Вікторія Войціцька: Галущенко має сидіти за державну зраду. Це моя особиста думка

В ефірі «Аналізуй» експертка з питань енергетики Вікторія Войціцька в ефірі розкриває шокуючі деталі корупційної схеми «Мідас» в «Енергоатомі» та пояснює, чому Герман Галущенко має відповідати за державну зраду. Перед вами стисла текстова версія розмови. Інтерв`ю повністю можна переглянути тут. 

Що нам з того? Це правильне питання, яке насправді ставлять мільйони українців: а що нам з арешту Галущенка, що далі?

Перше. Дійсно, існували такі схеми, як схема «Мідас», де встановлювали «шлагбаум» для компаній, які надавали послуги державним підприємствам, — щоб із ними розрахувалися за поставлені товари, послуги чи виконані роботи. Фактично, споглядаючи за відповідними галузями й компаніями, вимагали відкати за те, щоб просто заплатити їм їхні ж гроші. Ця біда була і є. Але тепер питання: чи можна її зупинити?

Можна — якщо викривати такі схеми, показувати їхній системний характер, демонструвати, як вони працюють. Щоб будь-яка влада — нинішня чи наступна — була змушена відповісти: як налагодити систему контролю закупівель у великих державних компаніях? Як зробити їх максимально прозорими? Як звітувати перед суспільством, що товари й послуги закуповуються за реальними ринковими цінами? Бо жодна компанія не працюватиме собі в збиток.

Тут дуже проста математика. Якби приватним компаніям, які працювали з «Енергоатомом», це було невигідно — вони б не продовжували співпрацю. Якщо всіх поставити в рівні, прозорі ринкові умови — не буде предмета для корупції. Потрібно лише визнати, що в нас є проблема із закупівлями у великих державних компаніях, і показати це на прикладі Галущенка, Міндіча та інших.

Ідеться не лише про «Енергоатом». Такі «шлагбауми», я впевнена, стояли — і, можливо, стоять — і в інших державних компаніях, не тільки в енергетиці. Ми говоримо про понад 100 мільйонів доларів в «Енергоатомі». А тепер згадаємо «Центренерго», «Укренерго», інші галузі — лісництво, комунальні підприємства. Це ж завжди було джерелом корупції.

Чи можна її максимально знизити? Я не ідеалістка — не кажу, що її можна повністю викорінити. Але зменшити — точно можна. І одним з елементів успіху буде притягнення до відповідальності тих, хто крав, особливо під час війни.

Наприклад, «Енергоатом». Що відбулося? Черговий симулякр. Із семи членів наглядової ради, які мали бути сформовані за законом, уряд призначив лише чотирьох. Начебто наглядова рада є, але фактично її немає. Наші міжнародні партнери, замість жорстко вимагати дотримання духу закону про корпоративне управління, віддали це питання українському уряду, мовляв, поки війна — не будемо сильно втручатися. Я вважаю, що це була помилка. І це стосується не лише «Енергоатома».

Партнери, маючи глобальні інструменти впровадження стандартів управління державними компаніями, могли досягти значно кращого результату. Але вони відсторонилися і, як деякі європейські та американські бюрократи, відсунули питання корпоративного управління на другий план. Треба до цього повернутися. Держава в особі Кабінету Міністрів і Верховної Ради не повинна політично впливати на управління компаніями. Наглядові ради мають формувати професійний менеджмент. Це був перший стовбур, який почали підпилювати — і він захитався, бо був нестійкий.

Другий момент — питання до кожного з нас. Коли ми робимо політичний вибір, підтримуємо ті чи інші сили, ми маємо робити це свідомо. Не йти за красивою обгорткою. У нас немає сталих політичних партій — є політичні проєкти, які з’являються щоразу нові. Люди часто йдуть за «цукеркою», не розбираючись, що всередині. Можливо, пройшовши цей страшний етап війни, ми маємо подорослішати й почати глибше аналізувати кандидатів, партії, ідеї та ставити питання.

Далі — притягнення до відповідальності тих, хто організовував ці схеми. Щоб, як то кажуть, неповадно було наступним — щоб навіть думки не виникало створювати ще один «шлагбаум» уже для нової політичної сили чи групи.

У нас є представництво в законодавчій гілці влади, яка має контролювати виконавчу. У мене є питання до пані Свириденко, яка очолювала Міністерство економіки, відповідальне за «Енергоатом». Наглядова рада була недоформована — лише чотири особи, з яких двоє іноземців і двоє українців, зокрема Тимофій Милованов. Чомусь ніхто не питає: де він був? Лише коли розкрився весь цей жах із «Мідасом», він написав пост, склав повноваження й заявив, що йому не дали можливості провести аудит. А де були системні дії раніше?

Що зробило Міністерство економіки, щоб навести лад або хоча б розібратися в ситуації?

Сьогодні в нас багато питань і небагато інструментів контролю — це публічна комунікація та підтримка тих, хто говорить правду, хоча їх за це поливають брудом. Я кажу, зокрема, про Ольгу Кошарну, яка говорила про конфлікт інтересів одного з іноземних членів наглядової ради «Енергоатома».

Щодо кейсу Галущенка я дивлюся ширше, ніж просто на чергову корупцію. Для мене це людина і система, яку він побудував, що призвели до послаблення нас в енергетичному секторі. Я вважаю, що він має сидіти за державну зраду. Це моя особиста думка.

Він не просто корупціонер. Галущенко і його команда робили все, щоб послабити нас енергетично. У 2022–2023 роках я пояснювала, зокрема у Вашингтоні, що ми дедалі більше залежимо від атомної генерації. Щоб АЕС працювали на повну потужність, потрібно завчасно забезпечити їх ядерним паливом. У відповідь постійно звучала одна й та сама відмазка: ніхто не гарантує безпеки транспортування — тому цим не займатимемося. Тобто нас свідомо підводили до зими з удвічі меншою генерацією, ніж потрібно.

Партнери питали, яке обладнання потрібно, який план захисту об’єктів. А їм розповідали, що все добре, ми готові. При цьому стратегічні запаси обладнання для ремонтів не були сформовані. Нам розповідали, що це Божа роса, повторювали мантру «все нормально», хоча діяти треба було зовсім інакше.

І останнє. У 2017 році Верховна Рада ухвалила Енергетичну стратегію України до 2035 року. Там чітко зазначалося: розподілена генерація — ключовий елемент нашої безпеки. Приходить Галущенко — і перекреслює це, пропонуючи нову стратегію до 2050 року з десятками гігаватів ядерної генерації. Два роки витрачаються на проєкт закупівлі російських реакторів у Болгарії — фактично металобрухту, який не посилював би нас, а навпаки.

Він діяв скоординовано. І, як на мене, його діяльність і діяльність усієї цієї Деркачівської гоп-компанії була спрямована на максимальне послаблення України в енергетичному секторі.