Українські медіа знову заговорили про 100-річного гуру геополітики та ексдержсекретаря США Кіссінджера після його зустрічі з Володимиром Зеленським у Нью-Йорку. Після цього в Офісі президента України Кіссінджеру подякували і назвали його «одним із лобістів України в НАТО». Проте нині Кіссінджер не є американським високопосадовцем, щоб ухвалювати рішення, тож чому до нього стільки уваги? Й особливо на тлі того, що лише торік він публічно закликав врегулювати війну мирними переговорами з росією, віддавши їй частину українських земель.

Відповідь проста – Кіссінджер лишається впливовим і до нього прислухаються. Перш за все, він має особисті контакти зі світовими лідерами, що робить його безцінним каналом комунікації. У липні він несподівано для всіх здійснив візит до Пекіна, де його особисто прийняв китайський лідер Сі Цзіньпін та для державного телебачення сказав: «Ми ніколи не забудемо наших старих друзів і не забудемо ваш історичний внесок у розвиток американо-китайських відносин та дружби між двома народами». Такими словами від Сі мало хто може похизуватися.

Йдеться про внесок Кіссінджера у нормалізацію відносин США та Китаю у 1970-х рр. За його сприяння президент США Річард Ніксон погодився вивести війська з Тайваню та визнати острів частиною Китаю, що стало передумовою для дипломатичного прориву і виходу китайської економіки на світовий ринок. Такий авторитет дозволяє Кіссінджеру й сьогодні проводити зустрічі на найвищому рівні у Китаї, в той час як американська офіційна дипломатія не впоралася з цим завданням.

Відносини між США і Китаєм погіршилися після збиття китайських повітряних куль над американською територією. Вашингтон звинуватив Пекін у шпигунстві. Водночас китайський міністр оборони Лі Шанфу відмовився зустрічатися з главою Пентагону Ллойдом Остіном на форумі в Сінгапурі. Приводом для відмови стало те, що Лі перебуває під американськими санкціями за купівлю російської зброї.

За таких обставин неофіційна дипломатія Кіссінджера може бути оптимальним варіантом. Не будучу обмеженим обов'язками та протоколом офіційної посадової особи США, він може відверто говорити з китайською стороною про проблеми та шляхи розв'язання. Саме тому в Держдепі США наголосили, що Кіссінджер здійснював візит до Китаю як приватна особа. І йому вдалося переговорити з міністром оборони Лі Шанфу на відміну від глави Пентагону.

По-друге, у свої 100 років Кіссінджер є одним із найдосвідченіших геополітиків світу. Окрім нормалізації відносин з Китаєм, він сприяв закінченню війни у В'єтнамі, поваленню режимів та розрядці напружених відносин з Радянським Союзом, а після відставки відкрив консалтингову фірму, яка давала поради десяткам світових лідерів. За своє життя Кіссінджер пережив багато конфліктів, воєн та мирних перемовин, а тому на його погляди на світову політику завжди зважатимуть.

Тим паче, що підходи Кіссінджера в геополітиці можуть розділяти навіть недемократичні режими, адже ці підходи засновані на розумінні важливості сили («реальна політика») та прагматизмі. Фактично Кіссінджер є прихильником підходу «мета виправдовує засоби» у вирішенні конфліктів. Саме через це, окрім великої кількості прихильників, він здобув і натовп недругів. Відомий сенатор США Берні Сандерс назвав Кіссінджера «найруйнівнішим держсекретарем США в сучасній історії». А все через його жорстку політику щодо азіатських країн (йдеться і про бомбардування Камбоджі, і про повалення демократично обраного президента Сальвадора Альєнде).

Та попри це спадщина Кіссінджера високо цінується в академічному колі. За результатами опитування журналу Foreign Policy в 2015 р., Кіссінджера вважають найбільш ефективним державним секретарем США за 50 років (так відповів кожний третій з 1375 експертів та науковців). А це означає, що для України важливо мати таку постать серед своїх союзників, оскільки вона лишається впливовою серед світових політиків та експертів, а отже, опосередковано впливає на ухвалення важливих для нас рішень.

Як зазначив колишній очільник МЗС України Павло Клімкін, «слова Кіссінджера матимуть вплив, адже він досі гуру геополітики, а це десятиліття буде саме десятиліттям геополітики». Кардинальна зміна думки Кіссінджера – від віддати росіянам українські території до необхідності членства України в НАТО – була на нашу користь. Проте це навряд відбулося через несподіване прозріння чи любов до України, радше через появу нових змінних і розрахунок. І наше завдання – надалі запевняти і Кіссінджера, і йому подібних у тому, що побудова стійкої системи безпеки у світі можлива лише у координатах українських інтересів, як-от через вступ України до НАТО.

Автор: Ігор Мисловський