The Economist: Чого Фінляндія може навчити Україну у питаннях війни та миру

Illustration

Ellie Foreman-Peck

Команда «Аналізуй»9 вересня 2025

Президент Александр Стубб стверджує, що Україна може повторити успіх Фінляндії

Тиран у Кремлі заявив, що ця територія перебуває у сфері його впливу, і зажадав нерівного обміну територіями. Коли його вимогу було відхилено, він інсценував операцію під чужим прапором, а потім вторгся в країну, розраховуючи захопити столицю за два тижні. Західні демократії пообіцяли підтримку, але так і не надали її. Менш ніж через п’ять років жертва була змушена поступитися Росії десятою частиною своєї території та пообіцяти вічний нейтралітет. Такою була доля не України у цьому десятилітті, а Фінляндії у 1940-х роках. Сьогодні вона є однією з найуспішніших і найзаможніших європейських держав. 
Останнім часом Фінляндія знову опинилася у центрі уваги. Її лідера було включено до складу учасників зустрічі, що відбулася минулого місяця у Білому домі між Дональдом Трампом, Володимиром Зеленським та ще шістьма європейськими лідерами. Коли Трамп звернувся до президента Фінляндії Александра Стубба, одного з найбільш стійких і врівноважених прихильників України, той сказав: «Ми знайшли рішення у 1944 році, і я впевнений, що у 2025 році ми зможемо знайти рішення, щоб покласти край агресивній війні Росії, знайти й досягти тривалого та справедливого миру». 
А в недавньому інтерв’ю журналу The Economist він сказав про рішення 1944 року, яке багато хто вважає поразкою: «Ми й досі вважаємо, що перемогли, бо зберегли свою незалежність». Коли Сталін уперше напав на Фінляндію у Зимовій війні 1939–1940 років, вона була незалежною лише 21 рік, провівши більшу частину XIX століття у складі Російської імперії, а до цього — 600 років у складі Швеції. Фінляндія була включена до таємного пакту Молотова-Ріббентропа, який поділив Центральну та Східну Європу між Німеччиною та Радянським Союзом. Фінляндія відійшла до СРСР.
Однак, на відміну від інших частин колишньої Російської імперії, а також багатьох країн Центральної та Східної Європи, Фінляндія, держава з населенням менше 6 мільйонів осіб і кордоном із Росією протяжністю 1300 км, ніколи не втратила своєї незалежності та демократії. Це стало можливим не завдяки підтримці Заходу, а завдяки мужності її народу, чесності еліти та жорсткому реалізму людини, яка командувала фінською армією у роки війни — Карла Густава Маннергейма, колишнього генерала Російської імператорської армії, який був таким же рішучим у веденні боротьби, як і у прийнятті гіркого миру. У березні 1940 року, після «16 тижнів кривавих боїв без відпочинку вдень і вночі», Маннергейм звернувся до солдатів: «Наша армія й досі стоїть непереможена перед ворогом, який, попри величезні втрати, лише зріс у своїй чисельності».
Незадовільний рівень підтримки з боку Заходу, переважаючі розміри та жорстокість супротивника, «життєва філософія та моральні цінності якого відрізняються від наших», означали, що, хоча Сталіну й не вдалося досягти своїх максималістських цілей, Фінляндії довелося позбутися території, але не людей. «Тепер нам належить більше, ніж будь-коли, бути готовими захищати нашу ще більш зменшену батьківщину з тією ж рішучістю та енергією, з якою ми захищали її неподільною», — сказав Маннергейм. Все населення фінської Карелії — понад 400 000 осіб — було евакуйовано після завершення Зимової війни та подальшої «Війни-продовження», у якій Фінляндія на певний час відтіснила росіян.
Досвід Фінляндії наводився як приклад від самого початку війни в Україні — і як модель, якої слід уникати, і як модель, якій, можливо, варто наслідувати. Промова Маннергейма поширювалася в офісі президента Володимира Зеленського у перші місяці війни, але була відкладена убік. Мир, нав’язаний Фінляндії у 1944 році, був далеко не справедливим. Але все могло бути й гірше. Фінляндія поступилася 10 % своєї території, включно з Карелією та половиною Ладозького озера. Її армія була обмежена, як і її можливість вступити до НАТО. Вона була змушена дозволити Росії орендувати військово-морську базу на півострові Порккала у Фінській затоці, всього за 30 км від столиці.

Не маючи жодних гарантій безпеки від Заходу чи когось іншого, Фінляндія реалізувала цю незалежність не шляхом антиросійської політики, яка майже напевно призвела б до нового вторгнення, а шляхом побудови однієї з найуспішніших країн Європи. «Люди не чекали ідеальних умов. Вони працювали з тим, що мали», — пояснює експерт із зовнішньої політики Рісто Пенттіля. У політиці та ЗМІ Фінляндія ретельно уникала всього, що могло б викликати гнів Москви. Для більшості сторонніх спостерігачів те, що стало відоме як «фінляндизація», було рабською формою умиротворення. Для Стубба і більшості його співвітчизників «це було визначенням реальної політики в час, коли у нас не було вибору». Це дозволило Фінляндії дотримуватися своїх основних цінностей — загальної освіти, соціального забезпечення та верховенства права.

Задовго до вступу до НАТО у 2023 році Фінляндія розробила систему «тотальної оборони», засновану на обов’язковій військовій службі та добровільній участі приватних підприємств. Її армія, що складається з призовників, формує резервні сили з майже 1 мільйона навчених громадян. Еско Ахо, прем’єр-міністр у 1990-х роках, говорить, що все це було б неможливим без відчуття справедливості. «Фінляндія змогла створити систему національної оборони не лише через загрозу з боку Росії, але й тому, що їй було що захищати», — сказав він.

Стубб зазначає, що сьогодні Україна перебуває у кращому становищі, ніж Фінляндія у 1944 році — «зруйнована, злиденна країна», яка практично не мала зовнішньої підтримки. У України є союзники, які працюють над гарантіями безпеки та допомагають їй економічно. Україна, за його словами, може або жити минулим і нарікати на несправедливість зовнішнього світу, або «зібрати уламки, відбудувати країну й повірити у своє майбутнє», викорінивши корупцію, зміцнивши свободу і соціальну справедливість та покінчивши з цинізмом. Такий вибір стоїть перед нею.

Переклад «Аналізуй». Оригінальний матеріал The Economist.

Аналізуй — платформа розумних людей, 2020-2024

All rights Reserved

Аналізуй — платформа розумних людей, 2020-2024

All rights Reserved