Вадим Черниш: Чому українські спецслужби діють так зухвало?

Для багатьох стало несподіванкою, що українські спецслужби можуть робити такі операції, як «Павутина» чи атака Керченського мосту. Але це потужний інструмент, який можна розділити на дві частини. Пів року тому колишній президент Фінляндії та ще декілька високопосадовців написали доповідь для Євросоюзу, в якій запропонували створити Єдине європейське розвідувальне агенцію, яка б тісно працювала з Єврокомісією як органом.

Перша категорія. Це збір адекватної інформації про Росію. Після встановлення радянської влади на території колишньої Російської імперії, в тому числі в Україні, було створено спеціальне дезінформаційне бюро. Що воно робило? Ховало всю статистику по Радянському Союзу і навпаки генерувало документи, які виглядали як справжні, але з фальшивими даними щодо промислового виробництва, працевлаштування, обсягів, ВВП і так далі, що могли б перехоплюватися іноземними розвідками. І ця традиція у РФ є дотепер. Ну ми ж знаємо, хто при владі, — колишній спецслужбіст. 

Росія засекретила безліч інформації саме про себе. Тому ці економічні експерти постійно плутаються, коли ж вона впаде та Росія, чи вона не впаде ніколи. Головна причина в тому, що росіяни вміло ховають справжній стан речей, але українці постійно дізнаються щось через власні можливості. Дізнаються дуже багато не через те, що в них є супутники і механізм перехоплення, а якраз через людей. І таких можливостей чимало через велику кількість українців, які проживають в Росії. Тобто можливості для ведення такої роботи наших спецслужб набагато більше, ніж у європейських. 

Друга частина — це виявити больові точки та вдарити по них. В американській термінології так звані covered actions або covered operations, тобто таємні операції. Це ми вже дуже любимо в Україні. За операцією зі знищення літаків є дві речі — виявлення слабких місць і вміння по них вдарити. Оці комбінації дуже часто недосяжні для європейських служб. Українці можуть показати та координувати, і бути лідерами. Звичайно, нам чого завжди не вистачає? Фінансування. Я наводив кілька разів приклади, але національна розвідувальна програма США на рік вартує від 80 до 90 мільярдів доларів. Не враховуючи розвідувальні інформації. Уявіть, нам би таку кількість грошей, то я б так подивився, що б із Росією відбувалося. Але правда, ми маємо цим скористатися.

Так само цінна інформація збирається українцями, що безплатно передається нашим союзникам, хоча вона коштує мільярди. Ми користуємося Патріотами та різноманітними радіостанціями, що виявляють цілі літаки, ракети і так далі. У кожного літака та ракети є свій сигнал, так звана апертура. Ми знаємо, як всі ймовірні корейські, іранські, російські цілі себе ведуть в повітрі, як вони відображаються на моніторі. Тобто ви маєте повний профайл всієї зброї, яку використовує Росія. Куди ми це діваємо? Ну звичайно ми кладемо собі в базу даних. Наші фахівці над цим працюють: вони вже виявляють цілі, знають кожний літачок чи дрон. Але це все безплатно йде в Сполучені Штати виробникам військової техніки. Виробники що роблять? Вони це враховують під час створення нових систем, які коштують десятки, а то не сотні мільярдів.

Так це із розряду апеляцій до пана Трампа. А що ви робите? Так ми робимо якраз те, чого ви не можете у своїх Штатах. Ми просто даємо вашим виробникам випробування дронів. От дивіться, яка схема зараз цікава. Ми використовуємо дрони, накопичуємо досвід і тепер всі хочуть доєднатися до фінансування. А чому? Тому що вони будуть бачити і не витрачати у своїх державах зайві кошти. Ну, наприклад, поляки відмовилися від подальшого руху щодо закупівлі близько чотирьох десятків, якщо я не помиляюсь, американських гелікоптерів. Бо вони подивилися на картинку бою і вважають, що їм краще витратити ці кошти в інший напрямок, в який саме — поки що не говорять. 

Малюк разом з колегами пишуть історію 

Головне, що треба розуміти про роботу наших спецслужб, — вони вже набули рис повноцінної інституції, настільки потужної, що джерел про спеціальні операції на території ворога — не відбувалось. Це величезна повага в певних колах і не лише персонально до Малюка, бо це ж сотні людей, якщо не тисячі. Наші спецслужби показали, як руйнуються міфи.

По-перше, є міф про те, що Росія дуже захищена країна, що навіть не варто й витрачати часу. Тому що, за замовчуванням, це дуже надскладне завдання. Ніхто не хоче витрачати кошти, сили, людей. І це сприймається як дуже високий ризик, що на думку багатьох за замовчуванням їх одразу пригальмовує, через їхнє сприйняття Росії як величезної, потужної, автократичної, централізованої держави. Вони (західні спецслужби, зокрема) говорять, що ніхто людьми ризикувати не буде. Це неможливо, а ми говоримо: ні це можливо.

Інше сприйняття Росії в тому, що ми її знаємо. Уже знаємо бурятів на дерев'яних табуретках, і інші зразки озброєння. На мою думку, це перевага. Далі — планування. Алегорія така, якщо ви вчитесь карате, починаючи з самого початку, а карате це не спортивне, а бойове мистецтво, то вас одразу ж вчать, коли правильно завдавати ударів і який ефект від цих чи інших ударів. Тобто не просто там по сідницях бити, а атакувати правильні місця. Такі удари можуть бути небезпечними і можуть роззброїти. Тобто ви чітко знаєте, куди бити. Але для цього потрібно зібрати інформацію. Тобто ті люди, які збирають інформацію — це не ті самі, що здійснюють операцію.

Треба мати людей, які нададуть цю інформацію. Тобто, це перший елемент. Це ми змогли зробити безпосередньо з полів, через контакти з людьми. Організувати такі контакти, які не знають культуру, слабкості, сильні сторони, — практично неможливо. Далі потрібні люди, в тому числі і ті, які перетнуть кордон, з правильним бажанням, сміливі люди, але й разом з тим розумні, яких ви не відрізните від росіян. Які можуть, навіть, якщо потрібно, такою російською заговорити, що москвичі заплачуть. Таких небагато. Це люди з високим рівнем підготовки, але разом з тим, з високим рівнем, скажімо так, набуття ідентичності ворога. Таких людей теж небагато. 

Ну, останнє. Координація та організація самого виконання таким чином, щоб все було побудовано на технічному рівні. Як говорив Путін, терористи — це завжди зовсім інший рівень. Терористи хоча і можуть класно організуватися, але не на тому рівні, на якому працюють спецслужби. І це чітко відрізняється від терористичних операцій, де люди неважливі. Ну, знищать там 20-30 самогубців, та й фіг з ними. А тут ти маєш ще забезпечити, щоб ті люди, які провели операцію, повернулися. Бо спецслужба дбає про своїх співробітників, вони не смертники. Не кожен керівник західної розвідки може піти на ризик, на які йде українське керівництво, ризикуючи людьми, але знаючи що люди висококваліфіковані, — і цей ризик буде зведений до мінімуму. 

Ну й про інноваційність підходу: та ж сама «Павутина» модульні будиночки з яких вилітали дрони. Тобто в спецслужбі створені умови, коли креативність заохочується і разом з тим зберігається управління. Тому фахівці дивуються і захоплюються тим, що зробили українські спецслужби. 

Джерело: Вадим Черниш, керівник Центру безпекових досліджень «СЕНСС» в інтервʼю на «Аналізуй».