Що таке зубожіння по-німецьки?

Illustration


Команда «Аналізуй»24 вересня 2025

«Аналізуй» розпитали журналіста Олександра Голубова, що майже десять років живе і працює в Німеччині, чому німцям не подобається канцлер Мерц, що таке бідність для пересічних громадян, та чи вдасться правим популістам остаточно захопити голову німецького громадянина. Перед вами скорочена текстова версія. Повний відеоформат можна переглянути тут.

Ціни у супермаркетах однозначно зростають, і німці змушені робити відповідні зміни до власних звичок. Свого часу я прийшов з візитом до стоматолога, і якимось дивом промовився, що я родом з України. І ось асистентка стоматолога, яка не є лікарем, а просто персонал який допомагає підготувати робоче місце стоматолога до, власне кажучи, процедури огляду. Вона заробляє певні гроші, але це не заробітки лікаря, який володіє цією практикою. Це звичайна напівробоча професія. 
І ось вона каже: «Боже мій, який жах в Україні твориться. Жах, жах, жах, мені так шкода, мені так шкода, але ж тут у Німеччині також все погано. Я раніше так любила крабові палички, але тепер вони такі дорогі і мені важко їх купувати».
Це для розуміння такий простий побутовий приклад. Коли німецька економіка через багато причин: глобалізацію, інерцію, яку заклали реформи Шрдера, — до речі, німці не дуже любили ці реформи, як ми зараз не любимо дуже сильно самого пана Шрдера, але вони певним чином лібералізували ринок праці у Німеччині і дали поштовх для німецької економіки у порівнянні особливо з сусідньою Францією, де ринок праці і досі залишається досить зарегульованим. 
І, знову ж таки, це довга історія: дешевий російський газ, німецькі хімічні концерни, які дуже довго на дешевому російському газі робили собі прикольний, класний бізнес, маючи дуже-дуже конкурентоздатні ціни в цьому світі і т.д. Раптом все це зникло. Ця тітонька, яка мені розповідала про крабові палички, довгий час помічала лише зростання. Вона реально могла, умовно кажучи, два рази на рік собі дозволити відпустку чи на березі Голландського моря, в Італії, чи на Майорці, яка є тринадцятою федеральною землею Німеччини, як її тут називають. Ось ця людина абсолютно спокійно жила таке собі життя майже середнього класу і тут раптом за рік чи два ці крабові палички, чи щось інше, — вже не доступні. 
Люди жили у дуже комфортних умовах довгий час. І раптом війна, інфляція. Треба знайти відповіді на ці важкі питання. А найпростіша відповідь — це те, що приїхали мігранти і всі наші крабові палички просто з'їли. Ось, тому, знову ж таки, ці проблеми інфляції реальні. Дійсно багато людей тут можуть опинитися і опиняються певним чином за межею бідності. Наприклад, ті, хто отримували звичайну пенсію, тому що просто не думали, якою в них буде пенсія, якщо вони вийдуть з ринку праці трохи раніше. Це типова ситуація. 
Десять років тому якась пенсіонерка вийшла на пенсію й отримувала мінімальну пенсію, яка там, умовно кажучи, 500-600 євро. І до певного часу цього абсолютно вистачало, але зараз вже не стає. Тобто рішення, яке вона приймала 15-20 років тому, що замість того, щоб попрацювати ще 5-6 років, аби отримувати трохи більше пенсії, можливо, підзбирати щось, вона вирішила вийти не в 60, а в 50 років. Ці речі наздогоняють цих людей, і вони дійсно опиняються за межею бідності. Я не хочу їх звинувачувати ні у чому. Свого часу вони зробили просто вибір, умовно кажучи, який на той момент здавався раціональним. Хоча, знову ж таки, якщо ти з України, то ніколи такого дурного вибору не зробиш, тому що ти чудово розумієш, що все може здорожчати за день. 
Німецький шлях успіхуНімецький шлях успіху зазвичай відмінний від українського. Тобто можна тут вивчитися на юриста чи економіста, можливо на якусь важливу професію, стати великим начальником. Не обов'язково, до речі, чиновником. Тобто тут є корпоративний сектор, в якому, умовно кажучи, так само все вирішується за тебе. Робота там набагато важча, там дійсно треба виживати і вміти працювати ліктями, для того, щоб знайти правильну позицію. Насправді варто відзначити, що дійсно молодше покоління відчуває себе трохи занедбаним старшим поколінням. На це є багато причин, зокрема демографічна. Цього молодшого покоління тупо набагато менше і воно бачить, як ті гроші, які це молодше покоління зараз платить, а старше покоління проїдає, на пенсії, розуміючи, що на них цього пенсійного фонду може вже не вистачити. 
Тому у всіх є чудове розуміння того, що ось ті пенсіонери, які раніше виходили на пенсію шалено тиснуть на пенсійний фонд. І дійсно ось ці люди бачать порівняння, що їхні дідусі і навіть батьки йдуть на пенсію раніше і починають кататися на круїзах по Рейну з шампанським і насолоджуватися життям. А ти в цей час не можеш дозволити собі іпотеку на життя, на свою квартиру, тому що, ну, вибач, твої батьки і бабусі витратили свої накопичення не щоб передати тобі на квартиру, а власне, щоб кататися Рейном і відпочивати. 
Я думаю, що це відчуття занепокоєння серед майбутнього покоління є, але так само у цих дідусів і батьків також є тривоги, що зараз та молодь почне бунтувати, вся економіка накриється, — і круїзи накриються разом з ними. Тому тут є такі собі, я би сказав, генераційні конфлікти. Це дуже непростий коктейль усього разом. І дійсно, мені здається, тут дуже сильно не вистачає українців. Українців, які, здається, є певною такою часткою свіжої крові, адже вони одразу починають відкривати бізнеси, якщо хочуть. 
Натомість, я це бачу серед українських знайомих, які дуже сильно скаржаться на німецьку бюрократію, але з усім тим, все одно знаходять виходи і відкривають тут ресторани. І це бізнеси, умовно кажучи, від нігтів до абсолютно серйозних стартапів. Тобто люди мають ось цю жилку і, в принципі, в умовах, хто б не скаржився на німецьку бюрократію, з усім тим українці знаходять раду. 
Тому я думаю, що проблема не лише в бюрократії, хоча вона і є, але передусім ось в цьому ментальному ставленні до того, хто відповідальний за твоє майбутнє. Українці, як люди, більше я би сказав, анархічні у доброму і поганому розумінні цього слова, дуже часто готові брати відповідальність на себе за власне майбутнє. Німці, як люди колективістського розв'язання багатьох проблем, вважають, що ось має бути якась велика держава, яка їм допоможе, не розуміючи, що вони і є державою. Можливо, трохи розуміючи, але завжди хочеться бути трохи дитиною, якщо в тебе є можливість у цьому інфантилізмі залишатися. Для багатьох це, на жаль, так. 
Я не думаю, що це довго буде продовжуватися. Я щиро впевнений, що у Німеччини є певне світло. Ясно, що все може бути набагато гірше. Останні цифри «Альтернативи для Німеччини», на жаль, не дають приводу для такого повного розслаблення, але в мене є надія і певним чином віра, що все-таки той шок, який переживає Німеччина, піде їм на благо. Але, як і будь-який достойний шлях, він буде цікавим.

Спілкувалась Олександра Бабенко

Аналізуй — платформа розумних людей, 2020-2024

All rights Reserved

Аналізуй — платформа розумних людей, 2020-2024

All rights Reserved