачає на реабілітаційний центр». 

Ця фраза фактично є центральною в політиці Трампа і Джей Ді Венса. Це про те, що цій половині суспільства потрібно щось дати: патерналізм, стабільність, тому що вони не звикли та не змогли конкурувати на глобальному рівні. Водночас їм треба дати зменшення контрольної ролі держави, яку демократи намагалися нав'язати. В тому числі своїми глобальними поглядами. Тут трошки шкода, що ці глобальні погляди постраждали. Але я завершу тим, що це маятник. Як ми вже бачимо останні 8 років. Тобто у 2016 році воно хитнулося вправо, у 2020 — вліво, у 2024 — знову вправо. Цікаво, як буде в 28-му. І ось чому? Тому що країна розділена. Вона розділена приблизно на два рівнозначні, рівноважні табори, які будуть намагатися взяти владу кожних 4 роки. Може, навіть кожних 2 роки, тому що там же конгресові вибори є щодва роки. А Трамп є руйнівником демократичної партії та інституцій, того порядку, який ліві демократи намагалися нав'язати суспільству.

Про корисні копалини в Україні та інтерес США

Я скажу з тяжким серцем звичайно, що будь-що, що вони куплять, будь-що, що вони хочуть купити, нехай купують. На жаль, ми за 33 роки не змогли побудувати економіку, де вони б купували наші ідеї, де б вони купували наші товари і послуги, позаяк вони купують, між іншим, в тому самому Сингапурі, який не має природних ресурсів, в тій самій Японії, в тому самому Тайвані, в тій самій Південній Кореї, які всі, наскільки я знаю, є достатньо бідні на природні ресурси. Але є товари, послуги, ідеї, і, власне кажучи, так відбувається ця торгівля.

В результаті того, що, на мій погляд, ми так і не змогли домогтися економічної лібералізації, економічної вільної економіки. Ми не змогли досягти необхідного розквіту підприємництва, ми не змогли досягти необхідного розвитку малого і середнього бізнесу, ми не змогли досягти необхідного рівня конкуренції. Між іншими це все ще робота в процесі, це все ще не завершене будівництво чи виробництво, як кажуть навіть бухгалтери. Ну є шанс це все зробити і це треба буде зробити, тому що ці навіть рідкісноземельні метали, матеріали, вони закінчаться, і чимось треба буде в майбутньому торгувати.

Я б дуже хотів, щоб ми торгували тим, але цього зараз є недостатньо. Є трошки IT, є трошки металу, є трошки збіжжя, це збіжжя не органічна курятина, а це що — жмихи називається, наш такий найбільш ходовий експорт. А це ринок… ну приходить покупець і каже, дивіться, ідей вас нема, або достатньо мало, продуктів і послуг у вас теж майже немає. Так, товарообіг України і Сполучених Штатів є 25 мільярдів, причому що з яких 60 – це імпорт. Тобто, якщо ми експортуємо, то це десь має бути в районі 10 мільярдів. Із цих 10 мільярдів 3 мільярди десь приблизно – це сталь, що важливо - сировинна сталь. І я подивився на Сингапур, цей крихітний Сингапур, він такий, як Київ, це острів на болоті. Його торгівля зі США це 130 млрд доларів. Ось, ну, знову ж таки, де є ідеї, де є продукти, де є послуги, ти торгуєш цим. Цього в нас  немає. 

Зараз у вас є рідкісноземельні матеріали, метали, це єдине, що ми зможемо  купити. Ну, я б кривився, але б продавав. Через яку причину? Я це поясню знову ж таки економічно. Пам'ятаєте, був момент, коли Іран запустив  пару сотень ракет на Ізраїль, а це було якщо я не помиляюсь, десь березень минулого року. І всі ці ракети були збиті і Ізраїлем, і Йорданією, і великою частиною Сполученими Штатами і Британією. І українці почали волати, кричати, писати, говорити, чому Сполучені Штати та Британія не захищають і Україну так, як вони захищають Ізраїль.

Я економіст, я відразу ж подивився на цифри. Lloyds Bank дає статистику прямих іноземних інвестицій по залишковій вартості. Чому по залишковій вартості? Тому що ті гроші, які інвестовані, скажімо, в 90-му році, це інші долари ніж ті, які інвестовані у 2024-му році, хоча б тому, що вони вже амортизовані багато разів. Ось, і цей показник це все враховує. Так от, в Ізраїлі прямих іноземних інвестицій 250 мільярдів доларів, в Україні 50 мільярдів доларів, тобто в 5 разів менше. Потрібно розуміти, що територія Ізраїлю — це територія Львівської області, врешті, як і в більшості з наших 25 областей. 250 мільярдів доларів у Ізраїлі іноземних інвестицій, 50 мільярдів доларів у нас. Ще такий момент. У них основні інвестори — це Штати й Британія, як не дивно. У нас основний інвестор — це Кіпр. Ось, і я тоді другим українцям написав, що зверніться до Кіпру. А чому ви звертаєтеся до Штатів і до Британії? Тобто, чесно, ми не давали їм можливості інвестувати. Ми захищали наших олігархів, народні ресурси. І тому основний інвестор є Кіпр. Звертайтеся до Кіпру, нехай він нас захищає! 

Коли тут будуть американські інвестиції, гроші навіть в цих рідкісноземельних матеріалах. Я сподіваюся, що далі буде цікавіше і ці інвестиції будуть у виробництві, у послугах, в ІТ. Зараз поки що в цих матеріалах і цих інвестицій буде достатньо і скажімо навіть американські інженери, менеджери будуть обслуговувати це все разом з українцями, звичайно. То, звичайно, що будь-які апетити ворожої влади на ці ресурси мали б зустрічати набагато адекватнішу відповідь, тому що це мова вже йде про американських громадян і їхні кошти.

Повну версію розмови можна переглянути тут.