Сергій Рахманін: У нас дуже не люблять іншу точку зору

Розмова Миколи Вересня з народним депутатом, членом Комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони та розвідки та в минулому українським журналістом Сергієм Рахманіним відбулась навколо питання санкцій проти шостого президента України Петра Порошенка, а також правил і норм щодо закупівлі зброї для ЗСУ. 

Перед вами стисла текстова версія розмови. Повну версію дивіться тут 

Насправді питання застосування санкцій щодо громадян України, не набуло достатньо великого поширення, особливо після повномасштабної агресії росіян. Що таке санкції? Санкції за великим рахунком — це інструмент, який є в багатьох державах, як і в Україні. Є профільний закон, який так і називається, — «Про санкції». Для чого він створювався, для чого працює інститут санкцій? Є громадяни України, фізичні, юридичні особи, президенти України. У разі, якщо держава, правоохоронні органи вважають, що вони коїли щось неправильне, протизаконне, протиправне, то є конституційно-законодавча врегульована процедура, яким чином доводиться їхня провина, кримінальне провадження, досудове слідство, судовий розгляд і далі рішення суду з відповідними приписами.

Щодо тих, до кого держава не може дотягнутися, тобто іноземні держави, іноземні громадяни, нерезиденти України, особи без громадянства — то щодо них зазвичай застосовується якраз інструмент санкцій. Якщо ти вважаєш, що ця людина скоїла щось погане проти держави, у тебе є на це вагомі підстави. Ось тоді застосовується цей інструмент і стаття говорить, що санкції застосовуються щодо іноземних громадян та іноземних юридичних осіб, осіб без громадянства, не резидентів України, а також осіб причетних до терористичної діяльності. Тобто єдина підстава застосовувати інструмент санкцій щодо громадян України — це їхня причетність до терористичної діяльності. Крапка. Більше ніяких інших варіантів немає. 

Коли вперше застосовувалися санкції проти колаборантів, то в рішеннях РНБО намагалися якимось чином довести те, що вони мають якийсь зв’язок з Росією і що Росія здійснює терористичну діяльність щодо України й у такий спосіб запроваджувати санкції. Останнім часом, навіть не намагаються прописувати якусь прив'язку до терористичної діяльності. Ці санкції застосовують за зв'язок з Російською Федерацією загалом, або за протизаконну діяльність проти України тощо. 

Механізм санкцій став можливим ще за часів пана Порошенка 

Я тоді його і критикував за це, і я критикую за це нинішню адміністрацію, нинішнього очільника, Верховного Головнокомандувача та Гаранта Конституції.

Я повертаюся до того, з чого починав. Я не орган досудового слідства, я не суд, я не правоохоронний орган, який порушує те чи інше кримінальне провадження. Якщо є підозра обґрунтована, задокументована щодо тої чи іншої особи, громадянина України, то це робиться стандартним порядком. Внесення в ЄРДР — Єдиний реєстр досудових розслідувань, — кримінальне провадження, підозра, звинувачення, змагання в суді тощо. Таке поняття називається правозастосування. От є норма закону, а є варіанти її застосування. Так, як книжка пише, а не як мені хочеться. Так от Конституція в 19 статті наполягає, що мають робити так, як книжка пише. Ще раз кажу, навіть якщо є підозра, то досліджуйте, доказуйте, документуйте, чекайте рішення суду. Є там чи нема злочину, або ж правопорушення тощо. Це має встановити слідство. Санкція не може бути необґрунтована, санкція не може ґрунтуватися на припущеннях, тим більше якщо йдеться про громадянина України. 

Як правильно купляти зброю для ЗСУ?

Насправді питання не в прізвищах, питання у функціях. Головна функція покладається на Міністерство оборони. Воно має забезпечити Збройні Сили України в будь-який час, особливо в умовах війни, всім необхідним. Ця функція покладається на Міністерство оборони, незалежно від того, є в нього АОЗ (Агенція оборонних закупівель — ред.) чи нема. Тому Міністерство оборони в особі його безпосереднього керівника, міністра оборони, з цієї функцією не впоралося. З іншого боку, не впоралася й АОЗ як організація. Навіть за тих обставин, що не належним чином, на мій погляд, і не тільки на мій, виконував свою функцію міністр, саме АОЗ могла би працювати краще. Тому на моє глибоке переконання, яке, до речі, підтримує більша частина членів комітету (йдеться Комітет ВР з питань нацбезпеки, оборони та розвідки — ред.), хоча не всі висловлювали свою позицію публічно, але просто вона мені відома і в рішеннях відображена — ці люди мають піти. 

Чи зміниться щось від прізвищ? Гарне питання, тому що зміниться тільки тоді, коли інші керівники будуть відповідати функціям. Якщо ми поміняємо Васю на Миколу, а Микола буде такий же вайлуватий, або поміняємо Тетяну на Наталю, а Наталя буде такою ж неефективною, то жодним чином нічого не зміниться. Люди, які мають опікуватися цими питаннями мають бути відповідальними і хоча б трохи професіоналами, бажано фаховими професіоналами. Вони, з на моюю думку, цим функціям не відповідають. Тому це все зараз стоїть на паузі, яка дуже критична. Бо що б вони не говорили офіційно, але будь-який постачальник, будь-який виробник зараз буде сидіти та чекати, коли ситуація, вибачте на слові, розрулиться, бо він не розуміє, з ким йому підписувати контракти, кому йому відвантажувати продукцію, і як довго це буде тривати. 

Тепер стосовно того, позначиться чи не позначиться це на фронті. Безумовно, позначиться, наскільки це залежить не тільки від постачання боєприпасів, бо війна — це не тільки боєприпаси, але зрозуміло, що якщо їх немає або їх мало, то вести бойові дії вкрай складно. Це, по-моєму, не треба бути військовим експертом чи фахівцем у цій галузі, щоб розуміти. Тому, з огляду на те, що матеріально-технічна допомога, тобто безкоштовна допомога з боку наших партнерів, м'яко кажучи, не збільшується. З огляду на те, що власне виробництво зростає, але недостатньо, щоб закрити повністю потреби Збройних Сил і Сил Оборони загалом, то, зрозуміло, від купівлі за імпортом і купівлі у внутрішнього виробника буде залежати дуже багато. Якщо вони будуть мірятися повноваження та іншими органами, замість того, щоб закуповувати боєприпаси, зброю, озброєння, військову спеціальну техніку, то це позначиться на характері бойових дій і на їхніх наслідках миттєво. 

Є інше питання, питання в тому, за яким принципом, ознакою, критеріями добираються ці люди. На мій хлопський розсуд, коли ти обираєш людину на відповідальну, специфічну посаду, ти маєш оцінювати його ділові властивості. У першу чергу, його бізнес в цій царині і його вміння керувати великими масивами людей, виконувати складні завдання, його відповідальність. Якщо це є, людина підходить, якщо ні, то не підходить. Тоді давай ось з цим мірилом, з цими критеріями підійдемо до цих людей, які зараз очолюють. Я зараз не кажу, що вони хороші чи погані, можливо вони прекрасні люди. Когось я знаю краще, когось гірше, зрозуміло, що я знайомий з переважною або навіть абсолютною більшістю людей, які очолюють ті чи інші відомства, організації, органи, які працюють в секторі безпеки й оборони. 

Так-от, ми призначаємо під час війни людину, яка очолює Міністерство оборони, дуже важливий орган. Було б бажано, щоб ця людина була хоча б обізнана з питаннями безпеки оборони. Чи відповідає цим критеріям цей міністр? На мій погляд — ні. Коли він стикався з чимось, тобто йому в будь-якому разі знадобиться час, щоб хоча б опанувати поняттєвий апарат, зрозуміти, про що йдеться, як це працює. Все-таки краще брати людину, яка коли-небудь хоча б якось з цим мала справу або бажано працювала в цій царини. 

Те саме стосується і людини, яка очолює закупівельну організацію. Так, вона має досвід закупівель! Закупівель чого? Вона коли-небудь працювала з оборонкою чи з ОПК, вона коли-небудь працювала на цьому дуже специфічному ринку? Я просто розкажу, це не таємниця, я це вже наводив як приклад, коли щойно призначена очільниця АОЗ (йдеться про Марину Безрукову — ред.) прийшла до нас на комітет, то так навіть трохи зверхньо казала, що я професійний закупівельник, мені байдуже закуповувати збіжжя, електроенергію, газ чи снаряди. Що викликало у нас певний подив, тому що це дуже специфічний ринок, дуже складний, жорсткий. Для того, щоб розуміти, як це працює, треба все-таки мати трохи досвіду. Ну, зараз те, що відбулося, власне, і довело те, що такого досвіду в неї нема. І, можливо, насправді вона ефективний закупівельник, але точно не на цьому ринку. 

Як Безрукова отримала посаду?

Ну, я не знаю, я ж не був на цих співбесідах. Але в мене таке враження, що беруть за принципом не стільки професійності, скільки лояльності, по-перше. А у випадку з керівником закупівельної організації, — це була історія про те, щоб сподобатися антикорупційному середовищу та нашим партнерам. Але наші партнери не воюють на лінії бойового зіткнення, а антикорупційні приписи дуже погано вражають, вибухають і детонують. Ними особливо не повоюєш. Тому треба виходити все-таки з інших критерій. Всі ці красиві історії, — це красиві історії, а є війна, реальні потреби, жорсткі, щоденні, і оцим вимогами треба відповідати. Ще раз кажу, це лише моє припущення, але я не думаю, що, на жаль, превеликий жаль, жорсткі вимоги до цих кадрових посад були вирішальними, коли цих людей підбирали. Це перше. 

І друге, це ж не таємниця ні для кого, — у нас дуже не люблять іншу точку зору. У нас будь-який очільник завжди любить, щоб все, що він нарізає як завдання, ухвалювалося і виконувалося, навіть якщо це завдання нереалістичне. Наші можновладці не дуже люблять іншу думку, навіть якщо вона аргументована і кваліфікована. Тому у нас часто-густо сидять люди на засіданнях Радбезу, на засіданнях Ставки, на радах у президента та, підозрюю, не опонують або навіть не аргументують свою точку зору через те, щоб не наразитися на неприємності. Навіть якщо завдання, яке ставиться, не є реалістичним, або, скажімо, не є першочерговим. Люди компетентні мають можливість та право в умовах війни тим більше доводити, обґрунтовувати свою думку, але так не заведено. Тому є величезний ризик, навіть якщо президент нас почує та дослухається. Ну уявімо собі, що це сталося, він зараз змінив міністра оборони та змінився керівник АОЗ. Я не впевнений, що за тими критеріями, про які я говорив, будуть підбирати їхніх наступників. От зовсім не впевнений. На превеликий жаль.

У нас заведено називати антикорупціонерами людей, які мають величезну кількість спільників в соціальних мережах, є представниками якихось громадських організацій, чи просто ініціативними, типу вони борці з корупцією. Я нагадаю, що відповідно до чинного законодавства, у нас борці з корупцією — це десяток, напевно, органів, спеціально для цього створених. У нас є безліч органів, я ще раз кажу, ми, по-моєму, рекордсмени у світі за кількості цього органу: Антикорупційний суд, спеціальна антикорупційна прокуратура, НАБУ, ДБР, почасти СБУ, почасти Національна поліція, Офіс генерального прокурора і далі за текстом. У нас безліч органів, які відповідно до законодавства, є борцями з корупцією. Решта — це громадяни, які можуть сприяти боротьбі з корупцією вільною від роботи часом. А якщо у них це їхня професійна діяльність, ну, трошки дивно виглядає. Якщо такі полум’яні та запекли борці — ну, нехай йдуть працювати в ДБР, в НАБУ.

Спілкувався Микола Вересень

Фото: Ліга