Башар аль-Асад: шлях від лікаря до диктатора

Illustration


Коли Башар аль-Асад несподівано отримав владу після трагічної загибелі свого брата Басіля, він не був готовий до ролі лідера. Його молоді роки були присвячені зовсім іншій кар'єрі — він працював ординатором у відділенні офтальмології в Лондоні, прагнучи до тихого і розміреного життя. Але після смерті брата в автокатастрофі в 1994 році Башар повернувся до Сирії, де почав підготовку до нової ролі — майбутнього президента. Він навчався у військовій академії, став командиром танка, працював над своїм публічним іміджем і боровся з власними нервовими тиками. Проте його становлення диктатором було сповнене сумнівів — і у нього самого, і у його оточення.

Асма аль-Асад: “Троянда в пустелі” чи обличчя пропаганди?

Асма аль-Асад, дружина Башара, стала однією з ключових фігур режиму. Вихована в Лондоні, освічена і стильна, вона спочатку виглядала як уособлення прогресу і модернізації. У 2011 році її навіть назвали “трояндою в пустелі” в статті модного журналу “Vogue”. Західні політики і медіа вважали її символом надії на демократичні зміни в Сирії.

Але за зовнішньою гламурністю ховалася жорстка реальність. Асма стала “м’якою стороною влади”, активно беручи участь у пропаганді режиму. Вона втішала вдів війни, з’являлася на державному телебаченні і створювала ілюзію турботи про народ. Тим часом її клан Ахрас набував впливу, а родина Башара, особливо його мати Аніса Махлуф, втрачала свої позиції.

Громадянська війна: репресії та руйнування

З початком громадянської війни в Сирії режим Башара аль-Асада став ще жорстокішим. Його солдати морили міста голодом, руйнували їх артилерією і хімічною зброєю. За роки війни десятки тисяч людей були закатовані у в'язницях, сотні тисяч — убиті, а мільйони — змушені покинути свої домівки. Слова, написані на стінах прихильниками Асада, стали символом його політики: “Асад або ми спалимо країну”.

Міжнародна спільнота неодноразово засуджувала режим за використання хімічної зброї, але Башар заперечував усі звинувачення, називаючи протестувальників “терористами”. Він обіцяв співпрацювати з ООН, але водночас продовжував свою політику репресій.

Залежність від союзників

Режим Башара тримався на підтримці Росії та Ірану. У 2015 році він звернувся до Володимира Путіна за військовою допомогою, і Росія офіційно вступила у війну. Російські авіаудари допомогли Асаду повернути контроль над значними територіями, але це ще більше посилило його залежність від Москви. Башар захоплювався Путіним, вважаючи його втіленням ідеального лідера — безкомпромісного і сильного.

Падіння режиму

Після 13 років війни Сирія опинилася у руїнах. Країна стала залежною від іноземної допомоги, а союзники Асада — Росія та Іран — втратили інтерес до підтримки його режиму через власні проблеми. Коли міжнародна увага змістилася на інші конфлікти, система Башара почала розвалюватися. Повстанці швидко захопили контроль над країною, змусивши Асада і його родину тікати до Москви.

Життя у вигнанні

Сьогодні Башар і Асма аль-Асад живуть у Москві, ізольовані від світу. Вони втратили владу, але зберегли свої статки, які оцінюються в мільярди доларів. Їхній старший син Хафез готувався стати наступним правителем Сирії, але ця мрія залишилася нереалізованою. Династія Асадів завершилася, залишивши за собою зруйновану країну і мільйони скалічених доль.

Спадщина режиму

Правління Башара аль-Асада стало одним із найтемніших розділів сучасної історії. Громадянська війна, яка забрала життя понад пів мільйона людей, залишила Сирію у стані гуманітарної катастрофи. Понад шість мільйонів сирійців були змушені стати біженцями. Режим Асада став символом корупції, репресій і жорстокості, які не тільки зруйнували країну, але й вплинули на весь Близький Схід.

Доля Башара аль-Асада — це історія про те, як особисті амбіції, страх і жага влади можуть призвести до трагедії національного масштабу. Він залишив по собі не лише зруйновану Сирію, але й урок для всього світу: диктатура ніколи не може бути відповіддю на виклики сучасності.

За матеріалом NZZ