Кінець лицемірству: Європа не може врятувати світ, але вона може врятувати себе

Illustration

Фото: Jeroen Jumelet / EPA

Команда «Аналізуй»30 вересня 2025

Європейська зовнішня політика прагне моральної бездоганності та мріє про вселенське покращення світу. Натомість вона повинна зосередитися на власному континенті та навколишніх районах. Саме тут вирішуватиметься майбутнє демократії.
Ви читаєте частковий переклад колонки Артура Крона — австрійського історика з Оксфордського університету для NZZ .

У Європі багато хто досі потурає своєрідній моральній ностальгії. Вони відчувають себе передусім відданими універсалізму європейського проєкту та його канону цінностей, і тому вважають себе відповідальними за благополуччя (і страждання) всього світу. З огляду на власне процвітання та історію колонії, континент не має права діяти з власних інтересів.

Ця заява європейської зовнішньої політики несумісна з геополітичними реаліями нашого часу. Вихід Сполучених Штатів з ліберального світового порядку неминуче супроводжувався занепадом міжнародного права та багатосторонніх інституцій. Європа виглядає безсилою навіть перед обличчям нападів на її власний спосіб життя, які відбуваються в межах її кордонів. Прагнення до ліберального, демократичного світу виявляється повністю залежним від американської жорсткої сили.

Два світи протистоять один одному
Світ після возз'єднання та новий глобальний безлад часто співіснують у своєрідній ненадійній та парадоксальній одночасності. Наприклад, ті самі люди, які виступають за припинення Угоди про асоціацію з Ізраїлем, часто закликають до прагматичного зближення між ЄС та Китаєм. Одне вважається моральним обов'язком, інше — повністю в традиціях реальної політики — незалежно від жорстокого утиску тибетців та уйгурів.

Подолання таких суперечностей можливе – якщо континент замислиться над трьома принципами.

По-перше, безпека, процвітання та свобода в самій Європі є фундаментальними передумовами для подальшого існування європейських цінностей. Погляд на сучасні світові події чітко показує, що ера демократії загрожує перетворитися на коротку інтерлюдію. Це особливо актуально, якщо навіть колиска народного правління не зможе її захистити.

По-друге, Європа може зберегти свої цінності лише тоді, коли навчиться діяти відкрито та чесно у власних інтересах. Поєднання криз вже призвело до глибоких розколів у соціальній згуртованості континенту. Зокрема, події у сферах міграції, енергетики та безпеки стають причиною розколу. Якщо зовнішня політика континенту не зосередить свою енергію на вирішенні цих екзистенційних проблем, європейська соціально-економічна модель загрожує крахом.

По-третє, Європі потрібна своєрідна доктрина Монро для її відносин із сусідами. Цей принцип американської зовнішньої політики сягає корінням президента США Джеймса Монро; у 1823 році він заявив, що США «обов’язково більш безпосередньо пов’язані з рухами в цій півкулі». З цього Монро зробив висновок, що Вашингтон не може терпіти втручання заморських держав у Новий Світ — принцип, якого Сполучені Штати твердо дотримуються навіть двісті років потому.

Забезпечення безпеки на європейському фронті
Суть цієї доктрини можна застосувати до Європи та її оточення. Існування європейських форм життя ненадійно залежить від вузлів, гарячих точок конфліктів та сфер впливу по сусідству. Наприклад, лише Росія здатна одночасно спричинити критичний дисбаланс у європейській міграційній, енергетичній та економічній політиці через свій вплив на периферію континенту.

Це означає, що Європа повинна зосередити свої обмежені ресурси на безпосередньому оточенні та усвідомити межі власних можливостей. Політично вирішальна боротьба з нелегальною міграцією також залишатиметься сізіфовим завданням, доки Європа не розширюватиме свій вплив у сусідніх країнах. Білорусь – за допомогою Москви – направила понад 30 000 біженців до польського кордону у 2024 році. Європа повинна зміцнити свої позиції щодо Москви та Мінська, а також забезпечити свій вплив у країнах походження на Близькому Сході та в Північній Африці.
Європі час навчитися нести моральний тягар дій. У беззаконному світі Європа стає останнім притулком власних ідеалів — оточена кільцем нестабільних держав та ревізіоністськими силами й тоталітарними ідеологіями, які прагнуть створити світ за своїм образом.

На іншому кінці цього хаотичного перехідного періоду на нас чекає новий порядок. Його сутність буде продуктом тих цінностей, які переживуть міжвладдя. Якщо Європа переслідуватиме власні інтереси, це не капітуляція в боротьбі за кращий світ — це єдиний шлях до перемоги.

Переклад: «Аналізуй»

Аналізуй — платформа розумних людей, 2020-2024

All rights Reserved

Аналізуй — платформа розумних людей, 2020-2024

All rights Reserved