Україна сьогодні — це, можливо, Східна Азія завтра

Японія один з давніх партнерів України. З часів Незалежності японці страшенно допомагали українцям. Як початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну змінив історію Японії, чому попри не сприйняття війни у свідомості японців, більшість готові й надалі підтримувати Україну, навіть якщо їхній власний добробут може погіршитись? 

Чи готуються в Токіо до війни і як бачать повернення спірних територій. Про все це «Аналізуй» розпитали у Сергія Корсунськогоㅤ, — надзвичайного і Повноважного Посла України в Японії.

Чи розглядають японці силовий сценарій повернення «окупованих Росією островів»?

Статус цих островів, однозначно, — це суверенітет Японії, про це Японія заявляла, заявляє і буде продовжувати це робити й надалі. Вони не визнають ніяких аргументів, що звучать з іншого боку, стосовно законності чи якоїсь справедливості. З юридичного погляду немає ніяких дискусій. Це територія Японії. Ви знаєте, що Україна офіційно це визнала і дуже добре, що це зробила. Це правильно. З іншого боку, нова Конституція Японії, що була прийнята після Другої світової війни, і яка діє сьогодні, у статті 9-й говорить абсолютно однозначно, що Японія відкидає силу як інструмент вирішення міжнародних спорів. Країна пройшла через свій післявоєнний катарсис і всі покоління японців, які після того виросли — виховувались в дусі миру і діалогу. 

Ідея Японії полягає в тому, щоб продовжувати переговори з Росією. І навіть зараз, коли відносини між ними на нулі, а Японія на нашому боці, проте офіційне Токіо продовжує говорити про те, що країна готова продовжувати питання стосовно цих островів. Треба розуміти одну деталь, що є дуже важливою для японців. Острів Еторофу є одним зі спірних островів, де проживали японці, коли Радянський Союз його. Близько 17 тисяч японців було звідти виселено. Це точно як з Кримом, — коли вони захоплюють і депортують. Така історія була і на японських островах. Росіяни ж фантазії не мають. В результаті на території Японії живуть нащадки тих подій, тих часів, а там збереглися не тільки їхні поселення, а головне, цвинтарі, могили. У японській ментальності дуже важливо поважати предків. Раніше раз на рік японці, нащадки тих людей, які там поховані, їздили на цей острів і відвідували могили предків. З погляду їхнього бачення світу, є дуже важливим актом.

Після початку гарячої фази агресії, Японія стала на наш бік, то Росія заборонила ці поїздки, ну, звичайно, роблячи боляче. Як тільки вона може щось зробити, якусь мерзоту, вона це робить. Це боляче сприймається в японському суспільстві. Саме тому прем'єр-міністр Фуміо Кісіда вимушений був сказати суспільству, що він продовжуватиме дискусії з Росією з цього приводу. Не заради повернення, звісно, але хоча б про відвідування цих могил нащадками тих людей, які там поховані. 

Що стосується силових кроків, Японія не буде їх вживати, ні за яких обставин, але вони чітко розуміють, що в разі зміни влади в Росії, з'явиться реальний шанс на врегулювання територіального диспуту і підписання мирного договору. Як ми знаємо, мирний договір між Японією і Радянським Союзом, теперішньою Росією, досі не підписано.

93,5% японців погано ставляться до Росії

Протягом багатьох-багатьох років, особливо культурні зв'язки між Росією та Японією були дуже тісними. В Японії культуру взагалі дуже цінують, в них є дуже багато японських артистів різних жанрів, які вчилися в Москві, і ці зв'язки існували. Буде перебільшенням сказати, що вони зовсім припинені зараз. Залишається певний прошарок тих діячів культури, які вважають, що культура і війна не пов'язані. Але опитування громадської думки, яких було дуже багато за ці два роки, однозначно показували та показують зараз, що 75-80% опитуваних абсолютно на стороні України, підтримують однозначно. 

Коли тільки почалася агресія з перших годин, це було лідерство саме уряду, політичної еліти, але з часом навпаки вже уряд спирався на громадську думку. 80% японців впевнено за Україну і на цьому воно ґрунтується. Нещодавно було проведено чергове опитування і воно дуже цікаве, тому що питання було сформульовано так: «Чи ви підтримаєте зусилля уряду по підтримці України, навіть якщо ви відчуєте наслідки?». Мається на увазі вплив на продовольство, енергетику і так далі. 70% опитаних сказали, що так. І я вважаю, що це абсолютно фантастичний результат. 

93,5% японців погано ставляться до Росії та у 2023 році цей показник виріс на 4,9% у порівнянні з 2022. 

Попри все, російська пропаганда шалено працює, і вона присутня в Японії. Багато росіян живе в Японії. Є чимало телеграм-каналів, і вони продовжують через усілякі культурні шпарини просовувати свою пропаганду. Є маргінальний прошарок японців, в них, як правило, у 99% випадків дружини — росіянки, то вони підтримують Росію. Але що стосується народу, то ви можете абсолютно бути спокійні, де б ви не були та коли б ви не стикалися з японцями. Якщо ви кажете, що ви з України, то відразу відчуєте їхню підтримку. «Ганбатте Кудасай» — це по-японськи тримайтеся, вперед і запевнення, що ми з вами. Ми це відчуваємо буквально щодня на всіх рівнях. 

Тут не люблять говорити про можливість війни з Китаєм

В Японії є розуміння того, що Росія і її сателіти можуть розпалити черговий конфлікт в регіоні, щоб відтягнути увагу Сполучених Штатів від Європи. Особливо це стосується Північної Кореї. Насправді якщо так дуже-дуже спростити цю формулу, то Росія використовує не тільки зброю Північної Кореї, де закуповує поганої якості снаряди й так далі. Але вона і надає Північній Кореї щось, що їй дуже потрібно. На початку березня відбулися запуски трьох балістичних ракет в бік Японії. Північна Корея робить це постійно. Я вам скажу, що це дуже нервує Токіо. Тому що тут армії як такої немає. Є сили самооборони, і їх всього 240 тисяч людей. 

Звичайно, в них є потужний флот, є протиракетна оборона, є авіація. Однак, вони чітко дають собі раду, що є 39 атомних реакторів. І є територія цих острів, яка не має стратегічної глибини. І є мегаполіси, такі як Токіо, 39 мільйонів. А якщо Йокогаму додати, то виходить кластер неймовірного масштабу з ВВП, мабуть, 1,5 трлн доларів. Тому будь-які атаки на цю територію призведуть до жахливих наслідків. Цього допустити не можна. 

У грудні 2021 року Японія переглянула свої стратегічні документи в бік підвищення рівня загрози. А в Японії це дуже серйозно. Якщо щось таке відбувається, то за цим йде політика. Політика ця призвела до того, що уряд Кісіди різко збільшив плани витрати на оборону на 5 років, і вони вже реалізуються. Вони усвідомлюють, що жодна країна світу, яка б вона потужна не була, не може протистояти у війні проти таких країн, як Росія або, не дай Боже, Китай. Тому потрібні альянси, потрібні союзники, які разом будуть служити справі зміцнення миру. Перший такий альянс QUAD — США, Австралія, Японія й Індія, вже створений і функціонує. Має економічну складову, але здебільшого він розраховує на те, щоб стримувати амбіції Китаю. 

Тут не люблять говорити про можливість війни з Китаєм. Навпаки, є намагання побудувати діалог. Тому що, по-перше, Китай є найбільшим торговельним партнером Японії, а по-друге, Китаю потрібні японські інвестиції, так само як і південнокорейські. Тому Китай каже про те, що треба підписувати угоду про вільну торгівлю з Південною Кореєю та Японією. Але говорити про те, що тут є питання прямого військового зіткнення — це трохи перебільшення. І це при тому, що Китай претендує на частину територій Японії. 

Японія зараз закуповує тамагавки, причому закуповує їх досить солідно, на 400 вже підписаний контракт, і буде ще. Вона входить у новий проєкт розроблення винищувача нового покоління з Британією та Італією. 

Але проте всі розуміють прекрасно, що масштабний конфлікт буде надзвичайно жорстким і його наразі хочуть уникнути. 

Прем'єр-міністр Кішіда на самому початку вторгнення сказав, що Україна сьогодні – це, можливо, Східна Азія завтра. Маючи на увазі, що є чітке усвідомлення зв'язку конфлікту в Європі з можливим конфліктом у Тихоокеанському регіоні і в Східній Азії. 

Спілкувався Микола Вересень

Зображення Reuters