Зірки російського класичного мистецтва із чорного списку повертаються до Європи

Illustration

POLITICO

Команда «Аналізуй»11 червня 2025

Протягом XX століття, навіть коли російські армії вдиралися в Європу, її театри та концертні зали наповнювалися російською музикою — пристрасними диригентами і блискучими сопрано, які ставали головними посланцями російської культурної могутності.

Після розпаду Радянського Союзу російські опери і балети й надалі займали почесне місце на європейських сценах. Так було і після анексії Криму у 2014 році. Однак усе це різко припинилося взимку 2022-го, коли Кремль розпочав повномасштабне вторгнення в Україну.
На знак солідарності з Києвом музична спільнота скасувала російські концерти, перестала виконувати класичні твори на кшталт «Лускунчика» та «Лебединого озера» і відсторонила виконавців, публічно пов’язаних із президентом Володимиром Путіним — усе це стало частиною масштабної дерусифікації європейського мистецтва.
Та через три роки деякі з найвідоміших російських зірок тихо повертаються на європейські сцени і в концертні зали. Це — перемога Москви, кажуть критики, яка сподівається за допомогою російського високого мистецтва і культури вирватися з міжнародної ізоляції, використовуючи їх як інструмент «м’якої сили».
На тлі повернення російських артистів Україна та ЄС закликають провідні театри і оперні доми континенту утримати позиції і не поступатися Кремлю.
Міністр культури України Микола Точицький заявив, що європейське артсередовище має «двічі подумати» перед тим, як знову приймати російських виконавців, назвавши «надзвичайно ризикованим» повернення російської культури, доки триває агресія.
«Коли у вашій країні активізується російська культурна діяльність, це одразу стає питанням дезінформації та підготовки якоїсь агресивної акції», — заявив він. — «Це наш особистий досвід». Комісар ЄС з культури Ґленн Мікаллеф погодився, сказавши POLITICO: «Європейські сцени не повинні надавати простір тим, хто підтримує цю агресивну війну проти України».
У 2008 році Валерій Гергєєв, один із найвідоміших російських диригентів, дав пропагандистський концерт у зруйнованому Цхінвалі, столиці сепаратистської Південної Осетії, яку щойно захопили підтримувані Москвою сили.
Поки глядачі розмахували російськими та осетинськими прапорами, Гергєєв диригував «Ленінградською симфонією» — патріотичним твором і символом опору фашизму. Пізніше він знявся у передвиборчій кампанії Путіна 2012 року і підписав відкритого листа на підтримку анексії Криму у 2014-му.
Після вторгнення в Україну у 2022 році його звільнили агентства і виключили з програм оркестрів і театрів у Мілані, Мюнхені, Роттердамі та Відні. Відтоді він виступав лише в Китаї та Ірані. Україна ввела проти нього санкції, і з початку війни він не з’являвся в Європі.
Але тепер це зміниться.
Гергєєв має виступити в Барселоні з Маріїнським оркестром у рамках концертної серії Ibercàmera наступного року. Програма проекту вказує фонд ЄС Next Generation як одного з фінансових партнерів.
Організатор концертів, Жозеп Марія Прат, заявив іспанському виданню El País, що «юридичних перешкод» для участі Гергєєва немає, і висловив надію, що «музика буде мостом, який об’єднує людей, а не приводом до війни». (Представники Маріїнського оркестру, яким керує Гергєєв, не відповіли на неодноразові запити POLITICO.) Однак ЄС не прийняв цю аргументацію.
Єврокомісія почала консультації з іспанською владою, щоб переконатися, що кошти ЄС не використовувалися для організації виступів проросійського маестро, повідомив чиновник Єврокомісії на умовах анонімності.
На питання POLITICO про фінансування представник фестивалю заявив, що концерти «ніколи не отримували субсидій від Європейського Союзу», але визнав, що в грудні 2022 року була подана заявка на грант від фонду Next Generation EU — флагманської програми ЄС з відновлення економіки після пандемії.
Ґленн Мікаллеф підкреслив:
«Навіть якщо концерт повністю фінансується приватними коштами, це не повинно заважати нам робити жорсткі політичні заяви: ми не маємо надавати сцену тим, хто підтримує агресивні війни».
«Нам потрібно тісніше працювати з державами-членами, щоб таке більше не повторювалося».
Представник Ibercàmera не уточнив дату туру Гергєєва по Іспанії, але додав, що за останні десятиліття було організовано понад 200 його концертів і вони з нетерпінням чекають його повернення «якнайшвидше». «Протягом майже 50-річної історії нашої організації ми діємо з повагою і в рамках чинного законодавства Іспанії та Євросоюзу», — додали в пресслужбі.
Українські артисти гостро критикують пом’якшення позиції європейської культурної еліти щодо Росії, яке співпадає зі спробами президента США Дональда Трампа налагодити діалог із Кремлем і досягти миру.
Український режисер Євген Лавренчук мав поставити оперу Генделя «Рінальдо» в Єрусалимі в липні. Він вийшов із проєкту після того, як побачив афішу з двома російськими солістами у складі, попри його прохання не залучати виконавців із Росії.
«Для нас, українців, бойкот усього російського — це не питання культури чи мистецтва, це питання безпеки», — сказав він POLITICO.
«Росія десятиліттями проводить політику м’якої сили через культуру, насильно нав’язуючи російську мову і російську культуру», — додав він.
У перші дні війни Захід майже повсюдно відкинув російську культуру і артистів, нібито пов’язаних із Кремлем. Міністр культури Литви назвав це «психологічним карантином». Лавренчук стурбований тим, що зараз ця рішучість, здається, слабшає.
«Сьогодні ми не можемо стояти на одній сцені з росіянами — незалежно від контексту. Тому що це одразу використовується для легалізації «дружби» між українським і російським народами», — сказав він. — «Скажуть: політики сваряться, а прості люди — брати-слов’яни. Це неприйнятно».
Міністр культури України запропонував рішення: театри Європи мають наймати українських і європейських артистів замість російських.
«В Україні, у Польщі, у Швеції — у нас є артисти не гірші, а іноді й кращі», — зауважив Точицький. — «Нумо просувати тих, хто справді поділяє демократичні цінності».
Українська артсцена сильно постраждала від російського вторгнення. Російський авіаудар по театру в Маріуполі у березні 2022 року, ймовірно, забрав життя сотень мирних мешканців. Український оперний співак Ігор Воронка загинув на фронті у липні минулого року. А баритон Василь Сліпак, який виступав у Паризькій опері і пішов добровольцем в армію, був убитий російським снайпером на Донбасі у 2016 році.
У квітні сотні протестувальників зібралися біля театру в Братиславі, розмахуючи українськими прапорами і тримаючи фотографії зруйнованих українських міст.
Вони протестували проти концерту Анни Нетребко — російської сопрано, колись зірки світової опери і, принаймні раніше, активної прихильниці Путіна.
Нетребко публічно засудила вторгнення і підкреслює, що не займається політикою. Однак критики вказують: вона підтримувала переобрання Путіна у 2012 році, неодноразово зустрічалася з ним і в інтерв’ю державним ЗМІ у 2017 році заявляла, що «неможливо уявити кращого президента для Росії».
Також у 2014 році вона сфотографувалася з лідером проросійських сепаратистів на сході України і вручила йому чек на мільйон рублів для відновлення зруйнованого театру в Донецьку. Пізніше вона стверджувала, що не знала, хто це, і не впізнала прапор, який він тримав.
Після вторгнення в лютому 2022 року Нетребко, яку в молодості наставляв Гергєєв і яка у 2021 році відзначила 50-річчя телешоу в Кремлі, відсторонили від виступів в оперних театрах від Нью-Йорка до Лондона. Колись одна з найпопулярніших примадонн світу, вона зробила тривалу паузу у кар’єрі. У 2023 році Київ вніс її до санкційного списку.
Але тепер завіса знову піднялася.
Перший її виступ у США після початку війни відбувся у лютому в Palm Beach Opera (Флорида), а у вересні вона виконає «Тоску» Пуччіні в Королівській опері Лондона — вперше з початку війни. У найближчі 18 місяців у неї заплановані виступи в Берл іні, Відні, Венеції, Будапешті, Лондоні, Нью-Йорку і Лос-Анджелесі.
Культурні діячі з України заявляють: якщо європейські театри і фестивалі не відмовляться від співпраці з росіянами, то підтримуватимуть їх лише за гроші Кремля.
Вони не виключають, що повернення артистів стане частиною інформаційної війни, яка призведе до посилення пропаганди і навіть розпалювання ненависті. «Від нас хочуть, щоб ми поверталися до «нормального» життя, але з ким?» — каже Вороніна. «З тими, хто безпосередньо вбиває наших рідних, руйнує наші міста і фабрики?»

Оригінальний матеріал POLITICO.

Аналізуй — платформа розумних людей, 2020-2024

All rights Reserved

Аналізуй — платформа розумних людей, 2020-2024

All rights Reserved