Шкіль: Україна є дуже важливою для Франції
Західні еліти діляться завжди на дві великі групи, майже рівноцінні. Одні еліти живуть минулими, вони розвивають минуле і готуються до вчорашніх воєн, живуть вчорашнім днем, у них це добре виходить, тому що їхнє благополуччя, їхні статки дозволяють жити в уявному світі. Ми ж говоримо про ту частину еліт, які живуть завтрашнім, які розуміють і мають дар візіонерства або таке відчуття. І президент Франсуа Макрон належить саме до них. Це достатньо довго заважало йому, тому що далекозорість також не дуже добра історія. Адже треба бачити й близько, треба мати добрий зір. І от він зі своєю далекозорістю пропустив тоді «жовтих жилетів» (протестний рух у Франції, проти підвищення цін — ред.) і багато чого ще. Щодо війни він мав певне уявлення, що вона станеться, але «ген-ген» коли це буде.
Але у 2017 році, я особисто був на його першому публічному мітингові, де він після своєї, так би мовити, передвиборчої кампанії в телевізорі, в інтернеті, вийшов до людей балотуватися на посаду президента. Я вперше був на такому заході, але мене цікавила тільки одна частиночка його слів — зовнішня політика. У зовнішній політиці він сказав фразу дуже коротку: у Європі війна, Європа має перейти на військові рейки і Франція має показати цьому приклад. Далі він говорив про інші теми. Це було тоді, коли у нас війна скромно називалась АТО, а в нього — «у Європі війна». І його постійна фраза, що від Парижа до Львова, (мені було завжди приємно, що він називав Львів) всього лиш там 1200 кілометрів літаком, ракетою, скажімо так. І це закладено в ньому на рівні ДНК, його політичної сили, весь цей центр, який він формував, ці праві та ліві, що увійшли у склад керівної коаліції. Тому це впливає на підсвідомість еліт.
Потрібно розуміти, чого так відбувається. Пригадаймо іншого Макрона, який телефонував Путіну постійно. Чому? Він це робив для себе, адже мав себе переконати, що Росія — це ворог. Ніхто не хотів в це вірити, бо це давній союзник з часів Антанти. Ну то пригадаємо, що це завжди союзник проти Британії, Німеччини, це союзник проти союзників. Це обмін мостами. Такий самий міст Олександра ІІІ, можна сказати, один з найгарніших в Парижі, такий самий в Ленінграді, потім в Санкт-Петербурзі стоїть в тому місці. Тобто це дуже великі зв'язки. Потім це абсолютний історичний міф, який ніхто не хотів долати у Франції, — що це дика країна без душі. Ну так, там є нюанси, але ми легко з ними впораємося. Багато до цього доклався такий президент Франції Валері Жискар д'Естен, який ходив, їздив по Європі і переконував європейських лідерів, що ну і що, що військові Росії, радянські увійшли в Афганістан. Нічого страшного, треба з ними торгувати, фільми їм давати. Ми всі добре знаємо французьких акторів власне через таку політику.
Коли Шарль де Голль виводив Францію з НАТО (у 1966 році — ред.) — то це був антиамериканізм в першу чергу. Чому? Тому що Франція велика держава. У де Голля був тривалий термін перебування при владі, і він якраз пішов від влади в золоті часи Франції. Тоді, коли було стільки грошей, що не знали, куди їх вкладати. Це були так звані «жирні роки». Але він тоді сказав, що ми вважаємо, що ядерна енергетика — найоптимальніша для Франції. Потім побачив, що ситуація така собі: наш ВПК слабкий, нумо ми просто замість того, щоб розбудовувати ВПК, витрачати гроші на це, увійдемо до ядерного клубу і поставимо крапку, будемо економити гроші і всім буде добре. З ким це треба було погодити? Звичайно з НАТО, з Вашингтоном. Де Голль, якщо порівнювати з Макроном, був принаймні готовий. Де Голль зреагував так, як він реагував. Штаб-квартира ж НАТО була в Парижі. В чудовому палаці, але вони взяли і викинули їх, тоді вони переїхали в Брюссель. Вони вийшли та лишилися тільки в політичному керівництві. Збудували свій ВПК повністю. Хоча не хотіли, вони хотіли тільки ядерну маленьку бомбочку і все. І це стримувальний фактор нині.
Збудували. Мало того, вони збудували собі, потім допомогли Ізраїлю побудувати швейну фабрику в пустелі, де раптом виявили, що це не швейна фабрика, а трошки інше. Воно не шиє, а робить, дещо таке потрібне. Ядерної зброї немає в Ізраїлі, але ми розуміємо, що насправді є. Плюс авіація, яка врятувала повітряний простір Ізраїлю, бо Сполучені Штати наклали вето на подібну зброю, відкликали всі літаки, і вони з Міражів зробили свою авіацію. Щоправда, зараз не роблять, але, я думаю, повернуться до цього.
Коли сказати, що найбільше зробила Франція для України, — дала Міражі. Все інше, Богдана і Сезар, можна сперечатися, що краще, що ліпше. Для українців краще Богдана, бо ми їх самі і виробляємо. Але головна революція — це Міраж. Тому що Міраж це не тільки добрий літак. З ним разом прийдуть технології заводу і виробництва, якщо цього захоче Україна. Україна скаже, ми будуємо Міражі, Франція скаже: де? Ми приходимо і будуємо! Буде завод. Тому що завод в Україні — це те, чого хочуть французи. Вони хотіли цього давно, у хорватів не домовилися, хотіли це від греків — не домовилися, хотіли від Єгипту, але це через Штати вирішується. Тому Україна має шанс допомогти. Україна є дуже важливою економічно насамперед для Франції. Тому що з Україною безпека Європи буде гарантованою.
І по-друге, Франція розуміє свої лідерські профіти. Вона розуміє, що Україна за жодних обставин не стане другою Польщею. Вона не стане американським представником в центрі Європи. І це стримувало Францію робити нову Польщу. Тому що в Польщу вони вклали велику кількість зусилля та можливостей. У Польщу і Румунію. В Румунії більше, і там є відгомін, але не такий, як добре хотілося. Але якби не Франція, Румунія ніколи не вступила б в НАТО і ЄС. Це французькі зусилля, які виявилися успішними. Хоча всі були проти, бо порівняти тодішню Польщу і тодішню Румунію, — це все одно, що зараз просити Білорусь приєднати до НАТО. От зараз бах — і ми разом з Білоруссю вступаємо.
У розумінні науки те, що сталося один раз, — це випадок, те, що сталося другий раз, — це вже факт. В політиці те, що сказано один раз, — це випадок, а те, що повторено другий раз, — це вже правило. Макрон запропонував свою ядерну парасольку для Європи в перший термін Трампа. Зараз це було повторено, бо проблема Німеччини полягає в тому, що вони бояться розвивати власне ВПК, бо попри те, що там заборонені носії ядерної енергетики, навіть цивільна, вони завжди мають обмеження інвестицій і це психологічна проблема. Підкреслюю — психологічна, — ми знаємо чому, обмеження на кошти, інвестиції саме на оборонний комплекс. І французи знімають це обмеження, бо вони гарантують, що не потрібно боротися із самим собою стосовно будівництва власної ядерної програми.
І тому французька ядерна програма, французький ядерний запит накриє і Німеччину заодно. Тому що зараз же є вимога від Трампа до Міністерства оборони, Міністерства війська Сполучених Штатів прибрати базу з Греції, бо вона не подобається Туреччині, яка є важливим партнером для США.
Але знову-таки ми можемо повернутися, щоб зрозуміти лідерську позицію Франції, заяву Макрона. Він колись сказав, що НАТО має «смерть мозку». У мене теж була така заява. Після чого це було сказано? Коли він сів і побачив папери, як торгує Франція зброєю з Грецією. І він дивиться, країна, яка вчора врятувалась, він же ж сам фінансист і банкір, має величезний має бюджет. Для чого, чому? Тому що Греція має тільки одного ворога в світі — це Туреччина. Обоє члени НАТО. Туреччина має територію на Кіпрі. Ну, зрозуміло, Кіпр, так, незалежна держава, ми все поважаємо, так вона і є. Тому він тоді стверджував, що має бути європейська формула НАТО. Він тоді постійно на цьому наполягав. І зараз ця європейська формула вибудовується. І Україна тут просто прекрасна противага Туреччині. Тому що турки своєю величиною тиснуть на Європу. І тут Україна — це та противага, та історія, той баланс, де Україна, перебуваючи на фронтирі, ідучи ізраїльським сценарієм, отримує неймовірні переваги свого межування з Європою.
Повну версію інтерв’ю Миколи Вересня з політичним оглядачем з Франції, а в минулому депутатом України Андрієм Шкілем на «Аналізуй» дивіться тут.