Томас Фрідман: Я ніколи в житті не боявся за майбутнє своєї країни так, як зараз

Illustration


Команда «Аналізуй»17 квітня 2025

Сумна колонка тричі лауреата Пулітцерівської премії в New York TImes.

Щодня за адміністрації Трампа відбувається стільки божевілля, що по-справжньому дивні, але вкрай показові епізоди губляться в загальному шумі. Один із таких — сцена 8 квітня в Білому домі. У розпал запеклої торгової війни президент вирішує, що настав ідеальний час... підписати указ на підтримку вугільної промисловості.
«Ми повертаємо до життя галузь, яку кинули», — заявив Трамп, оточений шахтарями в касках. За останні десять років, за даними Reuters, кількість робітників у вугільній промисловості скоротилася з 70 до 40 тисяч. «Ми знову дамо шахтарям роботу», — пообіцяв він. А потім додав: «Можна дати цим людям пентхаус на П'ятій авеню і запропонувати іншу роботу — вони все одно будуть нещасні. Вони хочуть видобувати вугілля. Це те, що вони люблять».
Чудово, що президент поважає працю людей, які працюють руками. Але коли він вихваляє шахтарів, одночасно обнуляючи в бюджеті підтримку чистих технологій — а між іншим, 2023 року в США вітряна енергетика забезпечила роботою 130 тисяч осіб, а сонячна — 280 тисяч, — це свідчить багато про що. Трамп живе в ідеології правого «воук-патріотизму», де «зелені» робочі місця нібито не справжні. І що ж, це має зробити країну сильнішою?
Уся друга адміністрація Трампа - жорстока пародія. Він пішов на другий термін не тому, що знає, як перетворити Америку для XXI століття. А тому, що хоче уникнути в'язниці й помститися тим, хто, спираючись на реальні докази, намагався притягнути його до відповідальності. Сумніваюся, що він узагалі коли-небудь замислювався над тим, якою буде робоча сила майбутнього.
Він повернувся в Білий дім із головою, набитою ідеями з 1970-х. Розпочав торгівельну війну без союзників, без підготовки, з хаотичними тарифами, що змінюються щодня, і з повним нерозумінням, що сучасна економіка — це складна екосистема, де товари збирають із деталей, вироблених по всьому світу. А виконувати цю «війну» він доручив міністру торгівлі, який серйозно вважає, що мільйони американців мріють замінити китайських робітників, які закручують гвинтики в айфонах.
Але ця фарсова політика вже зачіпає всіх американців. Трамп одночасно свариться з найближчими союзниками — Канадою, Мексикою, Японією, Південною Кореєю, ЄС — і з головним суперником, Китаєм. При цьому він дедалі чіткіше дає зрозуміти: йому ближча Росія, ніж Україна; і вугілля важливіше за майбутній клімат. Світ бачить це і втрачає довіру до Америки.
Сьогодні Америка Трампа в очах світу — це держава-ізгой, керована імпульсивним вождем, відірваним від законів, Конституції та базових американських цінностей.
А що роблять демократичні союзники з державами-ізгоями?
По-перше, вони все рідше купують американські казначейські облігації. Отже, США доводиться підвищувати ставки за ними, що ланцюжком відбивається на всій економіці: від автокредитів до іпотек і вартості обслуговування держборгу — на шкоду всьому іншому.
«Чи змушують смикані рішення Трампа і мита інвесторів відвертатися від долара і казначейських паперів США?» — поставив запитання The Wall Street Journal днями. Можливо, поки що зарано судити, але не зарано ставити запитання: прибутковості зростають, долар слабшає — класичні ознаки втрати довіри, достатньо навіть невеликої тріщини, щоб потрясти всю систему.
По-друге, союзники втрачають віру в наші інститути. Financial Times повідомила, що Єврокомісія видає своїм співробітникам, які прямують до США, «одноразові телефони» і найпростіші ноутбуки — заходи, які раніше застосовували тільки під час поїздок до Китаю. Америка більше не вважається надійною з погляду закону.
По-третє, іноземці починають говорити собі та своїм дітям: може, вже не варто їхати вчитися в США? Я чув це неодноразово в Китаї. Люди бояться, що їхніх дітей можуть заарештувати з надуманих причин, а родичів - депортувати, скажімо, до сальвадорської в'язниці.
Це незворотно? Не знаю. Але десь там, поки ви читаєте ці рядки, живе людина на кшталт батька Стіва Джобса - сирійця, який приїхав до Америки в 1950-х за докторським ступенем. Він, можливо, теж планував навчання у США. А тепер вибирає Канаду або Європу. Скоротіть усе це — потік талановитих іммігрантів, що дав змогу Америці стати центром інновацій; приплив світового капіталу, що давав змогу жити не за власним коштом; репутацію держави закону - і отримаєте країну, яка буде біднішою, слабкішою і дедалі самотнішою.
«А як же Китай, він теж видобуває вугілля», — скажете ви. Так, але з чітким планом відмови від нього і з використанням роботів, а не людей, у небезпечних шахтах.
Ось у чому різниця. Поки Трамп метається, приймаючи «політику за настроєм», Китай будує плани на десятиліття. Ще 2015 року, за рік до приходу Трампа до влади, прем'єр Лі Кецян представив стратегію зростання Made in China 2025. Головне питання: що буде двигуном економіки XXI століття? Відповідь: зелена енергія, акумулятори, електромобілі, роботи, нові матеріали, ШІ, дрони, квантові технології.
Останній Nature Index показує: Китай став світовим лідером за науковими публікаціями в хімії, науках про Землю, фізиці, і на другому місці в біології та медицині.
Чи обжене він нас? Не факт. Китай робить велику помилку, пригнічуючи внутрішній попит заради експорту. І Трамп правий, що на це вказує. Але постійне вихваляння і непередбачувані тарифи — це не стратегія. Особливо на тлі 10-річчя Made in China 2025. Якщо міністр фінансів США всерйоз вважає, що у Китаю на руках «пара двійок», то нехай скаже, коли у них у Білому домі покер — я із задоволенням пограю. У Китаю — повноцінний економічний мотор, що дає йому вибір.
А в нас? Які рішення ухвалює Трамп? Він руйнує верховенство закону, відштовхує союзників, підриває довіру до долара і рве на шматки національну єдність. Навіть канадці вже бойкотують Лас-Вегас — не хочуть, щоб їм погрожували, що «ми скоро вами заволодіємо».
То хто тут насправді грає з «парою двійок» на руках? Якщо Трамп не припинить цю політику божевілля, він знищить усе, що робило Америку сильною, шанованою і успішною. Я ніколи в житті не боявся за майбутнє своєї країни так, як зараз.