Янукович не був зрадником. Спогади про президентів. Частина третя.

Цим літом два видатні історики сучасності (як вони самі жартують з себе) Микола Вересень і Данило Яневський зустрілись за кухлем пива та вирішили потеревенити про історію. «Я чекав цього тридцять років, коли нарешті я буду брати участь в програмі, де говорять виключно про історію», — каже Вересень. «Миколо, ми два аксакали, які трошки побачили життя, то чому б нам не пригадати історію, яка була прямо перед очима», — роздумує Яневський. Коротше, ці двоє домовились пригадати українських президентів, якими вони їх бачили, з ким пили, кого матюкали та кому дякують досі. Перед вами стисла текстова версія спогадів про Януковича. Відео формат можна переглянути тут. 

Яневський: Я хочу звернути увагу глядачів на моє судження. Ющенко зробив принципово важливу стратегічну помилку, яка врешті-решт поставила хрест на ньому особисто, на його політичній силі і на перспективах української держави під його керівництвом. Він підписав угоду 50 на 50 з Юлією Тимошенко. І це був поїзд в один кінець. І людина, яка отримала на президентських виборах 51% залишився з 5% ядерного електорату на наступні президентські вибори. Ця угода 50 на 50 відкрила дорогу до влади Віктору Федоровичу Януковичу. 

Треба абсолютно ясно розуміти, що Янукович не з'явився звідкись, він став прямим наслідком, в тому числі не тільки американських технологій у виконанні Пола Манафорта, але й того, що наші національні демократи, як ти їх називаєш — куртуазні націоналісти, зробили все від них можливе для того, щоб спустити в унітаз Ющенківську каденцію. 

Вересень: Я хочу сказати глядачам, в першу чергу, що я час від часу маю, не люблю вживати слово «критику», люблю вживати слово «роздуми». От я розмірковуючи над різними обставинами, приходжу до висновку, що помилок не було. От коли, Дене Борисовичу, це я не дорікаю, а просто говорю там у повітря… немає підручника (і я завжди про це кажу), який міг би взяти з полиці чи з шухляди президент Ющенко і подивитися на 325-й сторінці, що не треба підписувати унію з Юлією Тимошенко. Так само не було підручника у Кравчука, у Кучми, ні в кого з них підручників не було. 

Коротше, давай до Януковича. 

Яневський: Хочу піти до нього через місточок. Деякі люди, наші колеги, причому мною шановані, я дуже шанував свою наступницю на посаді директора Київського бюро «Радіо Свобода» Ганну Стеців-Герман. І вважав завжди, і не тільки я, що вона була прекрасною ведучою, журналісткою у Варшаві, працювала для «Радіо Свобода». Там ідіотів не тримали, так? Вона одномоментно перейшла в табір Януковича! Чи легендарна редактор «5 каналу» Дарка Чепак в секунду опинилась в таборі Януковича. Для мене це непрояснена річ. Гроші? 

Вересень: Виключно! Я тобі скажу, що не просто пропонували мільйон, а, наприклад, по чутках, але таких надійних чутках, Ганна отримала три. І рішення було прийнято прямо в стінах Кабінету Міністрів, де вона була і випадково зустріла Януковича, який тоді був прем'єром. Він завів її в кабінет, щось пошушукався, — і вона вийшла вже при новій посаді.

Яневський: У мене був випадок  на моїй зміні на «5 каналі». Відправив я журналістів у «Зоряне», де була штаб-квартира цих блакитних. Годину немає, дві немає, три немає, чотири… Я вже переляканий до Демчука пішов, керівників каналу, — і ніхто не знає, де наші колеги. Повертаються години за чотири. Я говорю: «Трясця вашу матір!». — «А у нас телефон», — каже, «відібрали на вході». — «А що ж ви там сиділи 4 години?». Вони кажуть, що там все керівництво регіонів було: і ця Богатирьова, одна з їхніх лідерів каже, що ми зараз не можемо дати вам коментар. — «Чому?» — «Ми дивимося п'ятий канал, щоб зрозуміти, що в країні відбувається». 

20 років минуло, але я не можу зрозуміти про цей випадок у Івано-Франківську. Коли хлопець кинув яйцем у Януковича, він впав, його занесли, він обмочився. Буває таке. І Тарас Чорновіл почав верзти якусь неймовірну ахінею. До нього ж побігли, бо Янукович не міг говорити, що відбулося. Вигадували, що там якийсь предмет неопізнаний був, замах, стрільці. Студент просто кинув раніше, на секунду раніше, ніж снайпер, який готував... Ці помаранчеві нічого не могли організувати! Які там снайпери! 

Коротше, я зібрав речі, коли це все сталось з виборами Януковича і сказав, що я не можу на цього Януковича вже дивитися, валізку спакував, — і поїхав до Чикаго з Мартою. Я не міг і не хотів жити при Януковичі.

Вересень: Розумієш, повторю, може, я це говорив вже 20 разів. Всі вітаміни однаково корисні, — так і всі президенти однаково корисні. Тобто у нас не було жодного некорисного президента. Приміром я думав перед програмою про Януковича і можу тобі сказати, що Янукович не був зрадником. Він був людиною СРСР. Він був президентом Української Радянської Соціалістичної Республіки. І тому він ніколи нікого не зраджував. Людина, яка хотіла Радянський Союз так, як і Путін зараз. Правда, Путін хоче НДР, а той хотів бути, значить, першим секретарем ЦК Компартії України. Ну і все, йому так вигідно! Але його користь в тому, що оцей нарив політичний був сформований. Це дуже цинічно, що я скажу, що він є в основі, у фундаменті сьогоднішніх подій війни. І ця війна, яка сьогодні ведеться, безперечно почалася в 2014-му році, коли стало те, що ти сказав, — з’явилась суб'єктність. 

Це ж як камінь кинути в воду, — ці хвильки розходяться ж по всій Україні. Ми сьогодні перебуваємо в стані, коли 90% людей розуміють, хто головний ворог і здогадуються, хто головний друг. Це, мені здається, важливо. Тому Янукович теж приніс таку негативну користь, — він відкрив очі, зробив багато корисного. Він показав, що таке оточити себе кацапами, паплюжити українську історію, призначати невігласів на різні посади і так далі. Він показав, що корумпувати можна будь-кого. 

Яневський: Ти пам'ятаєш, що Україна — це три сорти, так? Я подумав, що є зерно в цій теорії. У нас насправді на той момент, 2004 рік, не було єдиного народу. Формально громадяни поділялися на два принципово різних типи свідомості. Оця частина, яка більш-менш правобережна, частина лівобережна, Полтава там очевидно, — це громадяни з психологією людей, які заробляють на життя на землі, або на воді, у випадку Одеси. А ця частина, після того, як відкрили поклади Луганської і Донецької окупованих областей, — це люди, які заробляють на прожиття під землею. Це підземні люди. Два різних типи свідомості, два типи моделі соціальної поведінки, різні побутові практики. Навіть ті українці, яких переселяли насильно, у звірячий спосіб. 

Я саме читаю документи СБУ, Головного державну архіву, дуже дякую працівникам, які мені їх надали… Хоча вони тримали українську мову, там всякі звички побутові і так далі, але їхні діти вже ставали манкуртами. Вони вже не були українцями, але вони не могли стати етнічними росіянами. Вони були щось посередині. Я думаю, що трагедія цієї частини народу нашого і, очевидно, їхніх політичних репрезентацій саме в тому і полягала. Вони не знали, в чому їхня місія. Гроші — це не місія в політиці. Гроші — це інструмент. 

Вересень: Ну, це ти так думаєш. А вони такими словами як «місія» не оперують. А другий момент, це я дозволю собі процитувати академіка, оскільки ми ж академіки, — Мирослава Поповича. Ми з ним десь у 1995 році почали говорити про самоідентифікацію. Він вивів те, що ти кажеш: вони вже не українці, але ще не русскіє. Він сказав: «Розумієте, — це прірва на два стрибки. Ти не можеш перестрибнути одразу, перетворитися з совєцкого чи русского в українця. Ти маєш спочатку сказати —я не русский, — а потім різними шляхами приходиш до того, що ти українець». І він навіть навів дуже цікавий приклад. 

Він сказав, що навколо Запоріжжя, в Запорізькій області, якщо ти спитаєш людину в селі: «Ти хто?». Він скаже: «Я руський». А коли ти перепитаєшь: «Так ти русский?» — «Ні, я не русский, я руський». — «Так ти українець?». — «Ні, я не українець». І оці всі елементи, вся ця травичка повигулькувала Україною через спротив Януковичу. Коли Янукович сказав, що Союз нерушимый, — а люди сказали, щоні.

У Януковича була дуже цікава психологія, і знов-таки закликаю глядачів, слухачів, звернути на це увагу. Він хотів добра. А якого добра він хотів? От він хотів, щоб Ден Яневський отримував 2500 євро і працював би молодшим інженером на копальні імені Засядька. І тут приходить Ден Яневський і каже: «Я взагалі хочу історію вивчати». І цього зрозуміти Янукович не міг! Я тобі, сука, даю дві з половиною тисячі євро. Ти зможеш купити квартиру, машину і все на світі. Нахіба тобі ця історія? Я ж навіть тебе в копальню не опускаю. Я ж не кажу, щоб ти сідав у ліфт і їхав. Ти на горі сидиш, у тебе креслення тут якісь, — і все прекрасно. 

Я даю тобі бабло, тобто я добре до тебе ставлюся, але я вирішую, ким ти будеш, ким будуть твої діти, що для тебе важливе, а що для тебе не важливе. 

Яневський: Добре, тоді поясни мені дві речі. Я не можу до сьогодні їх скласти у себе в голові. Я дружив з одним з його неформальних технологів. Він мені розповідав, що був ритуал входження в президентський кабінет Януковича: губернатори мусили вставати на колінах заходити туди. От я до сьогодні не знаю, чи це правда, чи ні. З одного боку, він мені не мав чого брехати, ми були близькі друзі. Ти нічого не чув про це? 

Вересень: Я про це не чув, але коли мене запросили робити про нього кіно, то я помітив наступне. Ти маєш прийти та сісти в приймальню. У приймальню треба, щоб зайшли його підлеглі і побачили, що сам Вересень сидить і чекає на божественного Януковича. Поки цей ритуал не буде здійснений, я не можу потрапити до нього. Секретарка сидить і дивиться, чи всі вже оцей ритуал пройшли. Тільки після того вона каже: «будь ласка, заходьте».