Це одна з небагатьох країн, де збереглися друковані медіа. Це національні та місцеві газети. Їх багато і вони дуже популярні. Люди їх читають, купують, підписуються і ніякої недовіри, розмов про те, що це дорого, невигідно немає. Але всі газети також одночасно мають відповідні електронні ресурси, тобто вебсайт, через які так само можна читати різні матеріали. Як правило, доступ до контенту через підписку. 
Медіа надзвичайно професійні, практично немає жовтої преси. Офіційні медіа дуже ретельно підходять до підготовки інформації. Є інформаційні агенції, їх три, — це NHK, Kyodo і Nikkei. Але також такі конгломерати, як Asahi, що мають англомовні газети, телебачення. Тобто часто один і той же інформаційний ресурс має як друковане видання, так і телевізійне.
Є в Японії і політичні ток-шоу. Вони відрізняються від наших дуже сильно. Ну, по-перше, вони йдуть лише ввечері. По-друге, на них завжди запрошують трьох-чотирьох експертів, які обговорюють якусь одну проблему. І часто це протилежні погляди. Вони висловлюються завжди в коректній формі, навіть якщо хтось говорить абсолютно дурницю. В ефірі не заведено кидатися стаканами з водою і нервувати, а лише висловлюватися та казати: я не згоден, ось моя думка. Я теж брав участь в таких шоу і можу вам сказати, що це велика напруга, це дві години дуже серйозної, професійної дискусії. Їх дивляться багато японців. Це популярно. 
Стосовно соціальних мереж. Фейсбук практично не грає ніякої ролі, кількість користувачів дуже мала. Основну порцію інформації японці отримують через мережу Х (твіттер — ред.). Це япономовний твіттер, японці англійською мовою майже не володіють. І скажімо, якщо ви щось постите англійською мовою, то будьте впевнені, що їх подивиться менша частина аудиторії. Посольство України також має твіттер, ми пишемо японською і це потужний механізм.
Звичайно, що молодь сидить в тік-токах та інстаграмах. Це також дуже популярно. Є свій месенджер, який називається LINE. Він, скоріше, напевно, нагадує WhatsApp по своїй формі, але також там є і новини. Це поєднання Телеграма з WhatsApp, але виключно япономовна конструкція. Я, наприклад, ним не користуюся, але ті, хто хочуть підтримувати, скажімо, якісь зв'язки саме з японськими друзями, то краще за все підійде LINE. Іншими месенджерами вони користуються значно менше, навіть я вам скажу таке диво, що вони, наприклад, часто користуються звичайними смс-ками через телефон, що ми вже давно забули. 
Є специфіка того, як подається інформація. Все має бути «кавай», все має бути в такій специфічній формі з мінімальним використанням технологій. Наприклад, якщо вони хочуть робити якусь презентацію під час ток-шоу, то це в буквальному сенсі робиться друк на плакатах, потім їх наклеюють, і ведучі тримаючи картинки в руках, демонструють глядачам. Тобто немає графічної динаміки. Тут так не заведено. Вони дійсно дуже стримані в цьому плані й вважають, що якщо подається серйозна інформація, то це не місце для шоу. А місце для серйозної розмови, спокійної, ґрунтовної, під час якої по деталях, по дрібницях розбирається ситуація і, відповідно, дає людям можливість це вислухати. 
Є політики, які ведуть свої YouTube-канали, але YouTube — це скоріше для аудиторій, що шукає розважальний контент. Є підписки на мільйонні YouTube-канали, але знову-таки, для того, щоб працювати в цій сфері, треба ідеально знати мову та манеру, як це подавати. 
Часто програми, які йдуть на телебаченні, розміщують в YouTube і дають доступ. Але це робиться не оперативно, в нашому розумінні. Програму можуть викласти за тиждень, після її виходу на ТБ. Тому що телебачення це платно, а YouTube — безкоштовно. Я знаю декількох блогерів, які ведуть канали і вони мають мільйон підписників, навіть заробляють на цьому непогані гроші, але повірте, цей рівень ентертейменту дуже високий і володіння мовою — фантастичне. Тобто ви маєте точно знати, як треба говорити так, щоб вони вас слухали, тому що конкуренція величезна. Це, скоріше, орієнтовано на молодь, яка має час. Люди, які працюють не мають часу сидіти на YouTube-каналах.
Японці цікавляться політикою. Попри зацікавлення власними справами, війна в Україні так само присутня в медіа. Я не можу сказати, що це нація, яка замкнена на собі. Інша справа, що японська ментальність і культура передбачають дуже стриману реакцію. Ви не побачите тут, скажімо пропалестинських чи антиізраїльських демонстрацій, які ми бачили в країнах Європи, коли сталася трагедія на Близькому Сході. 
А якщо тут є демонстрації, то це все дуже культурно, тихо. Стоять люди з плакатами — і на цьому все. 
Спілкувалася Олександра Бабенко
Зображення Reuters