Усі, крім Дональда Трампа, розуміють, що він накоїв

Illustration

Roberto Schmidt / Getty

Команда «Аналізуй»23 березня 2026

Лідери союзників знають, що будь-який позитивний жест з їхнього боку нічого не означатиме.

Дональд Трамп не мислить стратегічно. Він також не мислить історично, географічно чи навіть раціонально. Він не пов’язує дії, які здійснює одного дня, з подіями, що відбуваються через кілька тижнів. Він не думає про те, як його поведінка в одному місці змінить поведінку інших людей в інших місцях.

Він не враховує ширших наслідків своїх рішень. Він не бере відповідальності, коли ці рішення виявляються помилковими. Натомість він діє за примхою та імпульсом, а коли змінює думку — коли відчуває нові примхи й нові імпульси — він просто бреше про все, що казав або робив раніше.

Протягом останніх 14 місяців небагато іноземних лідерів могли визнати, що людина без будь-якої стратегії може бути президентом Сполучених Штатів. «Невже Трамп не думає далі поточного моменту?» — шепотіли аналітики зовнішньої політики. «Невже він не дотримується якоїсь ідеології, якоїсь схеми, якогось плану?» — перешіптувалися державні діячі. У хід ішли слова — ізоляціонізм, імперіалізм — у спробі вписати дії Трампа в історичний контекст. Писалися серйозні статті про нібито значення, наприклад, Гренландії — ніби інтерес Трампа до цього арктичного острова не був повністю зумовлений тим, що він виглядає дуже великим на проєкції Меркатора.

Цього тижня щось зламалося. Можливо, Трамп не розуміє зв’язку між минулим і теперішнім, але інші люди його бачать. Вони бачать, що внаслідок рішень, які Трамп ухвалив, але не може пояснити, Ормузька протока заблокована іранськими мінами та дронами. Вони бачать, як зростають ціни на нафту в усьому світі, і розуміють, що ВМС США буде складно й небезпечно вирішити цю проблему. Вони також чують, як президент знову й знову зривається, намагаючись перекласти відповідальність на інших і погрожуючи їм, якщо ті не погодяться.

НАТО чекає «дуже погане» майбутнє, якщо воно не допоможе розблокувати протоку, сказав Трамп у Financial Times, очевидно забувши, що саме США заснували цю організацію й очолюють її з моменту створення у 1949 році. Він також заявив, що не просить, а наказує семи країнам допомогти. Яким саме — не уточнив. «Я вимагаю, щоб ці країни прийшли й захистили власну територію, бо це їхня територія», — сказав Трамп журналістам на борту Air Force One під час перельоту з Флориди до Вашингтона. «Саме звідти вони отримують енергію». Насправді це не їхня територія, і це його провина, що їхні енергопостачання заблоковані.

Але в уявленні Трампа ці погрози виправдані: у нього є проблема тут і зараз, тому він хоче, щоб інші країни її вирішили. Він, здається, не пам’ятає й не зважає на те, що казав їхнім лідерам минулого місяця чи минулого року, і не розуміє, як його попередні рішення сформували громадську думку в їхніх країнах або нашкодили їхнім інтересам. Але вони пам’ятають, їм не байдуже, і вони розуміють.

Зокрема, вони пам’ятають, що протягом 14 місяців американський президент запроваджував проти них мита, висміював їхні безпекові занепокоєння й неодноразово їх ображав. Ще в січні 2020 року Трамп сказав кільком європейським чиновникам: «Якщо на Європу нападуть, ми ніколи не прийдемо їй на допомогу й не підтримаємо її». У лютому 2025 року він заявив президентові України Володимир Зеленський, що той не має права очікувати підтримки, бо «у вас немає козирів». Трамп висміював Канаду як «51-й штат» і називав як нинішнього, так і попереднього прем’єр-міністра «губернатором». Він неправдиво стверджував, що війська союзників в Афганістані «трималися трохи осторонь, трохи подалі від передової», чим сильно образив родини солдатів, які загинули після того, як НАТО вперше в історії застосувало статтю 5 свого договору — на користь Сполучених Штатів. Він назвав британців «нашим колись великим союзником» після їхньої відмови брати участь у початковому ударі по Ірану; коли ж вони обговорювали можливість відправити авіаносці до Перської затоки, він висміяв це в соцмережах: «Нам не потрібні ті, хто приєднується до війн після того, як ми вже перемогли!»

Іноді груба риторика переходила у щось гірше. Ще до своєї другої інавгурації Трамп почав натякати, що не виключає застосування сили для анексії Гренландії — території Данії, близького союзника по НАТО. Спочатку це виглядало як тролінг чи жарт; але до січня 2026 року його публічні та приватні заяви змусили данців готуватися до можливого американського вторгнення. Данські лідери мусили замислитися, чи будуть їхні військові збивати американські літаки, вбивати американських солдатів і самі гинути від них — настільки болісний сценарій, що дехто досі не оговтався. У Копенгагені кілька тижнів тому мені показали данський застосунок, який повідомляє користувачам, які товари є американськими, щоб вони знали, чого не купувати. На той момент це був найпопулярніший застосунок у країні.

Економічна шкода — теж не жарт. Протягом 2025 року Трамп запроваджував мита проти Європи, Великої Британії, Японії та Південної Кореї — часто випадково, знову ж таки примхливо, і без жодних роздумів про наслідки. Він підвищив мита для Швейцарії, бо йому не сподобався швейцарський президент, а потім знизив їх після того, як швейцарська бізнес-делегація привезла йому подарунки, включно із золотим злитком і годинником Rolex. Він погрожував запровадити 100-відсоткові мита проти Канади, якщо та наважиться укласти торговельну угоду з Китаєм. Не переймаючись можливими конфліктами інтересів, він вів торговельні переговори з В’єтнамом у той час, як його син Ерік Трамп закладав фундамент гольф-курорту вартістю 1,5 мільярда доларів у цій країні.

Європейці могли б стерпiти образи і навіть економічні втрати, якби не реальна загроза, яку Трамп тепер становить для їхньої безпеки. Протягом цих 14 місяців він, попри розмови про мир, фактично заохочував російську агресію. Він припинив військову та фінансову допомогу Україні, тим самим давши Володимир Путін нову надію на перемогу. Його посланець Стів Віткофф почав відкрито вести переговори про бізнес-угоди між США та Росією, хоча війна не закінчена і росіяни ніколи не погоджувалися на припинення вогню. Віткофф представляє себе європейським лідерам як нейтральну фігуру — десь між НАТО і Росією — ніби США не є засновником і лідером НАТО і ніби безпека Європи не є особливо важливою для американців. Сам Трамп продовжує нападати на Зеленського і брехати про обсяг американської допомоги Україні, який він постійно оцінює у 300 мільярдів доларів або більше. Реальна цифра ближча до 50 мільярдів за три роки. За нинішніх темпів Трамп витратить стільки ж за три місяці на Близькому Сході — у процесі розпалювання війни, а не її припинення.

Результат: прем’єр-міністр Канади Марк Карні заявив, що Канада не братиме участі в «наступальних операціях Ізраїлю та США і ніколи не братиме». Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус каже: «Це не наша війна, і ми її не починали». Прем’єр-міністр Іспанії відмовився дозволити США використовувати бази для початку війни. Велика Британія та Франція, можливо, відправлять кілька кораблів для захисту своїх баз чи союзників у Перській затоці, але жодна з них не направить своїх військових у наступальні операції, розпочаті без їхньої згоди.

Це не боягузтво. Це розрахунок: якби лідери союзників вважали, що їхні жертви матимуть якесь значення у Вашингтоні, вони могли б діяти інакше. Але більшість із них перестала шукати приховану логіку в діях Трампа і розуміє, що будь-який їхній внесок нічого не означатиме. Через кілька днів або тижнів Трамп навіть не згадає, що це було.

Оригінальний матеріал від Енн Епплбаум за посиланням.

Аналізуй — платформа розумних людей, 2020-2024

All rights Reserved

Аналізуй — платформа розумних людей, 2020-2024

All rights Reserved