Доларова дипломатія Джареда Кушнера

Illustration


Команда «Аналізуй»16 вересня 2026

Зять Дональда Трампа уособлює новий тип вашинґтонського діяча, для якого державна посада є засобом здобуття надзвичайного багатства.

В останні години перед тим, як у лютому цього року США розпочали війну проти Ірану, Джаред Кушнер провів у Женеві зустріч з іранськими перемовниками — це був останній шанс уникнути конфлікту, який мав занурити регіон у хаос і завдати удару по світовій економіці. Після зустрічі Кушнер відкинув своїх співрозмовників як людей, не вартих його часу. «Суцільні хитрощі, — сказав він журналістам. — Вони, по суті, скрізь грають з нами в ігри, і все це дуже, дуже слизько».

Кушнер, зять Дональда Трампа з хлоп'ячою зовнішністю, останніми роками отримав надзвичайно широкі повноваження. Разом зі Стівом Віткоффом, спеціальним посланником президента, йому доручили припинити війни в Ґазі, Україні та практично в будь-якому іншому місці, де вони можуть спалахнути.

Сорокап'ятирічний Кушнер не надто шанує дипломатичне ремесло. На його думку, знати історію регіону або подробиці перемовних позицій сторін менш важливо, ніж просто вислухати їх і знайти середнє рішення. Мирні угоди схожі на угоди з нерухомістю, казав він. І ті, й інші передбачають жорсткий торг, а іноді й блеф.

Те, що стільки дипломатів до нього зазнали невдачі, свідчить, на його думку, не про нерозв'язність міжнародних проблем, а про посередність його попередників. «Останні кілька років мене критикують усі ті люди, які намагалися й зазнали невдачі, за те, що я роблю це не так, як вони, — сказав він 2020 року, після того як Трамп представив свій перший план миру на Близькому Сході. — Якби хтось досяг успіху, мені не довелося б цим займатися».

Коли в лютому Кушнер і Віткофф розпочали зустрічі з іранськими перемовниками, дві країни перебували на межі війни. 2025 року американські та ізраїльські сили розбомбили іранські об'єкти зі збагачення урану, які, за словами західних лідерів, були задіяні в багаторічній програмі зі створення ядерної зброї. Після цього Трамп заявив, що здатність Ірану збагачувати уран було «знищено». Коли керівник провідної військової розвідувальної служби США поставив під сумнів оцінку президента, його звільнили.

Проте Трамп та інші західні посадовці вимагали подальших поступок. Іранці зберігали великі запаси низькозбагаченого урану. Він був похований під уламками після бомбардування 2025 року, але Трамп і прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу наполягали, щоб іранці віддали його та назавжди відмовилися від наміру збагачувати уран.

Трамп відрядив Кушнера й Віткоффа, аби поставити іранців перед фактично двоїстим вибором: передати всі свої запаси або чекати нападу. Щоб підкреслити серйозність погроз, він відправив на Близький Схід армаду. «Ми повинні укласти змістовну угоду, інакше стануться погані речі», — сказав він.

Обговорення обмежень іранської ядерної програми надзвичайно складне й передбачає як технічні завдання — визначення швидкости роботи центрифуг, які можна використовувати, — так і дипломатичні: перевірку часто сумнівних заяв іранців про роззброєння. Однак ані Кушнер, ані Віткофф не взяли на перемовини технічного радника. Хоча до Віткоффа було прикріплено фахівця Міністерства енергетики, у кімнаті його не було. Білий дім це заперечив.

Ніби демонструючи впевненість у собі, Кушнер і Віткофф водночас вели перемовини з російськими представниками щодо війни в Україні: обговорення Ірану відбувалося вранці, а України — по обіді.

Колишній дипломат, ознайомлений з перебігом перемовин з Іраном, розповів мені, що коли міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі почав пропонувати поступки, двоє американців не змогли точно зрозуміти, що саме їм пропонували. Вони звернулися по пораду до Рафаеля Ґроссі, генерального директора Міжнародного агентства з атомної енергії, але Ґроссі брав участь у перемовинах як нейтральна сторона.

Колишнього посадовця Білого дому, який працював над іранською ядерною проблемою, вразила відсутність підготовки: «Іранці приходять до вас з пропозицією. Що вона насправді означає? Наскільки вона їх відкидає — на два місяці чи на два роки? Які існують способи обійти обмеження? Те, що вони не мали із собою технічних радників, — це просто цілковита професійна недбалість».

На пресконференції після перемовин Кушнер стверджував, що іранці лише затягували час. «Вони просто намагалися виграти час, щоб зберегти все, що можливо, і дотягнути до завершення президентського терміну Трампа», — сказав він. Інший колишній посадовець Білого дому, з яким я розмовляв, переважно поділяв цю оцінку. «Це була та сама стара гра, — сказав він. — Позиція Ірану така: ми отримуємо до біса велике послаблення санкцій і нічого не робимо для демонтажу нашої ядерної інфраструктури».

Проте деякі експерти, які стежили за перемовинами, вважали пропозиції Арагчі щирими. Серед іншого, іранці пропонували повністю призупинити збагачення урану, чого раніше не робили, та розбавити запаси збагаченого урану, які ще мали.

На пресконференції американські перемовники зробили спантеличливі заяви. Віткофф звинуватив іранців у тому, що вони використовували Тегеранський дослідницький реактор — об'єкт, який виробляє медичні ізотопи, — для незаконного збагачення та накопичення урану, хоча неодноразові інспекції МАГАТЕ не виявили жодних ознак його військового використання. «Зі слів Кушнера й Віткоффа видно, що вони не розуміють багатьох технічних питань», — сказала мені Келсі Девенпорт, експертка з нерозповсюдження з Асоціації контролю над озброєннями у Вашинґтоні. Друг Кушнера висловився ще пряміше: «Він чудовий хлопець, але, чорт забирай, зовсім не розуміє, у що вліз».

Господар перемовин у Женеві — міністр закордонних справ Оману Бадр аль-Бусаїді — був настільки стривожений їхнім перебігом, що прилетів до Вашинґтона, намагаючись запобігти війні. Не домігшись аудієнції в Трампа, він зустрівся з віцепрезидентом Джей Ді Венсом, який виступав проти конфлікту. Потім він зробив надзвичайно нетиповий для кар'єрного дипломата крок: виступив на CBS із закликом виявити терпіння. «Мирна угода — в межах нашої досяжности», — сказав він.

У Вашинґтоні Кушнер і Віткофф повідомили Трампу, що іранці відмовилися капітулювати. Через кілька годин США й Ізраїль завдали серії нищівних ударів, унаслідок яких було вбито аятолу Алі Хаменеї та багатьох інших високопоставлених керівників Ірану.

Колишній посадовець Білого дому сказав мені, що адміністрація поспішила розпочати непотрібний конфлікт. «Я не звинувачую їх у провалі перемовин, — сказав він. — Але чому так швидко після цього починати війну й знищувати все керівництво? Це просто не було настільки нагальним».

Коли війна вже тривала, Кушнер несподівано пояснив причину нападу на іранців: «Вони, по суті, могли бути, знаєте, за кілька днів або тижнів від створення зброї, якби доклали до цього зусиль». Це було неправдоподібно. Після ударів по ядерних об'єктах Ірану 2025 року МАГАТЕ не бачило жодних ознак відновлення програми створення ядерної зброї.

Насправді, схоже, Трампа підштовхнув до конфлікту Нетаньягу, який вважав, що скоординована кампанія може швидко повалити іранський режим. Коли американські розвідники точно визначили місцеперебування високопоставлених керівників, Ізраїль вирішив завдати удару. У той момент Трамп, за словами державного секретаря Марко Рубіо, вирішив, що США не можуть уникнути війни: «Ізраїльська операція мала відбутися. Ми знали, що вона спровокує напад на американські сили».

За сім місяців, що минули відтоді, адміністрація Трампа загрузла в дорогій війні, з якої, схоже, немає простого виходу. США бомбили цивільні системи водопостачання й випадково завдали удару по школі для дівчат, убивши понад сто дітей. Вони витратили величезну частину запасів сучасних ракет, послабивши свою здатність стримувати таких противників, як Китай і Росія. Жорсткий режим Ірану змінився ще жорсткішим, а адміністрація фактично поступилася контролем над Ормузькою протокою — одним з найважливіших водних шляхів світу.

Для будь-якого іншого президентського посланника результат перемовин з Іраном став би катастрофою. Для Кушнера це навіть не було найважливішим питанням у його портфелі. Ведучи перемовини з Іраном, він одночасно управляв мільярдами доларів, які інші уряди регіону інвестували в його фонд прямих інвестицій.

Упродовж усієї епохи Трампа Кушнер будував кар'єру на поєднанні бізнесу й політики. Він стверджує, що досвід бізнесмена допомагає йому в дипломатичній діяльності, даючи змогу знаходити винахідливі розв'язання проблем, якими зазвичай опікуються позбавлені уяви бюрократи. Проте, подорожуючи світом за дорученням Трампа, Кушнер дедалі глибше вплутувався в комерційні справи країн, у яких працював. Він уособлює новий тип вашинґтонського діяча, для якого державна посада є засобом здобуття надзвичайного багатства.

За останні два роки низка пов'язаних з Білим домом людей — зокрема сини Віткоффа, радник з криптовалют Девід Сакс та інші члени родини Трампа — використали свої офіційні посади, щоб заробити для себе мільярди доларів. «Я знаю всіх цих хлопців, — сказав мені колишній американський посадовець, який працював на Близькому Сході. — Вони приходять на ці зустрічі й ведуть бізнес просто паралельно з дипломатією. "Гаразд, досить про припинення вогню. Ми хочемо побудувати ось цей готель". Ось така тепер зовнішня політика Америки».

Коли Кушнер залишив Вашинґтон після першого терміну Трампа, він був виснажений чотирма роками внутрішніх конфліктів і присоромлений катастрофою заворушень 6 січня. Один з його друзів сказав мені: «Джаред та Іванка свідомо вирішили відійти вбік, щоб їх більше не сприймали як представників Трампа».

Кушнери переїхали до Індіан-Крік у Флориді, де придбали за двадцять чотири мільйони доларів маєток на приватному острові — в анклаві, відомому як «бункер мільярдерів». Кушнер заснував фонд прямих інвестицій і скористався своїми зв'язками, щоб сформувати прибутковий інвестиційний портфель. «На цьому етапі життя я хочу зосередитися на своїй фірмі», — сказав він 2024 року.

Однак після повернення Трампа на посаду президента він попросив зятя повернутися. Кушнер заперечував і якось пожартував: «Є ймовірність, що, коли я повернуся додому, дружина змінить замки». Але Трамп наполягав, і Кушнер зрештою погодився.

Другий термін Трампа позначений радикальним зменшенням ролі Америки у світі: згортанням закордонних зобов'язань, образами на адресу найдавніших союзників країни та руйнуванням дипломатичного корпусу. Замість досвідчених послів у проблемні регіони відряджають Кушнера й Віткоффа, які рідко залишаються там довше ніж на одну-дві ночі.

За столом перемовин ці чоловіки демонструють дуже різні стилі. Віткофф, який заробив статки, купуючи проблемну нерухомість у Нью-Йорку, а часом ночами розвідував занедбані райони на пошарпаному автомобілі, відомий як практичний перемовник. Його менше цікавлять подробиці пропозиції, ніж людина, яка сидить навпроти. «Він буквально власник нетрів з Бронкса, — сказав мені його давній знайомий. — У ньому приємно поєднуються вулична кмітливість і чарівність, своєрідне середземноморське тепло».

Кушнер, навпаки, точний, відсторонений і беземоційний. Навіть його голос — високий і чіткий — може звучати зверхньо. Колишній високопоставлений американський посадовець, який працював з ним над проблемами Близького Сходу, розповів, що Кушнер іноді здавався незатишним в арабському світі, де багато високопоставлених керівників емоційні й схильні до фізичних проявів приязности. «Джаред не такий теплий і сердечний, а арабам, звісно, трохи цього хочеться, — сказав колишній посадовець. — Він приїжджав не спілкуватися. Він приїжджав робити справи».

Віткофф нещодавно сказав мені, що між ним і Кушнером існує своєрідне продуктивне суперництво, як між братами. «Ми обоє хочемо дістатися фінішу й привезти президентові позитивні результати, — сказав він. — Ми трохи одержимі. Перемога має значення».

Родинні зв'язки Кушнера з Трампом зменшують імовірність того, що він, на відміну від інших посадовців, утратить роботу. Вони також прив'язують його до керівника, який поводиться непередбачувано й часто разюче погано поінформований.

Наприкінці минулого року Кушнера попросили допомогти в перемовинах про припинення війни в Україні, які зайшли в глухий кут. Відколи Трамп повернувся на посаду президента, його політика щодо конфлікту незбагненно металася з боку в бік. «Кожен день був як американські гірки, — сказав мені колишній американський посадовець, який працював у регіоні. — Чи прокинеться президент сьогодні й почне писати про чудові угоди з росіянами та про те, наскільки він близький до Путіна? Чи це буде день, коли він прокинеться й поважатиме Зеленського?»

Віткофф сказав мені, що він і Кушнер не мають нічого проти роботи в напружених і невизначених обставинах. «Ми з Джаредом обоє знаємо, чого не знаємо, — сказав він. — Ми нормально сприймаємо те, що чогось не знаємо, а потім виявляємо цікавість і розбираємося в питанні».

Однак, коли вони почали працювати над Україною, обидва дуже мало розуміли цю війну, розповів мені колишній високопоставлений посадовець адміністрації Трампа, відповідальний за зовнішню політику. Обидва вважали Владіміра Путіна «хорошим хлопцем», а «російську армію — непереможною». «Вони думають, що це угода з нерухомістю, — додав колишній посадовець. — Схоже, вони не розуміють, що це війна».

Після зустрічей з делегаціями обох сторін у Південній Флориді Кушнер і Віткофф представили мирний план, який вимагав від України погодитися майже на всі вимоги Росії: поступитися територіями, пообіцяти ніколи не вступати до НАТО та радикально скоротити армію. Прессекретарка Трампа Керолайн Левітт привітала пропозицію як «хороший план і для Росії, і для України». Але коли план оприлюднили, він розвалився під хвилею обурення. Повідомляли, що навіть Рубіо зневажливо назвав його «списком бажань Росії».

Деякі спостерігачі підозрюють, що Росія фактично запропонувала американцям ділові угоди в обмін на вигідну для неї мирну угоду. «Так вважають практично всі», — сказав мені колишній американський посадовець, який працював у регіоні.

У таємній доповіді, підготовленій европейською розвідувальною службою, зазначено, що Трамп і люди з його оточення обговорювали кілька потенційних контрактів у Росії. Документ не датований, але европейський посадовець, який передав його мені, сказав, що подробиці вперше обговорювали десь після того, як у серпні 2025 року Трамп запросив Путіна до Анкориджа. Того року Кириллу Дмітрієву, керівникові російського суверенного фонду добробуту, двічі дозволили в'їхати до США, де він говорив про інвестиційні можливості. «Приватизація американської зовнішньої політики зайшла вже досить далеко», — сказав посадовець, який передав мені доповідь. Речник Кушнера заперечив, що американські посадовці отримають прибуток від обговорюваних угод.

У документі перелічено десять потенційних проєктів, які, як там зазначено, «схоже, були спочатку розроблені політичними й діловими елітами Кремля». Серед них — відновлення роботи газогону «Північний потік — 2» під американським контролем, поновлення діяльности ExxonMobil на Сахаліні та видобуток нафти в Охотському морі. Згідно з доповіддю, також обговорювалося розмороження російських активів, заблокованих американськими санкціями.

У документі згадано людей, які могли б узяти участь у цих проєктах, зокрема Трампа, Віткоффа й Кушнера. Там також названо Річарда Ґренелла, колишнього президентського посланника, та Джентрі Біча — друга Дональда Трампа-молодшого, який отримав вигідні контракти в країнах, з якими адміністрація веде перемовини. Ґренелл заперечив будь-які правопорушення. «Угоди буде реалізовано тієї миті, коли Трамп забезпечить укладення мирної угоди», — сказав мені европейський посадовець.

Відколи Кушнер долучився до перемовин щодо України, він демонстрував незвичну гнучкість. Його присутність на перемовинах «змінила динаміку», розповів посадовець, який брав у них участь. «Він сказав усім: "Я хочу почути, до чого це веде. Я хочу зрозуміти"». Посадовець додав: «Можливо, саме так він і досягає ефективности у своїй діловій ролі».

Проте відкритість до нового іноді важко відрізнити від наївности. Цього місяця Кушнер і Віткофф відвідали Росію та Україну, сподіваючись відновити перемовини, які зайшли в глухий кут. У Москві вони привітали Путіна як давнього друга й дозволили господарям перевозити їх російським лімузином, а не автомобілем посольства США, створивши безпековий ризик, якого мало хто з їхніх попередників допустив би.

У Києві Кушнер говорив про війну акуратною мовою ділових операцій, майже не згадуючи кровопролиття й руйнування, спричинені вторгненням Путіна. «У діловому світі ви розглядаєте речі в контексті "виграшу для обох сторін"», — сказав він. Вони з Віткоффом уявляли «мирний пакет», завдяки якому Росія й Україна зможуть «зосередитися на реалізації свого величезного потенціалу й знайти способи отримувати взаємну вигоду». Через кілька годин після їхнього від'їзду з Києва Путін відновив бомбардування.

2024 року Кушнер виступив у Гарварді й дав нищівні оцінки деяким визначним дипломатичним досягненням попередніх адміністрацій. Угода Барака Обами про обмеження ядерної програми Ірану була «однією з найдурніших угод» усіх часів. Угоди Осло, які 1993 року визначили процес створення Палестинської держави, були «цілковитою невдачею». Про власну роботу він говорив прихильніше: «Я справді вважаю, що за останні багато років мій послужний список успіхів на Близькому Сході не має рівних».

Самовпевненість Кушнера дратувала досвідчених дипломатів. «Він неймовірно впевнений у собі й доволі зарозумілий», — сказав мені колишній американський посадовець, який працював з ним.

Почуття власної винятковости виникло в Кушнера ще змолоду. Він виріс у Лівінґстоні, заможному містечку на півночі Нью-Джерсі, в сучасній ортодоксальній єврейській родині. Його батько Чарльз заробив статки на житловому будівництві. Хоча Чарльз щедро жертвував місцевим благодійним організаціям, йому не вдавалося позбутися сумнівів щодо свого характеру. «У єврейській громаді Кушнер мав дуже погану репутацію мудака — Кушнери були відомі своєю ненаситністю й жадібністю», — сказав мені знайомий родини.

Джаред навчався у школі Фріша — єврейській денній школі в Парамусі, де був посереднім учнем. «Він — пародія на людину, якій усе дісталося готовим», — сказав знайомий родини. Попри скромні академічні досягнення, Кушнера прийняли до Гарварду після того, як його батько пообіцяв пожертвувати університетові два з половиною мільйони доларів, причому пожертви почали надходити, щойно син розпочав навчання.

Навчаючись у коледжі, Джаред почав інвестувати в багатоквартирні будинки, багато з яких були розташовані в Сомервіллі, за кілька хвилин пішки від кампусу. «Я помічав кожну деталь будь-якої будівлі, до якої заходив, — написав він у мемуарах "Ламаючи історію". — Я закінчив Гарвард з відзнакою, водночас заробивши мільйони доларів на інвестиціях у нерухомість».

Поки Кушнер розпочинав свою підприємницьку діяльність, його батько перебував під кримінальним слідством. Кріс Крісті, тодішній федеральний прокурор округу Нью-Джерсі, підозрював, що Чарльз приховав значні політичні внески, приписавши їх членам родини. Прокурори показали його сестрі Естер документи про пожертви, зроблені від її імені, і вона висловила шок. Розлючений Чарльз найняв повію, щоб заманити чоловіка Естер до мотелю для сексу, і організував знімання зустрічі. Потім він наказав доправити відеозапис на вечірку з нагоди заручин, яку Естер влаштовувала для сина.

Прокурори з офісу Крісті висунули Чарльзу звинувачення в ухиленні від сплати податків, тиску на свідка та шахрайстві з використанням засобів зв'язку. Він визнав провину й був засуджений до двох років у закладі з мінімальним рівнем безпеки в Алабамі.

Кушнер, який тоді вивчав право й бізнес у Нью-Йоркському університеті, очолив родинну компанію з нерухомости. 2007 року, у віці двадцяти п'яти років, він познайомився з Іванкою Трамп на діловому обіді для налагодження контактів, а через два роки вони одружилися. Друг назвав його відданим чоловіком: «Думаю, він одружився з нею через справжнє кохання — це справжні стосунки». Інші відзначали природну спорідненість двох родин. «Історичний союз дому Кушнерів і дому Трампів не був чимось неприродним — це королівський шлюб, — сказав знайомий родини. — Вони обоє є створіннями влади й тієї влади, яку дають гроші».

Коли Трамп розпочав політичну кар'єру, Кушнер побачив можливість помститися за батька. 2016 року, після того як Трамп став імовірним кандидатом у президенти від Республіканської партії, він призначив Крісті керівником своєї перехідної команди. У травні того року двоє чоловіків сиділи разом, коли Кушнер увійшов без попередження й попросив тестя усунути Крісті з команди. «Він погана людина — йому не можна довіряти», — сказав Кушнер, як нещодавно згадував Крісті.

Деякий час Трамп вагався, але після виборів звільнив Крісті. «На той момент Джаред уже кілька тижнів рубав мені голову м'ясницькою сокирою в розмовах з Трампом», — сказав мені Крісті. Кушнер стверджував, що Трамп звільнив Крісті з інших причин. Нині Чарльз є послом Трампа у Франції.

Кушнер був новачком у політиці. До того він цілком щасливо керував Kushner Companies та Observer — збитковою щотижневою газетою, яка надавала йому певного статусу серед нью-йоркських еліт. Він навіть не належав до політичної партії Трампа. «У мене був лише один друг-республіканець, — сказав він під час виступу в Гарварді. — Я просто жив у величезній інформаційній бульбашці».

Але Трамп йому довіряв. «Джаред — член родини, він розумний і може давати хороші поради щодо деяких речей, — сказав мені колишній високопоставлений посадовець першої адміністрації Трампа. — Тобто це не те саме, що Донні-молодший, Ерік чи Іванка. Думаю, тут є різниця».

Схоже, Трамп цінував відданість Кушнера, а також його готовність терпіти жарти на власну адресу. Якось під час зустрічі в Овальному кабінеті Трамп розсмішив присутніх, розмірковуючи про те, що міг би мати іншого багатого зятя. «Іванка могла вийти заміж за Тома Бреді! — сказав він. — Але натомість вийшла за Джареда».

Коли Трамп обійняв посаду президента, Кушнер став своєрідним міністром без портфеля й працював над різноманітними питаннями — від реформи законодавства про призначення покарань до перегляду торговельних угод. Як і його тесть, він був схильний покладатися не так на державних службовців, як на заможних друзів. Колишній високопоставлений республіканський посадовець запропонував знайти співробітників з досвідом у бюджетній та монетарній політиці. Кушнер відмовився: «Ви не розумієте. Ми залучаємо мільярдерів — мільярдерів».

Невдовзі Кушнер зосередився на Близькому Сході, де допомагав реалізовувати політику беззастережної підтримки Ізраїлю. Він виріс у середовищі, просякнутому жорсткими поглядами на регіон. Його батько часто робив пожертви на ізраїльські ініціативи, зокрема на такі, як American Friends of Bet El Yeshiva, що підтримували поселення на Західному березі. Нетаньягу був давнім другом родини й колись навіть ночував у кімнаті Джареда.

Трамп і його радники вважали, що Ірану — головному противникові Америки на Близькому Сході — надто довго дозволяли діяти безперешкодно. Щоб стримати його, вони хотіли посилити Саудівську Аравію, з якою адміністрація Обами підтримувала прохолодні стосунки через її жахливу ситуацію з правами людини.

Трамп доручив Кушнеру відновити відносини. Американські розвідувальні служби обмежили Кушнерові доступ до цілком таємних матеріалів через побоювання, що його ділові інтереси роблять його вразливим до використання іноземними противниками. Однак деякі дипломати вважали, що його походження природно відповідало Близькому Сходу: як і монархії Перської затоки, клани Трампів і Кушнерів функціонували переважно як династичні родинні підприємства.

Кушнер швидко визначив головний напрям американських зусиль: Мухаммеда бін Салмана, сьомого сина саудівського короля. У той час Салмана, відомого за ініціалами МБС, представляли в Перській затоці як динамічного майбутнього лідера. Але він був лише другим у черзі на престол. Першим був його двоюрідний брат Мухаммед бін Наїф, давній союзник ЦРУ в боротьбі з тероризмом.

Трамп відчував глибоку неприязнь до ЦРУ, яке підозрювало його передвиборчу кампанію в отриманні російської допомоги 2016 року. «Головним мотивом схиляння Трампа на бік МБС було бажання насолити управлінню, — сказав мені колишній співробітник ЦРУ на Близькому Сході. — До того ж бін Наїф був цілковито чесним».

Кушнер організував обід МБС з Трампом у Білому домі та допоміг переконати президента здійснити свою першу закордонну поїздку до Саудівської Аравії. В Ер-Ріяді з Трампом поводилися як з монархом: його зустрічали звуками фанфар і салютували золотими мечами. Під час візиту він схвалив угоду про продаж саудитам зброї на сто десять мільярдів доларів, зокрема високоточних ракет, передання яких затримувала адміністрація Обами. Кушнер допоміг укласти угоду, зателефонувавши генеральному директорові Lockheed Martin.

Кушнер і МБС швидко стали друзями. Обом було трохи за тридцять, і вони вважали себе новаторськими лідерами, які долають закостенілі бюрократичні структури. Вони часто розмовляли телефоном, а Кушнера запрошували подорожувати Червоним морем разом з МБС на його яхті Serene вартістю пів мільярда доларів.

Колишній американський посадовець, який знає обох чоловіків, дивувався контрасту між ними, коли вони розважалися на сонці. «Саудити зовсім не усвідомлюють, наскільки вони величезні: знімають сорочки, заходять у воду, і вони такі здоровенні, що все звисає з усіх боків, — сказав посадовець. — А поруч Джаред — цей худющий білий хлопчина».

За словами американських посадовців, підтримка адміністрації Трампа заохотила МБС до низки необачних ініціатив. Через два тижні після саміту в Ер-Ріяді він разом з Об'єднаними Арабськими Еміратами розпочав блокаду Катару. Саудівські посадовці мали довгий перелік претензій до Катару, зокрема через його підтримку «Братів-мусульман» — глобального ісламістського руху. Проте багато спостерігачів побоювалися, що справжнім наміром МБС було усунути катарську монархію й захопити величезні родовища природного газу країни.

За словами колишнього американського посадовця, Кушнер не втрутився, щоб зупинити блокаду, яка поставила регіон на межу збройного конфлікту. «Джаред знав про це й погодився», — сказав посадовець. Речник Кушнера це заперечив.

Родина Кушнера вже мала певну історію відносин з керівництвом Катару. У квітні 2017 року, за кілька місяців до початку блокади, представники суверенного фонду добробуту Катару зібралися в нью-йоркському готелі St. Regis, щоб розглянути потенційні інвестиції. Чарльз Кушнер приїхав туди й виступив з пропозицією. Майже за десять років до цього його родина придбала офісну будівлю за адресою П'ята авеню, 666, більш ніж за мільярд доларів. Відтоді вона втратила значну частину вартости, а іпотека опинилася під загрозою дефолту. Однак Чарльз стверджував, що катарці могли б отримати вигоду, інвестувавши в цю нерухомість.

Фінансовий аналітик, близький до фонду, сказав мені, що катарці відхилили пропозицію. «Вони просто не вірили, що вона колись окупиться», — сказав він. Аналітик припустив, що вони втратили нагоду створити доброзичливі відносини: «Якби вони дали Кушнеру гроші, чи сталася б блокада? Не думаю».

Державний секретар Рекс Тіллерсон і міністр оборони Джим Меттіс працювали разом з Кушнером, щоб послабити блокаду. Проте через кілька місяців МБС здійснив іще один приголомшливий крок: затримав сотні саудівських принців та інших відомих осіб у готелі Ritz-Carlton в Ер-Ріяді й зажадав від них фінансової данини та присяг на вірність. МБС також викликав прем'єр-міністра Лівану Саада Харірі до Ер-Ріяда, де його неодноразово били по обличчю й змусили зачитати заяву про відставку в прямому телевізійному етері. Обидві сторони це заперечили.

Криза досягла піку наприкінці 2018 року, коли Джамаля Хашоґґі, саудівсько-американського оглядача The Washington Post, було вбито й розчленовано групою кілерів у консульстві Саудівської Аравії в Стамбулі. Американські розвідники дійшли висновку, що вбивство майже напевно було скоєно за наказом МБС, і вибухнув міжнародний скандал. «Це була одна з найсерйозніших загроз американсько-саудівським відносинам», — сказав колишній співробітник ЦРУ.

Проте колишні посадовці розповіли мені, що в Білому домі Кушнер захищав МБС. Трамп публічно оголосив, що задоволений запевненням, ніби МБС «нічого не знав» про інцидент, і додав: «Усяке трапляється». Для Кушнера значення мали лише цілі Америки в регіоні. «Саудівська Аравія, на мою думку, була дуже сильним союзником у протидії агресії Ірану», — сказав він тоді.

У будь-якому разі схильність руйнувати усталений порядок вважалася цінною рисою союзника. «Такі люди, як Джаред, були переконані, що всі їхні попередники зазнали невдачі, а тому досвід — останнє, що їм потрібно, — сказав мені американський посадовець, який працював у регіоні. — Важко передати, наскільки погано Білий дім розумів, як працює Близький Схід».

Після вбивства адміністрація була змушена дистанціюватися від МБС, але продовжувала підтримувати зв'язок. На початку 2017 року МБС готувався усунути свого суперника Мухаммеда бін Наїфа. Обидва чоловіки мали озброєних прихильників, і американські розвідники побоювалися спалаху насильства. МБС зателефонував Кушнеру, щоб обговорити свої плани, і розмову таємно записали. «Кушнер сказав МБС, що всі в американському уряді, крім розвідувальних служб, його підтримують, — розповів мені колишній співробітник регіональної розвідки, пояснивши, що бачив стенограму розмови. — Це було зелене світло». Речник Кушнера це заперечив.

Через кілька місяців МБС наказав затримати бін Наїфа, а потім змусив його підписати заяву про відмову від влади. Від 2020 року бін Наїф перебуває під вартою або домашнім арештом.

Невдовзі МБС розпочав амбітний реформаторський проєкт, який підтримував Кушнер. Він скасував заборону на керування автомобілями для жінок, позбавив повноважень релігійну поліцію та частково приватизував державну нафтову компанію. Водночас він почав придушувати внутрішнє інакодумство й остаточно підкорив і без того пригноблену пресу країни. 2023 року відставного вчителя Мухаммеда аль-Гамді, який висловив співчуття політичним в'язням у саудівських тюрмах, засудили до смертної кари за «підтримку терористичної ідеології».

Теплі відносини Кушнера з державами Перської затоки також допомогли досягти його найвагомішого дипломатичного успіху — укласти Авраамові угоди, які нормалізували відносини між Ізраїлем і кількома мусульманськими країнами Близького Сходу.

Шлях до угоди розпочався з кризи. 2020 року Нетаньягу, підбадьорений підтримкою адміністрації Трампа, дав зрозуміти, що має намір анексувати ізраїльські поселення на окупованому Західному березі. Такий крок неминуче спричинив би масштабний конфлікт в арабському світі. Незабаром після цього посол ОАЕ в США Юсеф аль-Отайба опублікував статтю в ізраїльській газеті, у якій заявив, що, якщо Нетаньягу відмовиться від анексії, ОАЕ працюватимуть над нормалізацією відносин з Ізраїлем.

Кушнер мав ідеальні можливості для укладення угоди: він був довіреною особою Отайби, а Нетаньягу був другом родини. Можливо, найважливішим було те, що «він мав підтримку тестя, і всі, з ким він мав справу, це знали», — сказав високопоставлений посадовець першої адміністрації Трампа. Ізраїль, ОАЕ та Бахрейн підписали угоду, а згодом до них приєдналися Судан і Марокко.

Однак угода Кушнера оминула центральне питання: у ній не було жодних положень щодо палестинського населення Ізраїлю. Саудівська Аравія, яка давно підтримувала створення Палестинської держави, відмовилася приєднатися. Проте Кушнер зберіг свої відносини з МБС і здобув нові зв'язки з монархіями Перської затоки — зв'язки, які в наступні роки принесли йому величезні прибутки.

У червні 2021 року, через шість місяців після завершення першого терміну Трампа, група інвестиційних менеджерів, які управляють суверенним фондом добробуту Саудівської Аравії, зібралася у вісімдесятиповерховій вежі Public Investment Fund Tower в Ер-Ріяді. Предметом зустрічі було прохання Кушнера інвестувати два мільярди доларів у Affinity Partners — фонд прямих інвестицій, який він створював.

Згідно з протоколом зустрічі, представники Кушнера шукали виключно іноземних клієнтів, адже «хотіли б уникнути уваги медіа». Три країни, які відвідував Кушнер, — Саудівська Аравія, Катар та ОАЕ — мали величезні державні інвестиційні фонди. Вони також були автократіями, де керівники майже не несли відповідальности за свої рішення.

Кушнер не мав досвіду управління інвестиційним фондом. Але він підтримував хороші відносини з правителями країн Перської затоки, а до його команди входили щонайменше двоє посадовців, які працювали з ним під час першого терміну Трампа: Міґель Корреа, колишній військовий аташе посольства США в ОАЕ, та Аві Берковіц, радник Білого дому з міжнародних відносин.

Саудити не надто переймаються інвестиціями в бізнес колишніх посадовців. Вони надали мільярд доларів фондові Стівена Мнучіна після того, як він залишив посаду міністра фінансів в адміністрації Трампа. Проте комітет виступив проти прохання Кушнера. У протоколі перелічено численні заперечення: фірма не змогла «надати жодних кількісно вимірюваних результатів попередньої інвестиційної діяльности», Саудівська Аравія брала б на себе «основну частину інвестицій і ризиків», а запропонована плата за управління здавалася «надмірною». Перевірка належної сумлінности визнала діяльність фірми «незадовільною в усіх аспектах».

Як висловився друг Кушнера: «Джаред ніколи не інвестував ні в що більше за пенсійний рахунок 401(k)». Але МБС був головою Фонду державних інвестицій. Рішення комітету скасували, й угоду уклали.

Саудівські внески гарантували Кушнеру та його команді величезні доходи незалежно від результатів фонду. За комісії за управління обсягом 1,25 відсотка фонд мав отримувати понад двадцять п'ять мільйонів доларів на рік, а також двадцять відсотків від будь-якого прибутку. ОАЕ додатково інвестували двісті мільйонів доларів. Уряд Катару, можливо, навчений досвідом блокади, надав ще двісті мільйонів.

Ці інвестиції викликали обурення у США. «Чому Джаред Кушнер отримав два мільярди доларів — мільярди через "м" — від уряду Саудівської Аравії лише через два місяці після того, як залишив Білий дім?» — запитав член Палати представників Роберт Ґарсія з її трибуни.

Кушнер ніколи не відповів на це запитання, але 2024 року на інвестиційній конференції в Маямі захищав свою роботу в адміністрації Трампа. «Своїм критикам я кажу: назвіть хоча б одне наше рішення, яке не відповідало інтересам Америки», — заявив він присутнім. Коли його запитали про роль МБС у вбивстві Хашоґґі, він роздратувався: «Ми справді досі це обговорюємо?»

Немає прямих доказів того, що саудити мали намір винагородити Кушнера або Трампа за їхні дії на державних посадах. Проте колишній американський розвідник, який працював на Близькому Сході, сказав мені, що допомога Кушнера у врятуванні американсько-саудівських відносин після вбивства Хашоґґі мала створити боргове зобов'язання МБС. Точний спосіб погашення такого боргу можна було визначити вже після завершення президентського терміну Трампа. «Подробиці того, як усе було організовано, хто що отримає, хто дасть гроші тощо, очевидно, не мав узгоджувати Дональд Трамп, — сказав посадовець. — Такими речами міг займатися Джаред. Його родинне походження зробило його експертом».

Трамп також отримав вигоду від цих відносин. Після того як він залишив посаду 2021 року, його заміські клуби стали головними майданчиками для ґольфового туру LIV, який підтримує саудівський Фонд державних інвестицій. Його компанії також уклали ліцензійні угоди щодо низки нових об'єктів у регіоні, зокрема Trump Tower у Джидді.

2024 року головного юридичного директора Affinity Чада Мізелла викликали на розмову зі слідчими Фінансового комітету Сенату. Мізелл повідомив їм, що Affinity повністю фінансували кілька іноземних клієнтів. Крім трьох держав Перської затоки, єдиними іншими інвесторами були Террі Ґоу — тайванський мільярдер, який наймає приблизно мільйон працівників у Китаї, — і п'ята сторона, яку Мізелл відмовився назвати.

Слідчі запитали, який прибуток Affinity отримав для своїх інвесторів, і відповідь Мізелла їх здивувала: поки що жодного. Фонди прямих інвестицій часто попереджають клієнтів не чекати негайних результатів, але слідчі відзначили й інші проблеми. Майже через три роки п'ятирічного інвестиційного періоду Affinity управляв трьома мільярдами доларів клієнтського капіталу, але інвестував ледве третину цих коштів. За той самий період, за оцінкою Фінансового комітету, фонд отримав сто п'ятдесят сім мільйонів доларів комісійних.

Сенатор Рон Вайден та інші підозрювали, що Affinity був лише інструментом, за допомогою якого правителі держав Перської затоки збагачували Кушнера. Речник Кушнера це заперечив. У листі до Мізелла Вайден зазначив, що, якщо Трампа оберуть на другий термін, ці інвестиції дадуть державам Перської затоки величезні важелі впливу. Адміністрація «матиме фінансові мотиви ухвалювати зовнішньополітичні рішення, які можуть суперечити національним інтересам, щоб гарантувати, що Кушнер та Іванка Трамп і надалі отримуватимуть мільйони доларів комісійних», — написав він.

Кушнер наполягав, що не має наміру повертатися на державну службу, але його інвестори вірили, що він збереже вплив. «Еміратці вважали Джареда постійною фігурою, людиною, яка залишиться надовго, — сказав мені колишній високопоставлений американський посадовець. — Вони інвестували у відносини».

Коли перемога Трампа на другий термін стала здаватися дедалі ймовірнішою, Катар та ОАЕ зробили нові внески до фонду Кушнера на загальну суму півтора мільярда доларів. Внески було зроблено безпосередньо перед виборами в листопаді 2024 року, але Кушнер публічно розповів про них лише після голосування. «Тут немає нічого складного, — сказав мені знайомий Кушнера. — Усі країни Близького Сходу інвестують у фонд Джареда й відсмоктують йому, щоб отримувати політичні послуги від адміністрації Трампа».

Повернувшись до дипломатичної роботи, Кушнер відмовився від зарплати. Юристи Білого дому стверджували, що через це конфлікт між його державними й діловими інтересами неможливий. Однак більшість фахівців з етики вважають питання зарплати несуттєвим: федеральне законодавство забороняє урядовим представникам брати участь у справах, у яких вони мають фінансовий інтерес. Вірджинія Кантер, колишня юрисконсультка Білого дому та фахівчиня з етики в Комісії з цінних паперів і бірж, сказала мені: «Кушнер обплутаний конфліктами інтересів. Він нібито повинен працювати для американського народу, але насправді має величезні фінансові стимули просувати інтереси своїх інвесторів».

Кушнер і Віткофф відкинули занепокоєння щодо конфліктів інтересів і не брали журналістів у дипломатичні поїздки. Віткофф стверджує, що відмовився від своїх ділових інтересів, передавши контроль над ними синам. Прессекретарка Білого дому Керолайн Левітт відмахнулася від скептиків: «Джаред безоплатно віддає свою енергію й час нашому урядові, президентові Сполучених Штатів, щоб забезпечити мир у світі, і це дуже благородна справа».

В угодах, які Кушнер організував під час другого терміну Трампа, майже не розрізняються особисті друзі, державні партнери та родинні зв'язки. У вересні 2025 року він започаткував перший раунд фінансування стартапу Brain Co., який планує продавати послуги штучного інтелекту підприємствам та урядам. Його партнером у цьому проєкті є Луїс Відеґарай, колишній міністр закордонних справ Мексики, який був його співрозмовником під час перемовин щодо торговельних угод у перший термін Трампа. Серед інвесторів — керівники компаній Кремнієвої долини Патрік Коллісон, який пожертвував сотні тисяч доларів республіканцям під час виборчої кампанії 2024 року, та Браян Армстронґ, чия компанія внесла мільйон доларів до інавгураційного фонду Трампа. У грудні Трамп підписав указ, який обмежив здатність штатів регулювати штучний інтелект.

За мірками цієї адміністрації такі конфлікти не є чимось надзвичайним. Девід Сакс, високопоставлений радник Трампа з технологій, контролював десятки нормативних рішень щодо штучного інтелекту, водночас володіючи частками приблизно в п'ятистах компаніях, пов'язаних з цією галуззю. Міністр торгівлі Говард Лутнік очолював угоду з видобутку вольфраму в Казахстані, яка отримала до 1,6 мільярда доларів федерального фінансування. Колишня фірма Лутніка Cantor Fitzgerald, якою тепер керують його сини, допомогла залучити інвестиції до проєкту й може отримати мільйони доларів комісійних.

Нещодавно Трамп заявив, що від часу інавгурації заробив понад два мільярди доларів, значну частину — завдяки криптовалютному бізнесу, який залучив інвестиції іноземних урядів та осіб, що прагнули впливу. 2025 року еміратські фонди придбали за пів мільярда доларів частку в World Liberty Financial — компанії, заснованій членами родин Віткоффів і Трампів, зокрема Еріком та Дональдом Трампом-молодшим, — а потім використали її криптовалюту для проведення угоди обсягом два мільярди доларів. Через два тижні Трамп надав ОАЕ доступ до постачання найсучасніших у світі комп'ютерних чипів, попри занепокоєння посадовців з національної безпеки, що еміратці поділяться ними з Китаєм.

У січні цього року, під час щорічної зустрічі міжнародних ділових і політичних лідерів у Давосі, Швейцарія, Кушнер провів презентацію своїх ідей відбудови Ґази. Сектор було переважно знищено у війні між ХАМАС та Ізраїлем, а більшість із двох мільйонів його мешканців жили в наметах або серед руїн. Зображення людських страждань заполонили екрани в усьому світі. Але там, де інші бачили спустошення, Кушнер побачив можливість для забудови. Він назвав свій план «Проєкт "Світанок"».

У серії слайдів PowerPoint він представив своє бачення узбережжя Ґази через десять років. Воно нагадувало Маямі-Біч: блискучі нові житлові комплекси, офісні вежі, мережа високошвидкісних залізниць і «стовідсоткова повна зайнятість». За словами Кушнера, реалізація коштуватиме сто дванадцять мільярдів доларів, які мали надати міжнародні донори й сусідні держави. Він пообіцяв приватному сектору «дивовижні інвестиційні можливості» й закликав присутніх готуватися до «катастрофічного успіху».

Деяким слухачам презентація здалася відірваною від реальности. «Люди закочували очі, — сказав мені Філіп Ґордон, колишній радник Білого дому з національної безпеки. — Усі сприйняли це як цілковиту фантазію». Однак презентація повторювала обіцянку Трампа перетворити Ґазу на «Рив'єру Близького Сходу».

Кушнер почав займатися Ґазою ще до другої інавгурації Трампа, коли він і Віткофф співпрацювали з посадовцями адміністрації Байдена, намагаючись домогтися припинення вогню й звільнення останніх заручників ХАМАС. «Джаред поводився дуже відверто й неупереджено», — сказав мені колишній високопоставлений член адміністрації Байдена.

Роль Кушнера в перемовинах щодо Ґази вимагала неупереджености, але представники ХАМАС могли мати причини для скептицизму. Друг Кушнера сказав мені, що він повернувся до Білого дому почасти тому, що «вважає, що може допомогти Ізраїлю». І хоча часом він говорив про поліпшення життя палестинців, Кушнер без особливих вагань відсунув їхні інтереси вбік, щоб укласти Авраамові угоди. У Гарварді 2024 року він сказав, що найкращим місцем для жителів Ґази, ймовірно, була б пустеля Негев в Ізраїлі. Він не пояснив, як їх мали примусити переїхати й чи дозволили б їм повернутися. У його описі Ґаза — це антиутопічне місце, «побудоване неурядовими організаціями й терористами».

Кушнер і Віткофф курсували між Ізраїлем та Катаром, де на прохання США перебували керівники ХАМАС. Вони зустрічалися з турецькими й саудівськими лідерами, а також з кількома палестинцями. Переломним моментом став вересень, коли ізраїльські літаки розбомбили Катар і вбили сина головного перемовника ХАМАС Халіля аль-Хаї. Трамп розлютився, вважаючи, що Ізраїль намагався зірвати перемовини. Він змусив Нетаньягу перед камерою вибачитися перед прем'єр-міністром Катару, причому Трамп сам тримав телефон.

Після цього він відрядив Кушнера й Віткоффа на зустріч з керівниками ХАМАС у Єгипті, де вони домоглися припинення вогню та звільнення останніх заручників. Вони також отримали від ізраїльтян запевнення, що ті відмовляться від масштабних наступальних операцій у Ґазі. Але вирішальною була роль Трампа. «Насправді не Джаред і Віткофф домоглися припинення вогню, — сказав колишній високопоставлений посадовець адміністрації Байдена. — Трамп зателефонував Бібі й сказав: "Припини довбані бомбардування", — і на цьому все закінчилося».

У жовтні було підписано мирну угоду щодо Ґази з двадцяти пунктів, яка передбачала роззброєння ХАМАС, виведення ізраїльських сил та відбудову території. Для нагляду за її виконанням Трамп створив підтримуваний США орган під назвою Рада миру. Він уявляв цю раду, до складу якої входив і Кушнер, як своєрідну приватизовану Організацію Об'єднаних Націй: будь-яка країна могла долучитися, якщо погоджувалася внести мільярд доларів. Трамп також призначив окрему раду палестинців для нагляду за відбудовою Ґази.

У лютому Трамп скликав Раду миру, а ледве через тиждень розпочав удари по Ірану. Коли війна проти Ірану поглинула увагу Білого дому, ситуація в Ґазі майже повністю розвалилася. ХАМАС відмовився здати зброю, а Армія оборони Ізраїлю просунулася вглиб Ґази, захопивши понад половину території та суворо контролюючи доступ до неї. Деякі члени уряду Нетаньягу почали закликати знову відкрити Ґазу для поселенців. У наступні місяці внаслідок атак ізраїльської армії було вбито майже тисячу палестинців, багато з яких були цивільними.

Представник Ради миру в Ґазі Ніколай Младенов нещодавно оголосив, що ХАМАС погодився на новий план, за яким угруповання почне здавати зброю, якщо Ізраїль розпочне відведення сил. Але Ізраїль відмовлявся поступатися, доки ХАМАС повністю не роззброїться. Хоча держави — члени ради пообіцяли сімнадцять мільярдів доларів, на її офіційний рахунок ще не надійшло жодних коштів. Приблизно п'ять тисяч кандидатів до нової поліції пройшли перевірку, але навчання ще не розпочалося.

Колишній високопоставлений посадовець адміністрації Байдена віддав Кушнеру, Віткоффу й Трампу належне принаймні за те, що вони припинили найгірші бойові дії. «Чи впоралися б ми краще? — сказав він. — Не думаю. Це просто жахлива ситуація».

Однак життя палестинців ставало дедалі відчайдушнішим. Працівники гуманітарних організацій розповіли мені, що ізраїльські сили в середньому пропускають лише близько третини продовольства та іншої гуманітарної допомоги, яку уряд погодився дозволити ввозити. Вважається, що приблизно дві третини населення Ґази недоїдають, а до семи з десяти немовлят народжуються з недостатньою вагою. Проточної води практично немає, і два мільйони людей миються в морі.

Багато жителів Ґази кажуть, що ізраїльський уряд намагається витіснити їх з території. «Це стовідсотково штучно створені страждання, — сказав мені Гані аль-Мадгун, який керує мережею кухонь у Ґазі. — Я не думаю, що Кушнер — жахлива людина. Думаю, він намагається допомогти. Але він не має жодного впливу в Ґазі».

Влітку 2021 року прем'єр-міністра Албанії Еді Раму запросили на супер'яхту, пришвартовану біля стародавнього міста Дуррес на узбережжі Адріатичного моря. Яхта Planet Nine належала фінансистові Нату Ротшильду, нащадкові европейської банкірської родини. Серед інших його гостей були Кушнер та Іванка Трамп.

Рама вже восьмий рік очолював Албанію, і Кушнер ставився до нього з пошаною. «Коли дивишся телевізор, Джаред здається дуже холоднокровним убивцею, а Іванка — дуже відстороненою й зосередженою на собі людиною, — сказав Рама. — Але під час особистого спілкування ви не повірили б, наскільки вони скромні».

Яхта доправила компанію на Сазан — майже безлюдний острів біля албанського узбережжя. «Ми зупинилися поплавати — фактично саме так ми його й знайшли, — розповіла Іванка в подкасті Founders. — Ми босоніж піднялися аж на вершину й були просто зачаровані».

Сазан — суворе місце, всіяне камінням і заростями дерев, населене великою колонією щурів та помережане бункерами, які марксистський диктатор Енвер Ходжа побудував для захисту від уявного вторгнення. Але з острова відкриваються широкі краєвиди на бірюзове море, і Кушнери побачили там можливість. Раніше їх уже заохочував інвестувати в Албанію Річард Ґренелл, який був спеціальним посланником Трампа в регіоні, а згодом співпрацював з Affinity.

Через кілька місяців Кушнер сказав Рамі, що хоче побудувати курорти на Сазані та півострові Звернец, який захищає велику лагуну. Він уявляв поселення для надбагатих людей з полями для ґольфу, портом для яхт, десятьма тисячами готельних номерів і квартир. Проєкти вимагали інвестицій обсягом приблизно чотири мільярди доларів. Для першого етапу Кушнер залучив кошти двох катарських мільярдерів.

Рамі сподобалася ідея Кушнера. Він вважав, що проєкт створить тисячі робочих місць і перетворить Албанію, одну з найбідніших країн Европи, на місце, куди приїжджатимуть люди, з якими він спілкувався в Давосі. «Фактом є те, що елітний туризм дає більше прибутків», — сказав він. Рама оголосив девелоперську компанію Кушнера «стратегічним інвестором» — це офіційний статус, який дозволяв урядові використовувати державні ресурси для підтримки проєкту.

Серед західних еліт Рама є невеликою знаменитістю. Він колишня зірка баскетболу, а його довготелеса постать і довга сива борода надають йому вигляду Мойсея у спортивному костюмі. Він прозахідний керівник країни з мусульманською більшістю і, як любить нагадувати людям, відданий художник. Коли я відвідав його кабінет у Тирані, він малював крейдою абстрактний малюнок.

Мета Рами — привести Албанію, яка впродовж майже п'ятдесяти років комуністичної доби була ізольована від Заходу, до Евросоюзу. Він сказав мені, що план Кушнера може цьому допомогти. «Він хоче реалізувати знаковий проєкт, який представить його людиною, що дбає про всі важливі проблеми сьогодення — від довкілля до збереження спадщини, мистецтва й культури, — сказав Рама. — Амбіція проєкту полягає в тому, щоб створити щось абсолютно унікальне не лише для Албанії, а й для Европи. Це також моя амбіція».

Схожий проєкт Кушнера незадовго до цього завершився невдачею. У сусідній з Албанією Сербії він і Ґренелл планували побудувати готель Trump International і житловий комплекс вартістю п'ятсот мільйонів доларів. Центральним елементом проєкту мала стати покинута будівля Генерального штабу, яку американські літаки розбомбили 1999 року під час операції НАТО зі захисту етнічних албанців від організованої владою кампанії терору. Будівля мала статус охоронюваної культурної пам'ятки, і Кушнер погодився врахувати побоювання істориків, спорудивши меморіал, «присвячений усім жертвам агресії НАТО».

Уряд президента Александара Вучича, популіста й палкого прихильника Трампа, прискорив надання дозволів. Однак почалися протести, а згодом сербські прокурори звинуватили міністра культури у фальсифікації документів для отримання дозволів. Міністр це заперечив. Не було жодних ознак того, що хтось з команди Кушнера порушив закон, але у квітні він вирішив відмовитися від проєкту. «Значущі проєкти повинні об'єднувати, а не роз'єднувати», — йшлося в заяві Affinity.

Проте якщо проєкт в Албанії і об'єднав людей, то лише в спротиві Кушнерам. У лютому 2024 року партія Рами, яка контролювала більшість у парламенті, ухвалила поправку, що дозволила будівництво розкішних об'єктів на заповідних територіях, зокрема у Звернеці. Через кілька тижнів Кушнер оголосив про свої плани — і тоді його мрія почала стикатися з політичними реаліями Албанії.

Хоча Іванка називала Сазан «приватним островом», ця територія вже давно була відкритою для громадськости. А комплекс у Звернеці планували побудувати посеред природного заповідника площею сорок тисяч акрів. Місцеві партнери Кушнера обгородили територію, яка була популярним місцем відпочинку на пляжі. Албанці почали скаржитися, що він отримав права на забудову без публічного оголошення та конкурсних торгів, а поправку, яка відкрила для забудови охоронювані землі, поспіхом провели через парламент. Рама навіть дозволив побудувати в заповіднику аеропорт.

Майже миттєво Рама став об'єктом масового гніву, а Кушнер перетворився на лиходія — плутократа, який хотів перетворити величезну частину країни на майданчик для розваг багатіїв. Людей дратувала таємність проєкту. Хоча майже чверть його належить албанським бізнесменам, їхні імена приховані за офшорною корпорацією.

У червні місцеві жителі знесли огорожу навколо пляжу. Потім розпочалися громадські демонстрації. Щовечора люди збиралися на головній площі Тирани й ішли до розташованої за милю резиденції Рами, скандуючи гасла. Спочатку протестувальники зосереджувалися на тому, щоб зупинити проєкт Кушнера. Але коли я приїхав туди через кілька тижнів, їхні цілі, здавалося, вже змінилися: тепер вони хотіли усунути Раму від влади й перебудувати політичну систему Албанії.

«Тепер це значно більше, ніж просто Джаред Кушнер, — сказав мені одного вечора викладач комунікацій у Тирані Ерліс Чела, крокуючи разом з тисячами інших албанців. — У цій країні існує крихітна група людей з надто великими грошима, і вночі, у темряві, вони ухвалюють усі рішення за всю країну».

На думку багатьох моїх співрозмовників, проєкт Кушнера відображав тривожну правду про Албанію: багатство й влада країни були зосереджені в руках кількох олігархів, які збагатилися завдяки незаконній діяльності, зокрема відмиванню грошей міжнародних злочинних угруповань. За їхніми словами, результати відмивання грошей можна було побачити по всій Тирані у вигляді переважно порожніх багатоквартирних будинків, які албанці називають «бетонними банками».

«Рама створив систему, у якій олігархи, політики й медіа працюють разом, і це дає їм право робити майже все, що вони хочуть, — сказав мені журналіст Фатос Лубонья, який за комуністичної доби був ув'язнений як політичний в'язень. — Рамі потрібні такі люди, як Кушнер, щоб бути його обличчям і забезпечувати йому міжнародну підтримку».

Кушнер не коментував демонстрацій, але Рама залишався непохитним. Він пояснив спротив курортові політичними настроями, поширеними серед молодих албанців. «Зараз існує ціла ідеологія — ідеологія антикапіталістичного покоління Z, яка не має нічого спільного з правдою й фактами, — сказав він. — Я не переймаюся цими протестами. Жоден протест цього не зупинить».

Проте це може зробити інша перешкода. З Тирани я поїхав узбережжям Адріатичного моря до території, яку хоче забудувати Кушнер. Біля Звернеця я проїхав повз православний монастир Святої Марії, пам'ятку Східної Римської імперії, і прибув на ринок. Там група місцевих жителів розповіла мені, що майже всі вони володіли землею в межах території, запланованої під забудову. За їхніми словами, Кушнер утрутився в багаторічну юридичну суперечку, якої не розумів.

Відставний збирач фруктів Мінелла Кономі провів мене на пагорб з краєвидом на Адріатичне море. Над лагуною ширяли білі фламінґо й кібчики, обрамлені довгою смугою дюн і пляжу. Кономі вказав на місце вдалині, яке, за його словами, позначало ділянку його родини. Він розповів, що його предки вирощували там кукурудзу й цибулю ще з часів Османської імперії. Останнім часом земля не оброблялася, але в нього були документи, які підтверджували регулярну сплату податків. «Ми тут уже сто років», — сказав він.

За словами Кономі, 2006 року його повідомили, що землю придбав Артур Шегу — албанський бізнесмен, якого раніше розслідували через імовірну причетність до контрабанди наркотиків і мігрантів. Ті розслідування нічим не завершилися, але Шегу втік з країни після події, яку поліція назвала перестрілкою з конкуруючим угрупованням.

Шегу дістався Маямі-Біч, де отримав політичний притулок, заявивши, що його переслідують союзники колишнього комуністичного уряду. Але він продовжував вести бізнес в Албанії й зрештою зібрав велику земельну ділянку навколо Звернеця. За словами місцевих жителів, ця територія охоплювала землі, які законно належали їм. «Шегу підробив документи», — сказав мені Кономі.

У квітні компанія, яка реалізує проєкт Кушнера, заплатила Шегу сто двадцять п'ять мільйонів доларів за землю у Звернеці. Через два місяці прокурори видали новий ордер на арешт Шегу за підозрою в торгівлі наркотиками та відмиванні грошей. У документах, поданих до албанського суду, вони стверджували, що землю, пов'язану з проєктом Кушнера, «підозрюють у незаконному придбанні шляхом підробок».

Шегу відкинув усі звинувачення. Якщо суд стане на бік прокурорів, проєкт Кушнера, можливо, доведеться зупинити. Для Лубоньї доля курорту є перевіркою того, як далеко просунулася його країна. «Люди думають, що реформована система правосуддя Албанії працює, — сказав він. — На мою думку, це неможливо. Вона схожа на флот кораблів, які всі рухаються в одному напрямку. Один маленький корабель не може розвернути весь флот».

На початку цього року, беручи участь у перемовинах з Іраном, Кушнер також непомітно залучав на Близькому Сході ще п'ять мільярдів доларів для Affinity. Після початку ударів по Тегерану виникли підозри, що ці дві справи були пов'язані. «У мене таке враження, що він думав, ніби вбиває двох зайців одним пострілом: допомагає арабам перемогти іранців і хоче отримати за це гроші», — сказав мені американець з тісними зв'язками з близькосхідними лідерами.

Відколи війна перетворилася на трясовину, Кушнер і Віткофф відіграють другорядну роль у мирних перемовинах. Під час останнього раунду цього літа керівництво взяв на себе Венс.

Колишній високопоставлений американський посадовець сказав мені, що монархії Перської затоки були розчаровані нездатністю Кушнера запобігти війні: «Вони вкладали в нього гроші. Вони думали, що це дасть їм певний вплив, який їх захистить, але результат виявився протилежним». Він додав: «Уся їхня бізнес-модель ґрунтувалася на стабільності. А тепер її немає».

Проте Кушнер процвітав. 2025 року нові інвестиції з Близького Сходу допомогли його фонду зрости на тридцять відсотків — до понад шести мільярдів доларів. Це означає, що фонд отримує щонайменше десятки мільйонів доларів комісійних на рік. Affinity оцінює свою річну внутрішню норму прибутковости у двадцять п'ять відсотків. Серед його проєктів — дві великі інвестиції в Ізраїлі: сто десять мільйонів доларів у Shlomo Group, компанію з лізингу автомобілів, і близько трьохсот мільйонів доларів у страхову компанію Phoenix Financial.

Кушнер знову використав саудівські гроші в межах ширшої мети — відкриття «інвестиційного коридору» між Саудівською Аравією та Ізраїлем. МБС не заперечував проти угоди, хоча Phoenix має сумнівну репутацію щодо прав палестинців. Компанія володіє частками в підприємствах, внесених до бази даних ООН щодо компаній, які працюють у незаконних поселеннях на Західному березі, у Східному Єрусалимі та на окупованих Голанських висотах. У липні Affinity продав чверть своєї частки в Phoenix майже за триста п'ятдесят мільйонів доларів.

Найбільшою з останніх угод Кушнера стало придбання Electronic Arts — великого виробника відеоігор, якого часто називають EA. У серпні минулого року Кушнер, який любить грати у відеоігри разом з МБС, познайомив його з керівником компанії Ендрю Вілсоном. Вони зустрілися в Неомі — футуристичному місті, яке МБС будує на узбережжі Червоного моря, — і зіграли партію в ґольф. «Джаред приніс цю угоду МБС», — сказав американець, пов'язаний з близькосхідними лідерами. Невдовзі після цього МБС сформував консорціум, до якого увійшла Affinity, щоб придбати EA за п'ятдесят п'ять мільярдів доларів. Це був найбільший в історії викуп компанії коштом позикового капіталу.

Угода викликала потенційні регуляторні занепокоєння: EA обробляє величезні обсяги приватних даних користувачів. Але Комітет з іноземних інвестицій у США — федеральна міжвідомча комісія, якій доручено розглядати такі угоди, — переважно складається з посадовців Трампа, а остаточне рішення ухвалює президент. Минулого місяця угоду було схвалено.

Ризик поєднання політики й бізнесу для Кушнера полягає в тому, що політична кон'юнктура може обернутися проти нього: його закордонні покровителі перестануть вважати його цінним союзником або його опоненти у США знайдуть способи притягнути його до відповідальности за очевидні порушення законодавства про етику. Якщо демократи цієї осени здобудуть більшість хоча б в одній палаті Конґресу, діяльність Кушнера, ймовірно, зазнає ретельнішої перевірки.

Помічник представника Демократичної партії сказав мені, що вони можуть викликати Кушнера для свідчень у Конґресі або просто змусити приватну компанію SEI Investments, яка управляє його фондами, передати свої документи. «Ми дуже наполегливо цього домагатимемося», — сказав помічник.

Однак незрозуміло, чи зможуть законодавці або навіть прокурори багато чого зробити. Трамп, якому Верховний суд надав надзвичайно широкий юридичний імунітет, пообіцяв помилувати членів своєї команди, проти яких розпочнуть розслідування. «Якби Кушнер не був зятем президента, його розслідувало б ФБР, — сказала фахівчиня з етики Вірджинія Кантер. — Нікому іншому таке не зійшло б з рук».

Оригінальний матеріал за посиланням.

Аналізуй — платформа розумних людей, 2020-2024

All rights Reserved

Аналізуй — платформа розумних людей, 2020-2024

All rights Reserved