Роман Безсмертний: Берлін нарешті здійснив подвиг
Комплекс вини до Росії
Дивіться. Якщо, умовно кажучи, зліва ми поставимо росіянина, а справа — українця чи українку, то оцю річ ви помітите ще більше. Це нація з комплексом вини проти росіян. Чому? Бо це Раша. Це не Україна, не Білорусь, не Грузія — це Раша. І тому оцей комплекс вини й діє.
А той, хто обертався в побутовому житті в Німеччині, чиї діти вчилися в школі, хто відкривав німецькі шкільні підручники, той розуміє: у людях 50 років виховували комплекс меншовартості щодо Раші, комплекс вини.
Я прошу вас, виділіть 30 хвилин і подивіться пресконференцію міністра внутрішніх справ Александера Добріндта і міністра закордонних справ Німеччини Йоганна Вадефуля.
Про закриття Берлінського культурного центру
Гість: Вони мучилися, вони здійснювали подвиг. Бо вони вперше стали на дорогу, де їм доводилося говорити слова проти Москви. Важко було бачити, як їхні обличчя біліли, рожевіли, синіли, вкривалися потом, мучилися.
При всьому тому, що Добріндт — це людина, яка настільки любить виступати по телебаченню, він такий павич, це знають усі в Німеччині, — тут він зблід. Він просто був сам не свій. Він прив'язався до листочка. Він блискуче говорить, він чудовий оратор, але він прив'язався до листочка, відірватися не міг: не дай Боже помилитися, він собі цього ніколи в житті не пробачить.
Тому особливо щодо німців треба розуміти, що відбувалося з тією нацією після Другої світової війни. Вони виросли, вони жодного відношення не мають до нацистської Німеччини — але вам уже сказали: «Чого ви говорите про Гітлера?» І оцей комплекс вони в собі несуть.
Тільки тут треба мати на увазі ще одну річ: вони не відчувають цього комплексу щодо українців. Більше того, їм — тим, хто взагалі знає хоч що-небудь, — є що сказати українцям: «Ну ми ж усе-таки вам допомагаємо і допомагали, і в 1918 році». І це правда. Тому в цьому відношенні це теж треба мати на увазі.
Те, що відбувається нині з Європою, я би розділив на кілька частин. Одна справа — це посттоталітарна Європа, яка кричить не своїм голосом. Це всі ті, хто були під п'ятою Радянського Союзу, у так званому Варшавському договорі, в економічному співтоваристві. Ці країни чудово розуміють — ну, за винятком явно чужих на цій території. Кого я сюди відношу? Угорців. Ну хто вони такі? Вони тюрки. У них своя філософія, зовсім інша. І коли кажуть, що Болгарія і Туреччина чимось відрізняються, — це тюркський вплив і там, і там. Так само зверніть увагу на Молдову: є той маленький шматочок — чому він такий? Бо це тюркський вплив. І це відчуватиметься завжди.
А якщо взяти всіх інших — гляньте зараз на шведів, на Фінляндію: наїлися нейтрального статусу, наїлися. І тому розуміють, що це таке, і тому кричать не своїм голосом: «Давайте до гурту» — ну, такі, як ті, кого я назвав.
Ну а далі — оливкова Європа. Вони далеко, вони живуть з позиції: та хіба вони сюди прийдуть? Вони сюди ніколи не дійдуть. Але це ж ті, хто не знає, що мрією москаля завжди було помити ноги в теплих морях Індійського океану і добратися до Ла-Маншу. Бо показати британцям кузькіну мать — це завдання номер один, вони ж по-іншому не живуть. Хоч на лаптях долетіти, хоч на соняшнику — але добратися до Ла-Маншу і помити ноги в Індійському. Тому весь час і лізуть: одні в Іран, другі до Ла-Маншу. Філософія звичайного ідіота.
А протистоїть цьому що? Інтелігентна, коректна, терпляча, з усілякими красивими названими словами, інклюзивна. Кожен десятий москаль може пояснити, що таке інклюзивність, — дев'ять із них цього слова ніколи в житті не чули, ніколи не задумувалися над ним. Ось вам і вся відповідь.
Чому так важко боротися із росіянами?
Розумієте, у нас один геніальний чоловік придумав таку ж геніальну фразу. Він казав: «Поїзд їде, воно лізе». От що ви зробите з цим? Поїзд їде, воно лізе. Йому кажуть, що не можна, тому що це незаконно, — а воно лізе.
І тут, даруйте, що таке міжнародний порядок, що таке міжнародне право? Це визнання, це акцептування і це інтегрування у власне законодавство. Ні першого, ні другого, ні третього від цього не дочекаєтеся. Вони ратифікували гуманітарне право… А як вони ставляться до військовополонених? Як вони ставляться до цивільного населення? Як вони ставляться до діток і так далі? Це орда. Вона була й залишилася ордою.
І Мадяр же — абсолютно правильний, геніальний чоловік — у своїй геніальності і простоті він каже: це перша війна, де ми не з ними. І тому їм буде все одно те, що він сказав.
Інша справа, що з ордою ще ж одна орда — це Північна Корея, Китай. Що це, не орда? Це ще гірше, ніж орда. А що таке Іран? Це фундаменталістські фанатики, це те ж саме. Це ще мене трохи чіпає — ну, це тільки завдяки тому, що Трамп туди поліз: у світі починається такий пієтет до аятол, до цього фундаменталістського режиму. Виною цьому те, що Трамп… Але насправді це орда.
І ця орда ходила на захід завжди. Завжди російська імперія, Радянський Союз полювали на західні держави. Десятий, сороковий раз буду казати: задайтеся питанням, що Суворов робив в італійських Альпах? Яку російську державу він там захищав? Який руський мір там робив? З ким він там боровся? За кого? Що він там відстоював? Такий самий Альоша, який стоїть над горою в Болгарії, — руський солдат. Що він там робив, той Альоша? Бо говорити з болгарином неможливо: болгарин не знає, що мільйони людей були закатовані в цих усіх сталінських в'язницях і таке інше. То що ж тут — тут усе зрозуміло. Нині по всьому Рашистану виставляють пам'ятники Сталіну. Ну ідіоти, але ж що?
Чого чекає НАТО?
А чого ви не заходите з іншого боку? Чого ви не кажете, що жодна держава НАТО не зробить жодного кроку, щоби Росія вдарила по цих об'єктах? Так воно зараз виглядає. Вони бояться підняти ногу на сходинку, якщо там намальовано російський прапор.
Розумієте, вони бояться. Бояться тому, що просто бояться, і все. Отак і треба це розуміти. Як тільки кажуть Мерцу: «Дай уже Taurus, ти вже стільки наговорив, ну дай їм уже!» — та ніякої ж ескалації не буде, ну грохнуть там пару підприємств, та й усе, ескалації від цього не буде. Але ж не дає, не хоче. Чому? Бо боїться. Тому що боїться: для нього логіка ніби веде шляхом ескалації. Кажуть, що от тут, що там — одразу ядерні погрози і так далі. Ну ніяких ядерних погроз не буде, бо там Китай. Але ж до Китаю ж немає — весь цей простір пустий.
У мене немає навіть сумніву в тому, що ми знаходимося перед днем нанесення ударів, про які ви говорите. Я навіть не сумніваюся в тому, що ці удари будуть нанесені не тільки по логістичних центрах — вони будуть нанесені по підприємствах, які надають допомогу. Власне, вони вже наносяться: пожежі. Десь вдалося уникнути, а в Польщі — ні. У Польщі всі говорять про те, що це відбувається.
Поляки залишають телебачення, вмикають камери і йдуть з підприємства. Ніякого візуального спостереження, ніяких сторожів на підприємстві немає. Вони дивляться, що людина заходить на територію підприємства, і вухами хлопають. Усі сидять, чекають, поки він підпалює підприємство, поки загоряється, поки дають свідчення про те, що там пожежа, — тоді вони виходять.
Подивіться на безпілотники. Із 27 країн Європейського Союзу тільки Румунія прийняла рішення про те, що вона буде збивати безпілотники. Всі інші сидять, чекають. Чому? Бо це ескалація відносин з Російською Федерацією. Так же й пояснюють. Чого бояться? Бояться і не знають: «А як почнеться, як почнуть атаку, а нам не допоможуть?» Я впевнений, що не допоможуть. Поясню чому: дієвість п'ятої статті залежала від дій США. Все, поставимо крапку. Без Сполучених Штатів Америки п'ята стаття не працює.
Нащо, скажіть мені, навіщо Путіну перевіряти дієвість п'ятої статті? Він і так спілкується з Трампом набагато частіше, ніж Трамп із європейськими лідерами.