Післяімперський синдром: Що станеться з Росією після поразки?

Історія неодноразово демонструвала, що кожного разу, коли в Росії відбувалася зміна форми імперського правління, з її складу виривалися окремі території. Після Першої світової війни незалежність здобули Фінляндія та Польща. У 1991 році, після розпаду СРСР, незалежність отримали всі союзні республіки. Навіть в середині самої Російської Федерації тоді були спроби здобути незалежність, зокрема в Ічкерії (Чечні), хоча і виявилися невдалими.

Ці історичні прецеденти свідчать: якщо сучасна Росія, рано чи пізно, зазнає краху — повного або часткового — ймовірність відокремлення певних регіонів знову стане реальністю. Проте я не поділяю популярної в Україні ідеї про те, що Росія розпадеться на 80 частин. Така ілюзія, хоч і приваблива, є надто оптимістичною й водночас шкідливою, бо відволікає від реального сценарію розвитку подій.

Ймовірний розпад Росії відбуватиметься інакше: поступово й вибірково. Відокремляться окремі регіони — і саме від того, які саме регіони відпадуть, залежатиме майбутнє «ядра», що залишиться. Якщо незалежність здобудуть лише Чечня та Дагестан, Росія залишиться в суті тією ж державою. Якщо ж до цього додадуться Татарстан і Башкортостан, постане інша Росія — менш централізована, більш внутрішньо напружена. А якщо вийде з-під контролю Сибір — тоді, фактично, Росія як така припинить своє існування. На її місці може виникнути нова державна сутність, умовна «Московія», яка, можливо, здобуде шанс на власний демократичний розвиток — незалежний від імперських міфів та історичних тягарів.

Саме тому важливо дочекатися поразки Росії у війні — щоби оцінити конкретні обставини й можливості трансформації. Сучасна Росія не має досвіду демократії. Хоча справедливо буде зауважити, що демократичне минуле до XVIII століття було рідкісним явищем в усьому світі — однак багатьом державам вдалося згодом знайти власний шлях. Якщо людство уникне ядерної катастрофи, то залишки теперішньої Росії, можливо, отримають шанс на реальні демократичні зміни.

Однак, якщо Росія залишиться в нинішніх кордонах, майбутнього для демократичного розвитку не буде. Замість Путіна прийде Патрушев, або його замінить Дюмін — і все стане ще гірше. Або ж з’явиться умовний «поміркований» Мішустін, і щось трохи покращиться, але загальна система залишиться незмінною.

Єдиний шанс на справжні перетворення — це інша конфігурація кордонів Росії. Лише тоді відкриється вікно можливостей для нової, можливо, демократичної, постімперської формації.

Джерело: Сергій Громенко в інтервʼю на «Аналізуй»