Я би сказала, що є точно і що шкодить, то це дуже формальне ставлення до використання кількох джерел при підготовці одного матеріалу. От, наприклад, вони можуть запросити там умовно мене і людину з російського посольства. На такі ефіри я, звичайно, ніколи не піду, тому що це не журналіст і це навіть не дипломат, це носій дезінформації і неправдивої інформації. Тобто тут не буде конкуренції різних позицій, різного бачення, тут буде просто участь у поширенні неправдивої інформації.
Коли вони запрошують таких людей, то я, звичайно, кажу про те, що це не має абсолютно нічого спільного з тим, що є роботою з декількома джерелами. Тому що, скажімо, свобода інформації, свобода брехні — це різні речі. І часто, на жаль, оцей формальний підхід, він не дозволяє колегам побачити, що вони роблять підміну свободи слова свободою брехні для носіїв російської дезінформації.
Останнім часом (російської присутності — ред.) лише побільшало. Якщо в перший рік війни їх все-таки було менше, вони принишкли, якось мовчали, то зараз я весь час бачу цих лобістів, або, можливо, не лобістів, але принаймні людей, які є носіями проросійських позицій, які дуже впевнено почуваються на французьких телеекранах. Ну а ми постійно висловлюємо свою думку про те, що вони там не мають бути. І дозволяємо собі критикувати такий непрофесійний підхід своїх колег.