Роман Безсмертний: Україна — це смачний шмат апельсина

Магічна фраза «до кінця», але я називаю це подвійними стандартами

У березні 2022 року він пережив власний досвід зустрічі з обличчям «русcкого мира»: росіяни ставили Романа Безсмертного до стіни та погрожували розстрілом. У Мотижині на Київщині окупанти шукали «царя» і хотіли знати його ім'я. Хто стоїть перед ними — окупанти не знали. Сьогодні Безсмертний викладає та намагається пояснити складні речі не лише своїм студентам, а й широкому загалу. Історик за освітою, у своїх відповідях він завжди посилається на імена дослідників, які мало хто знає в Україні, але від цього його аналітика завжди цікава і глибока. Про шлях малих перемог і великих поразок, майбутнє і стійкість з Романом Безсмертним говорив Микола Вересень. Повна версія розмови тут

Для тих, хто надає перевагу текстовій версії, редакція підготувала декілька фрагментів.

Я був зовсім дрібним, коли ріс у селі, а бабуся Наталка казала всім, якщо народжується більше хлопців — це до війни, а в Україні так стабільно з 2011 року. У пологових будинках ні з того ні з сього почало народжуватися вдвічі більше хлопців. І от на цьому можна припинити розмову, бо ніхто цього ні докаже, ні заперечить, але, на жаль, динаміка з народжуванням чоловічої статі у світі раптом почала наростати. Це не тільки в Україні. Дуже важлива річ, щоб ми розуміли просто на такому традиційному рівні, як це сприймається і як це можна побачити.

Тепер є таке явище як історичні паралелі. Хтось скаже, що історія розвивається по спіралі як пружина, а вона дійсно не повторюється, але вона має одні й ті самі етапи. Я мав величезний сумнів до того часу, поки не познайомився із працями французьких вчених демографів, особливо наших сучасників, які вивчаючи різні народи, етноси, племена і так далі, вивели математичну закономірність зростання кількості населення планети земля і демографічні ями. Демографічні ями виникають тоді, коли існують або штучні умови, приміром, Голодомор або війни. Або коли, і це найцікавіше, є чітка закономірність, яка пов'язана з кількістю населення в районі десяти мільярдів, не одномоментно на землі, а сумарно на певному етапі. Це другий доказ ясно говорить про те, що людство підійшло до ситуації, коли виникає цей непояснювальний провал в демографічну яму.

Ще чотири роки тому всі були переконані, що динаміка наростання населення в Китаї накриє планету Земля. Сьогодні китайці бідкаються, чому так різко упала народжуваність, вони вже відчувають дефіцит, а десь протягом п'ятнадцяти років виникне проблема з робочими руками. Це третя річ, на яку треба дивитися, розуміти, що це не просто так і я не можу сказати, що я як досвідчений демограф у цьому переконаний, але мушу довіряти тим, кому довіряє весь світ.

Україна — це смачний шмат апельсина

Ми неодноразово зустрічалися і я весь час повторював у наших розмовах одну фразу: я найбільше остерігаюся того, що у цьому процесі Україна стане полем битви. Бо так склалася історія. Весь час оця центральна частина Європи, про що пишуть сучасні історики, країни Балтії, Білорусь, Україна, Польща, Болгарія — це територія, де без кінця схрещували списи, гармати, танки геополітичні та континентальні інтереси. Звідси ще один аргумент, який стосується безпосередньо України. І в Першу світову, і в Другу світову Україна перетворилася в епіцентр отих найсмачніших (даруйте за те, що я використовую такі терміни) шматочків апельсина, лимона. Україну я б зобразив у вигляді красивого смачного апельсина, від якого всі хочуть відрізати шматочок. Той вважає, що Крим і Донбас його, той чомусь переконаний, що Закарпаття його. Війна в Україні не зникне за два-три тижні, і рік-півтора, бо йдеться не про Україну і не про російсько-українські стосунки, йдеться не про ситуацію на рівні Євразійського континенту, на рівні Центрально-Європейського регіону. Йдеться взагалі про глобальний порядок.

Якщо брати нинішню ситуацію, то що Тайвань, що Філіппіни, що Україна з точки зору правової морально етичної норми перебувають в однаковому статусі стосовно Сполучених Штатів Америки, бо там є відповідні двосторонні угоди, Будапештський меморандум. Не треба про нього забувати, бо там зобов'язання викладені в тому числі для Франції, в тому числі та для Великобританії, Китаю. Якщо Росія їх не виконує, то не означає, що ці не мають його виконувати і тоді виникає просте питання, — чому на відповідь, якщо Китай посуне на Тайвань, то звучить фраза: Сполучені Штати вступлять у війну. Чому у випадку, якщо Росія піде на Україну, ми будемо допомагати стільки, скільки треба буде, до кінця. Це така магічна фраза «до кінця», але я називаю це подвійними стандартами.

Без еліти держави не буде

Мені по-божому пощастило, коли я з'явився у верховній раді, що біля мене були такі гранди, як Лук'яненко, Григорій Дем'янов, Юхновський, які на рівні елементарних речей пояснювали, що це ось так, а на цю дурницю не звертай уваги, ти маєш розуміти, що тут ніяких істин бути не може. Насправді думай сам, що це одна із позицій і так далі. Ішов час і я сам задаю собі це питання. Беру сьогодні список Верховної Ради, а хто цим молодим людям пояснять ці речі, які пояснили мені? Мені було 28 років, а тим людям було 70-75. Тобто між нами аж два покоління. І я чудово розумію, що найближчі два покоління, а це вісім скликань ВРУ, ми будемо вчитися і те, що зараз відбувається є наслідками цього демографічного розриву, величезної трагедії, яка відбувається з нами. Я погоджуюся, що треба шукати проблеми у себе, відповіді в собі, але при тому з дистанції видно краще. І ці незрозумілі речі потрібно пояснювати, вказувати, підказувати, що саме відбувається з нами.

Якби моя воля була, то насамперед, що я робив для людей, які вперше потрапляють до парламенту, Верховної ради, до урядів, щоб вони якусь школу проходили. Серйозну школу, не лише підручники читали, а якесь стажування. Те, з чим ми стикаємося, нагадує нам школярство. Про це не хочеться говорити, особливо в умовах війни. Це не той випадок, коли потрібно вчитися, тут потрібно вже скласти екзамен на життя і смерть, це дуже жорстока річ. Але коли я бачу, що дискутується питання, яке в принципі не має обговорюватися. Це на рівні словника тлумачного. Це свідчить про дуже серйозні, глибоку речі, над якими потрібно працювати, а не просто пробігати. Потрібно життя проживати.

Ні одна нація, ні одна держава не відбудеться без національної еліти, яка дає зрозумілі відповіді, тлумачить інтереси, цінності, хто веде за собою, при чому безапеляційно веде. Ось так, як було з Блаженнішим Любомиром Гузаром. Ніхто не питав якої він віри, бо він просто мав рацію.

Спілкувався Микола Вересень